Рут Бельвіль
| Рут Бельвіль | |
|---|---|
| англ. Ruth Belville | |
 | |
| При народженні: | англ. Elizabeth Ruth Naomi Belville |
| Народження: | 5 березня 1854[1][2] |
| Гринвіч, Кент, Англія, Сполучене Королівство[2] | |
| Смерть: | 7 грудня 1943[1][2] (89 років) |
|
Beddingtond[2] (причина: отруєння чадним газом[2]) | |
| Громадянство: |
.svg){kind=small} Велика Британія |
 Рут Бельвіль у Вікісховищі | |
Рут Бельвіль (англ. Ruth Belville), вроджена Елізабет Рут Наомі Бельвіль (англ. Elizabeth Ruth Naomi Belville, також знана як Greenwich Time Lady; нар. 5 березня 1854, Лондон — пом. 7 грудня 1943, Лондон) — підприємиця з Лондона. Вона, її матір Марія Елізабет та батько Джон Генрі займались продажем часу для своїх клієнтів. Суть бізнесу полягала в щоденній звірці хронографа з годинником Гринвіцької королівської обсерваторії, після чого за хронографом налаштовували точний час підписані на послугу клієнти.[3]
Підприємництво[ред. | ред. код]
Бізнес з продажу часу перейшов до Рут Бельвіль від батьків. Її батько, Джон Генрі до 1836 року мав близько 200 клієнтів. Кожного ранку він вирушав до Гринвіцької королівської обсерваторії і налаштовував свій годинник рівно по гринвіцькому часу. Після цього він йшов до своїх клієнтів та давав їм можливість відкорегувати час згідно зі своїм хронографом.[4]
Він займався цією роботою до смерті в 1856 році. Його вдома, Марія Елізабет, продовжила справу чоловіка, забезпечуючи точним часом клієнтів до 1892 року, коли у віці близько вісімдесяти років вона передала справу для доньки.[5] Рут Бельвіль прийняла естафету сімейного бізнесу, щопонеділка звіряючи годинник з годинником обсерваторії і протягом тижня навідуючи клієнтів. Точність передачі часу складала приблизно 10 секунд.
На початку XX століття у Бельвіль з'явився конкурент. Джон Вінн, директор компанії «Standard Time», також надавав подібну послугу, але за допомогою телеграфа. На виступі в міському клубі «United Wards Club» він дорікав Рут тим, що вона користується архаїчними методами, також припустивши, що вона використовує свою жіночність для підтримки бізнесу.[5]
Промову було передруковано в «The Times», однак в статті не було згадано ту обставину, що вона була виголошена прямим конкурентом Рут Бельвіль. Після публікації Рут осаджували журналісти, що цікавились її бізнесом, а також хотіли роздути скандал навколо натяків в статті. Проте широке висвітлення призвело лише до збільшення продажів часу, адже далеко не всі могли дозволити мати в своєму офісі чи домі телеграфну станцію. Рут Бельвіль навіть сказала, что все, що Вінну вдалось досягти, це дати їй безкоштовну рекламу.[4]
В 1926 році з'явився серйозніший конкурент — радіостанція BBC розпочала надавати послугу автоматичної передачі сигналів точного часу через телефонну лінію.
Багато клієнтів відмовились від послуг Бельвіль, але вона продовжувала працювати до 1940 року, коли після початку Другої світової війни залишила бізнес[3]. У віці 86 році їй було важко кожного дня здійснювати вояж в 12 миль і бути в обсерваторії в 9 ранку. Вона померла у віці 89 років.[5]
Годинник[ред. | ред. код]
Для бізнесу використовувався кишеньковий іменний хронометр № 485/786 «Arnold», виготовлений відомим англійським годинникарем Джоном Арнольдом[en]. Спочатку він призначався для герцога Сассекського і був виконаний в золотому корпусі. Коли годинник перейшов до Джона Генрі, той замінив корпус на срібний, бо побоювався, що золотий буде дуже привабливою ціллю для злодіїв.
Після смерті Рут годинник було передано в музей асоціації годинникарів Worshipful Company of Clockmakers[en][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #137537832 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б Green. QI. Сезон G.15. London, England. 26 March 2010. BBC. BBC One.
- ↑ а б Lienhard, John H. No. 2070: TIME & RUTH BELVILLE. University of Houston: Engines of Our Ingenuity. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 27 березня 2010.
- ↑ а б в г Mendham, Trevor. The Greenwich Time Lady. Horology Stuff. Архів оригіналу за 22 лютого 2010. Процитовано 27 березня 2010.
Література[ред. | ред. код]
- David Rooney. Ruth Belville: The Greenwich Time Lady. — National Maritime Museum, 2008. — 192 с. — ISBN 0948065974. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Green. QI. Сезон G.15. Лондон, Велика Британія. 26 March 2010. BBC. BBC One.
- Lienhard, John H. No. 2070: TIME & RUTH BELVILLE. University of Houston: Engines of Our Ingenuity. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 05.04.2012.
- Mendham, Trevor. The Greenwich Time Lady. Horology Stuff. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 05.04.2012.
|
