Радамант
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Радама́нт, Радаманф (грец. Ραδάμανθυς) — син Зевса і Європи, брат Міноса («Іліада»).
Радамант зайняв багато з Кікладських островів, малонаселених після титаномахії, заселив їх крітянами, ввів крітські закони і призначив своїх намісників. За «Одіссеєю» та Піндаром, за його справедливість боги дарували йому після смерті вічне блаженство і право разом з Міносом, Аянтом та Тріптолемом судити мертвих. За пізнішим переказом, Радамант утік від Міноса до Окалеї (в Беотії) та одружився з овдовілою Алкменою.
