Радіостанція любительська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Радіоста́нція — один або кілька радіопередавачів або радіоприймачів, або комбінація радіопередавачів і радіоприймачів, включаючи допоміжне обладнання, необхідні в певному місці для організації служби радіозв'язку.

Радіостанція складається з приймача та передавача поєднаних в одному корпусі, кожен з яких має свій генератор високої частоти, підсилювач тощо. В залежності від режиму, в якому працює радіостанція (на прийом чи на передачу), напруга подається до кола передавача чи приймача. На зміну їм прийшли трансивери — радіостанції, які використовують спільні генератори, помножувачі, змішувачі частоти, підсилювачі. Наступним етапом розвитку радіостанції стали цифрові трансивери. Серцем такої радіостанції є цифровий синтезатор частоти який квантує сигнал по напрузі та дискретизує в часі, ператворюючи його в потрібний гармонічний цифровий код, який потім демодулюється цифровим демодулятором іншої радіостанції.

Складові частини радіостанції[ред.ред. код]

Супергетеродин — це частина радіостанції, яка складається з генератора частоти та змішувача частоти. Бувають лампові, транзисторні супергетродини із застосуваням кварцових генераторів частоти замість котушок індуктивності, інтегральної мікросхеми в якості змішувача. За діапазоном частот яку перекриває гетродин поділяють на: генератори фіксованої частоти та генератори плавного діапазону. Для автоматичної підстройки частои у генераторах плавного діапазону з приймаючою частотою, використовують цифрову автопідстройку частоти (ЦАПЧ,) чи автоматичну (аналогову) підстройку частоти.

Найпростіший ламповий супергетеродин[ред.ред. код]

Супергетродин
Перша частина цієї схеми обведена пунктиром це гетеродин (власне генератор частоти). Котушки L2 та L3 за рахунок різної індуктивності у колі лампи Лг генерують потужні коливання відповідної частоти. Регулючи ємність змінного конденсатора С3 можна отримати потрібну частоту, далі ці коливання подаються на другу сітку лампи Лс змішувача, де на аноді змішуються з подаваним на першу сітку лампи приймаючим слабким сигналом. З анода лампи сигнал подається на контур L4 С6, настроєний на одну з проміжних частот. Індукційно цей контур пов'язаний з контуром L5 C6, який пертворює сигнал проміжної частоти на звукову частоту в 20 Гц — 20 кГц. Використання супергетродина дозволяє зменшити кількість каскадів підсилення у радіостації.

Частоту гетродина налаштовують на вдвічі меншу частоту ніж вхідний сигнал що подається на першу сітку лампи, наприклад вданому випадку якщо частота прийому 100 мГц то гетродин повинен мати частоту 50 мГц. Для відладки супергетродина використовують осцилограф, для того щоб побачити як накладається сигали генератора (гетродина) на вхідний сигнал, та вимірювання частот.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Мікрофон Це незавершена стаття пов'язана з радіо.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.