Псевдопластичні рідини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Рідини псевдопластичні (рос. жидкости псевдопластические; англ. pseudoplastic liquids; нім. pseudoplastische Flüssigkeiten f pl) — модель рідини, що відноситься до неньютонівських, в'язкість якої зменшується при зростанні напруження зсуву і може бути описана емпіричним рівнянням:

\tau=\eta\left(\frac{du}{dx}\right)^n,

де: \tau — дотичне напруження внутрішнього тертя в рідині, [Па];

\frac{du}{dx} — градієнт швидкості у напрямі, перпендикулярному до напряму зсуву, [с−1];
\eta – коефіцієнт пропорційності, [Па·с].
n — константа, що характеризує поведінку рухомої рідини, для псевнопластичних рідин n < 1

Псевдопластичні рідини не мають граничного динамічного напруження зсуву. Екстраполяція напруження зсуву при великих швидкостях на вісь ординат дає відрізок, що, як і в рідині Бінгама, є динамічним напруженням зсуву. Типовими представниками таких рідин є суспензії полімерів з довгими ланцюгами. Ця властивість проявляє себе в таких складних речовинах як лава, кетчуп, кров, фарба лак для нігтів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Уилкинсон У. Л., Неньютоновские жидкости, пер. с англ., М., 1964
  • Астарита Дж., Марруччи Дж., Основы гидромеханики неньютоновских жидкостей, пер. с англ., М., 1978
  • Рейнер М., Реология, пер. с англ., М., 1965
  • Шульман 3. П., Беседы о реофизике, Минск, 1976