Савченко Юрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Савченко
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Сергійович Савченко
Народження 27 листопада 1945(1945-11-27) (78 років)
  Чита, РРФСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Професіональні клуби*
1962—1963 СРСР «Забайкалець» (Чита)
1963—1964 СРСР «Хімік» (Клин)
1965—1967 СРСР «Волга» (Калінін) 81 (9)
1968—1970 СРСР «Торпедо» (Москва) 52 (6)
1971 СРСР «Локомотив» (Москва) 5 (0)
1971 СРСР «Праця» (Воронеж) 19 (4)
1972 СРСР «Динамо» (Вологда) ? (6)
1973—1975 СРСР «Торпедо» (Владимир) 76 (8)
Суддівська діяльність
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Місто Москва
Категорія всесоюзна (9.01.1981)
міжнародна (1988)
Роки Змагання Ігор
1980—1991 СРСР Вища ліга СРСР 120
1992—1993 Росія Вища ліга Росії 26

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Юрій Сергійович Савченко (рос. Юрий Сергеевич Савченко, 27 листопада 1945, Чита, СРСР) — радянський футболіст, нападник. Майстер спорту СРСР (1968). По завершенні кар'єри — радянський та російський футбольний арбітр. Арбітр ФІФА (1988).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Читі, виховувався матір'ю. Навчався в школі № 2 (до 1959 року) і Черновській школі-інтернаті № 2 (до 1961 року). Вихованець читинської юнацької команди «Забайкалець» (з 1957), тренер Борис Іванович Волков.

Виступав у командах майстрів «Забайкалець» (Чита) (1962—1963), «Хімік» (Клин) (1963—1964), «Волга» (Калінін) (1965—1967), «Торпедо» (Москва) (1968—1970), «Локомотив» (Москва) (1971), «Праця» (Воронеж) (1971), «Динамо» (Вологда) (1972). «Торпедо» (Владимир) (1975—1976). У вищій лізі — 56 матчів, 6 голів.

Один з володарів призу найкращому дебютанту сезону 1968 року. У фіналі Кубка СРСР 1968 проти «Пахтакора» забив єдиний м'яч у складі «Торпедо», принісши своїй команді трофей.

Закінчив факультет фізичного виховання Калінінського педінституту.

З 1977 року працював футбольним суддею. У 1980—1993 роках як головний арбітр відпрацював у 146 матчах чемпіонату СРСР і Росії. 9 разів входив у списки найкращих суддів сезону, провів понад 40 міжнародних ігор на рівні збірних і клубів. Працював лінійним арбітром на фіналі Кубка УЄФА 1991. Після завершення суддівської кар'єри працював інспектором.

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Як суддя[ред. | ред. код]

  • У списках найкращих суддів сезону (9 разів): 1982, 1983, 1984, 1985, 1986, 1990, 1991, 1992, 1993
  • Нагороджений пам'ятною золотою медаллю за суддівство більше 100 матчів у чемпіонатах СРСР (120 матчів).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Перша дружина померла, син Кирило, онук Герман. Друга дружина Ірина, син Віктор, онучка Яна.

Посилання[ред. | ред. код]