Лукіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лукіан Самосатський

Лукіа́н (грец. Λουκιάνος, близько 120 або 125 — після 180) — давньогрецький письменник, сатирик, вільнодумець періоду занепаду античного світу. Родом із Самосати (Сирія). Лукіан виступав із сатирою на давньогрецьких богів і героїв, а також із критикою античної філософії, риторики й історіографії.

Діяльність і творчість[ред.ред. код]

Спершу, приблизно до 150 року, займався відстороненою риторикою. Пізніше написав ряд творів, що відрізняються яскравою критичною і сатиричною спрямованістю.

У творах: «Бесіди богів», «Бесіди в царстві мертвих», «Морські бесіди», «Зевс, якого викривають», «Зевс трагічний», «Прометей, або Кавказ» та ін. Лукіан зображував богів і героїв у сатиричному і комічному вигляді, дурними, тупими, жадібними, корисливими і незначними істотами. У «Геромотимі», «Меніппі», «Ікароменіппі» Лукіан, критикуючи різні філософські школи, виставляючи їхню взаємну суперечливість і ворожість, відобразив тим самим найглибшу кризу філософії свого часу. Деяким винятком для Лукіана є тільки кініки, в особі яких Лукіан прославляє опрощенство, відхід від цивілізації й інтерес до незаможного класу («Бесіди в царстві мертвих»).

Наприкінці свого творчого шляху Лукіан переходить на позиції філософського епікуреїзму. У «Зевсі трагічному» (розд. 19) висловлюються похвали на адресу епікурейського вчення про невтручання богів у життя людей, а в «Сновидінні, або Півні» (розд. 21-23) схвалюється епікурейська атараксія. У трактаті «Як слід писати історію» Лукіан висміював сучасниу йому історіографію, критикуючи літературний несмак і перекручення справжніх подій заради наслідування класичним історикам.

Лукіан виступав з критикою набираючого силу християнства, у послідовниках якого він бачив забитих марновірних людей і легковірних простаків, що перебувають під владою мандрівних шарлатанів і бузувірів («Про кончину Перегріна»). У «Олександрі, або Лжепророку» Лукіан виступив проти усіляких видів марновірства, критикуючи їх раціоналістичної точки зору.

Енгельс називав Лукіана із Самосати «Вольтером стародавнього світу».

Переклади[ред.ред. код]

  • Лукиан. Собр. соч., под ред. и с комментариями Б. Л. Богаевского, т. 1—2, М.—Л., 1935;
  • Избранные атеистические произведения, ред. и вступ. статья А. Каждана, М., 1955
  • Лукиан. Избранная проза. М., 1991.
  • Дамоклів меч: Антична новела. — К.: Дніпро, 1984. — с. 285 (Вершини світового письменства, т. 49). Ця збірка, зокрема, містить кілька новел Лукіана в українському перекладі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Апт С. К., Лукиан (Краткий очерк творчества), Уч. зап. Орехово-Зуевского пед. ин-та, т. 2, М., 1955, с. 1812-15;
  • Peretti A., Luciano, un intellettuale greco contro Roma, Firenze, 1946;
  • Нахов И. Лукиан из Самосаты // Лукиан. Избранная проза. М., 1991.