Рацун Сергій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Рацун
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 28 жовтня 1976(1976-10-28)
Москвитянівка
Смерть 5 січня 2020(2020-01-05) (43 роки)
Кримське
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2020
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»

Сергі́й Петро́вич Рацу́н (1976—2020) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1976 року в селі Москвитянівка (Полонський район, Хмельницька область). В Малошкарівській ЗОШ закінчив 9 класів, по тому — Грицівське ВПУ № 38, тракторист, працював за фахом у місцевому фермерському господарстві. 1994-го призваний до лав ЗСУ; направлений для проходження військової служби до навчального центру «Десна», після закінчення навчання — в лавах 95-ї аеромобільної бригади. З 1996 року мешкав у місті Славута; працював на славутському заводі «Будфарфор». Займався благодійністю — допомагав онкохворим дітям.

З 2 серпня 2014 року проходив службу за мобілізацією — в 128-й бригаді, кулеметник. Воював поблизу Дебальцевого, зокрема, біля Санжарівки (за висоту 307,5 м). У травні 2016-го підписав контракт з 93-ю бригадою, старший солдат, механік-водій БМП-2 механізованого батальйону. Брав участь в боях біля Кримського, Новотроїцького, Авдіївки, постійно подовжуючи контракт. 2019 року був задіяний в навчаннях Combined Resolve (у Німеччині).

5 січня 2020 року у вечірню пору загинув поблизу села Кримське (Новоайдарський район) від кулі снайпера — зазнав поранення у голову під час обстрілу з боку окупованого Жолобка.

9 січня 2020-го похований з військовими почестями у Славуті, на Новому кладовищі. Останню дорогу Сергія люди встеляли квітами.[2].

Без Сергія Рацуна лишились мама, три брати, дружина, донька Софія і пасинок Олексій Залевський (теж учасник війни)[3].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[4].
  • 27 червня 2021 року на фасаді Малошкарівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку.
  • Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 січня[5][6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Від кулі снайпера під Жолобком поліг «холодноярець» Сергій Рацун. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  2. ↑ Напередодні Різдва від ворожих куль загинули Сергій Дичек та Сергій Рацун
  3. ↑ «Ще вчора у мене було два батька. Сьогодні — жодного!», — пасинок загиблого воїна. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  4. ↑ Указ Президента України від 11 лютого 2020 року № 50/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 січня 2022.
  6. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 5 січня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рацун_Сергій_Петрович&oldid=34986478