Чемпіонат СРСР з футболу

Чемпіона́т СРСР з футбо́лу (рос. Чемпионат СССР по футболу) — щорічна першість серед футбольних команд Радянського Союзу. Перший регулярний чемпіонат провели у 1936 році (до того першість розігрували спорадично), останній — у 1991 році. Всього було розіграно 54 першості. Найбільше чемпіонських титулів здобуло «Динамо» (Київ) — 13.

У найвищому дивізіоні радянського футболу в різні роки грали команди з усіх союзних республік окрім Киргизької і Туркменської РСР.

Календар і структура

Календар

Тоді як у більшості європейських чемпіонатів сезон проводять за системою «осінь-весна», радянська першість відмовилась від цієї ідеї. Кліматичні особливості північних районів Росії не дозволяли проведення футбольних поєдинків найвищого рівня у листопаді-грудні та березні, як практикують у Англії, Італії чи Іспанії.

Зазвичай чемпіонат СРСР починався у квітні та закінчувались у листопаді, тобто відбувався у межах одного календарного року. Чемпіонат проводили щороку, крім 1936 і 1976 років, коли було проведено по дві короткі першості — весняну та осінню. Також першість не проводили у роки німецької окупації Радянського Союзу (1941—1944) — у 1941 році чемпіонат почали, але не закінчили, а перша повоєнна першість відбулася у 1945 році.

Структура

Форма турніру змінювалася що кілька років, а кількість команд у найвищому дивізіоні коливався від 7 (у першому чемпіонаті, весна 1936) до 26-ти (1938). Чемпіонат розігрували переважно у 2 кола — кожна команда зустрічалася з іншою двічі: вдома і на виїзді. У 1938 році через велику кількість команд змагання провели у одне коло, а в 60-х роках провели експерименти з розділенням колективів на 2 підгрупи, найкращі команди яких потім виборювали звання чемпіона у фінальному турнірі.

1970 рік став часом остаточного формування структури вищої ліги (таку назву отримав клас «А»): у ній було 16 (або 18) команд — вони розігрували між собою круговий турнір у 2 кола (кожен з кожним зіграв домашній і виїзний матч). Дві найгірші команди опускалися у першу лігу. Натомість найкращі клуби першої ліги наступного сезону посідали місце тих команд, які вибули.

Історія

Нерегулярні першості 1922—1935 років

У перші роки після створення Радянського Союзу першість розігрували між собою збірні міст або союзних республік. До 1935 року проведено 7 таких турнірів. Календар і форма проведення змагань змінювалася кожного турніру.

В I чемпіонаті країни брали участь збірні команди 3 міст і 1 округу. Через відсутність футболістів Петрограду турнір виграла команда Москви. Наступні 3 чемпіонати провели у рамках найбільших спортивних змагань тих років: Всесоюзних свят фізкультури 1923 і 1924 та Всесоюзної спартакіади 1928. У 1923 році першими стали москвичі, в 1924 — Україна, котру представляли харків'яни. У змаганнях Всесоюзної спартакіади разом з радянськими командами брали участь 4 колективи закордонних робочих спортивних організацій (усього 21 команда). Це викликало підвищений інтерес до турніру з боку уболівальників. Окремі ігри відвідувало понад 40 000 глядачів — рекордна на ті часи цифра. Перемогла команда Москви.

У першості 1931 року переможцями стала збірна РРФСР, а у 1932 — збірна Москви. Останній чемпіонат для збірних команд міст відбувся у 1935 році. У ньому взяли участь команди 6 міст (Москва, Ленінград, Харків, Київ, Баку і Тифліс). Перемогу здобула команда Москви.

Крім всерадянських першостей популярними у 1920-х, 30-х рр. були чемпіонати окремих союзних республік та традиційні матчі між збірними міст. Тоді ж виникли і найстаріші футбольні клуби СРСР: московські «Динамо», ДПМВ (згодом ЦСКА), КОР (пізніший «Локомотив») (1923), «Пролетарська кузня» (згодом «Торпедо») (1924) і «Спартак» (1935); ленінградське і тбіліське «Динамо» (1925); київське «Динамо» (1927) і донецький «Стахановець» (потім «Шахтар») (1935).

«Стахановець», потім «Шахтар» (Донецьк). Фото 1937 року, коли клуб посів 3 місце у класі «Б» та вийшов до елітного дивізіону

Довоєнні чемпіонати 1936—1940

Першості з 1936 року вирішили проводити щорічно між командами спортивних клубів і урядництв (відомств).

Перша гра чемпіонату СРСР відбулась 22 травня 1936 року в Ленінграді між «Динамо» (Ленінград) і «Локомотивом» (Москва). Рахунок відкрив на 5 хв. нападник гостей Віктор Лавров, але у підсумку «Локомотив» програв 3:1.

У довоєнний період лідерами радянського футболу були московські «Динамо» і «Спартак». На двох команди й виграви усі чемпіонати до початку радянсько-німецької війни. Динамівці тріумфували у чемпіонатах 1936 (весна), 1937 та 1940, а спартаківці — 1936 (осінь), 1938 і 1939. «Спартак» одним з перших на теренах Союзу випробував тактичну систему «дубль-ве». Таке новаторське рішення дозволило «червоно-білим» два роки поспіль робити «дубль» — у 1938 і 1939 роках команда вигравала і чемпіонат і Кубок СРСР. Це досягнення так ніколи й не було повторено чи побито.

Повоєнні роки (1945—1951)

Перші роки по війні набрав силу армійський клуб ЦСКА (Москва) — той сильний колектив кінця 1940-х рр. прославилась під прізвиськом «команда лейтенантів». ЦСКА перемагало у чемпіонаті СРСР три роки поспіль (1946—1948). Повторити це досягнення за всю історію радянських чемпіонатів зуміла лише одна команда — київське «Динамо» у 60-х роках. У лінії нападу армійців виділялись результативні нападники Григорій Федотов і Всеволод Бобров.

1952—1960

Радянська асоціація футболу нарешті вступила у ФІФА і збірна СРСР дебютувала на Олімпійських іграх (1952) та чемпіонатах світу (1958). Флагманами футболу стали московські «Спартак» і «Динамо». Обидві команди мали у своїх рядах майстрів найвищого класу, спартаківці: Ігоря Нетто і Микиту Симоняна, а динамівці — Лева Яшина — одного з найкращих воротарів у історії футболу.

1961—1970 — кінець московської гегемонії

У 1961 році чемпіоном вперше стає немосковський колектив — «Динамо» (Київ). У 1966-68 роках динамівці тричі поспіль вигравали першість СРСР, у чому велика заслуга наставника киян — Віктора Маслова, який впровадив у команді новітню тактичну систему 4-4-2. Київський колектив мав у своїх рядах таких виконавців, як Андрій Біба, Анатолій Бишовець, Василь Турянчик, Йожеф Сабо та Євген Рудаков.

Зведена таблиця після 1964 року (26 турнірів)08^{[Джерело?]}

Показано колективи 20-ти статистичних лідерів радянського футболу до середини 60-х рр. У таблиці враховані матчі, проведені з 1936 до 1964 року включно. У статистиці є ігри обидвох етапів двоступеневих турнірів 1960—1962 років та додаткових зустрічей за найвищі місця (1964). В таблиці нема поєдинків незакінченого чемпіонату 1941 і матчів, результати яких опротестовані або які не завершились. За перемогу нараховано 2 очки, за нічию — одне.

Країна	Місце	Команда	Турнірів	Ігор	В	Н	П	М'ячів	Очок	%
	1.	«Динамо» (Москва)	26	627	369	133	125	1376—620	871	69,6
	2.	«Спартак» (Москва)	26	625	331	140	154	1263—720	802	64,1
	3.	ЦСКА (Москва)	25	592	314	141	137	1161—659	759	64,1
	4.	«Динамо» (Тбілісі)	25	620	297	154	169	1151—850	748	60,3
	5.	«Торпедо» (Москва)	23	597	261	156	180	1044—818	678	56,6
	6.	«Динамо» (Київ)	26	625	235	192	198	966—901	662	52,9
	7.	«Зеніт» (Ленінград)	23	598	208	161	229	820—921	577	48,2
	8.	«Локомотив» (Москва)	22	517	183	136	198	755—820	502	48,5
	9.	«Шахтар» (Донецьк)	17	460	144	132	184	564—703	420	45,6
	10.	«Крилья Совєтов» (Куйбишев)	17	445	127	125	193	470—642	379	42,6
	11.	«Динамо» (Ленінград)	17	395	135	102	158	589—679	372	47,0
	12.	«Динамо» (Мінськ)	15	407	106	109	192	406—932	321	39,4
	13.	«Авангард» (Харків)	8	267	79	69	119	260—372	227	42,5
	14.	«Нафтовик» (Баку)	7	255	66	80	109	269—373	212	41,5
	15.	«Трактор» (Волгоград)	10	239	78	51	110	310—404	207	43,3
	16.	СКА (Ростов-на-Дону)	6	184	78	48	58	295—223	204	55,4
	17.	«Молдова» (Кишинів)	9	248	62	72	114	261—402	196	39,5
	18.	«Арарат» (Єреван)	6	198	60	48	90	226—313	168	42,4
	19.	«Даугава» (Рига)	7	203	51	48	109	198—311	150	36,9
	20.	ВПС (Москва)	6	160	58	32	70	235—270	148	46,2
	?	«Торпедо» (Кутаїсі)	?	?	?	?	?	?	?	?
	?	«Пахтакор» (Ташкент)	?	?	?	?	?	?	?	?
	?	«Кайрат» (Алма-Ата)	?	?	?	?	?	?	?	?
	?	«Чорноморець» (Одеса)	?	?	?	?	?	?	?	?

Примітки: результати «Спартака» (Харків) подані окремо від статистики клубу «Авангард» (Харків), який грав у еліті пізніше. У статистику «Авангарду» додано результати харківських «Локомотива» і «Сільмашу». Ростовський СКА подано окремо від команди «Динамо» з того самого міста.

1970-ті

Протягом 1970-х років «Динамо» (Київ) тільки у двох чемпіонатах залишався без медалей. Почав кар'єру бомбардир Олег Блохін — майбутній найкращий голеадор чемпіонатів СРСР (211 голів) і гравець, який проведе рекордну кількість ігор у «вишці» — 432. Наставником киян призначено Валерія Лобановського.

Після 1977 року, коли майже половина ігор (44,6%) завершилось унічию, Федерація футболу СРСР пішла на радикальний крок — ввела т. зв. «ліміт нічиїх». Тобто команди не мали права звести унічию більше ігор, ніж було передбачено обмеженням (спочатку 8 ігор, потім — 10). Врешті-решт цей штучний ліміт відмінили у 1988 році.

1980-ті і 1990-ті

Найпринциповішим протистоянням першості стали ігри «Спартак» (Москва)—«Динамо» (Київ). Ці два клуби мали найбільше представників у збірній СРСР, яку тренував Валерій Лобановський. До еліти радянського футболу увійшло українське «Дніпро» (Дніпропетровськ) — чемпіон країни у 1983 і 1988 роках.

Першим радянським легіонером у закордонних чемпіонатах став восени 1980 року Анатолій Зінченко. Масовий від'їзд футболістів закордон почався у 1988—1989 роках — після початку «перестройки», яка зачепила і спорт.

У 1991 році завершився останній, 54-й чемпіонат Радянського Союзу з футболу. Його виграв ЦСКА (Москва).

Зведена таблиця всіх першостей

Показано статистику команд, які грали у вищій лізі чемпіонату СРСР. Всі 54 турніри провели лише два клуби: «Динамо» (Москва) і «Динамо» (Київ). За перемогу нараховано 2 очки, за нічию — одне.

Медалі			Країна	Місце	Команда	Турніри	Ігор	В	Н	П	М'ячів	Очок	%
зол	сріб	брон
12	12	9		1.	«Спартак» (Москва)	53	1453	722	385	346	2483 — 1467	1829	62,9
11	11	5		2.	«Динамо» (Москва)	54	1487	707	405	375	2438 — 1461	1819	61,2
13	11	3		3.	«Динамо» (Київ)	54	1483	681	456	346	2306 — 1566	1818	61,3
2	5	13		4.	«Динамо» (Тбілісі)	51	1424	621	406	397	2176 — 1677	1648	57,9
3	3	6		5.	«Торпедо» (Москва)	51	1455	601	433	421	2059 — 1656	1635	56,2
7	4	6		6.	ЦСКА (Москва)	48	1328	586	364	378	2034 — 1454	1536	57,8
1		1		7.	«Зеніт» (Ленінград)	49	1402	464	411	527	1725 — 1914	1339	47,8
	2	2		8.	«Шахтар» (Донецьк)	44	1288	434	379	475	1522 — 1641	1247	48,4
1		3		9.	«Динамо» (Мінськ)	39	1145	372	340	433	1257 — 1421	1084	47,3
1	2			10.	«Арарат» (Єреван)	33	1026	352	280	394	1150 — 1306	984	48,0
	1			11.	«Локомотив» (Москва)	39	1001	303	289	409	1218 — 1431	895	44,7
		1		12.	«Нефтчі» (Баку)	27	884	253	270	361	907 — 1141	776	43,9
		1		13.	«Чорноморець» (Одеса)	24	738	244	217	277	777 — 884	705	47,8
				14.	«Кайрат» (Алма-Ата)	24	780	226	234	320	742 — 983	686	44,0
				15.	«Пахтакор» (Ташкент)	22	722	212	211	299	805 — 1035	635	44,0
	1			16.	СКА (Ростов-на-Дону)	21	680	218	194	268	843 — 911	630	46,3
2	2	2		17.	«Дніпро» (Дніпропетровськ)	18	554	227	154	173	729 — 634	608	54,9
				18.	«Крилья Совєтов» (Куйбишев)	26	715	185	209	321	675 — 996	579	40,5
				19.	«Металіст» (Харків)	18	552	167	147	238	525 — 706	481	43,6
1				20.	«Зоря» (Ворошиловград)	14	412	125	135	152	416 — 469	385	46,7
				21.	«Динамо» (Ленінград)	17	397	135	102	160	589 — 649	372	46,9
				22.	«Торпедо» (Кутаїсі)	13	439	104	129	206	395 — 655	337	38,4
		1		23.	«Жальгіріс» (Вільнюс)	11	330	107	93	130	349 — 463	705	46,5
				24.	«Ротор» (Волгоград)	11	293	91	66	136	352 — 488	248	42,3
				25.	«Ністру» (Кишинів)	11	312	69	84	159	312 — 534	635	35,6
				26.	«Карпати» (Львів)	9	244	68	85	91	250 — 301	221	45,3
				27.	«Даугава» (Рига)	7	203	51	48	104	198 — 311	150	37,0
				28.	ВПС (Москва)	6	161	58	32	71	235 — 270	148	46,0
				29.	«Крилья Совєтов» (Москва)	6	143	32	39	72	525 — 706	103	36,0
		1		30.	«Металург» (Москва)	4	91	40	17	34	173 — 170	97	53,3

Особисті досягнення і рекорди

Тренери-чемпіони

Таблиця всіх головних тренерів, які ставали чемпіонами СРСР з футболу та клуби, з якими вони здобували медалі різного ґатунку.

Місце	Тренер	Медалі			Команди, з якими здобуто медалі
		зол	сріб	брон
1.	Валерій Лобановський	8	4	2	«Динамо» (Київ)
2.	Михайло Якушин	6	6	1	«Динамо» (Москва)
3.	Борис Аркадьєв	6	2	2	ЦБЧА (Москва), «Динамо» (Москва)
4.	Віктор Маслов	4	4		«Динамо» (Київ), «Торпедо» (Москва)
5.	Микита Симонян	3	2	2	«Спартак» (Москва), «Арарат» (Єреван)
6.	Костянтин Бєсков	2	7	2	«Спартак» (Москва), «Динамо» (Москва)
7.	Олександр Севідов	2	2	2	«Динамо» (Москва), «Динамо» (Київ), «Динамо» (Мінськ)
8-9.	Костянтин Квашнін	2	2	1	«Динамо» (Москва), «Спартак» (Москва)
8-9.	Микола Гуляєв	2	2	1	«Спартак» (Москва)
10-11.	Василь Соколов	2	1		«Спартак» (Москва)
10-11.	Павло Садирін	2	1		ЦСКА (Москва), «Зеніт» (Ленінград)
12.	Євген Кучеревський	1	2		«Дніпро» (Дніпропетровськ)
13.	Нодар Ахалкаці	1	1	3	«Динамо» (Тбілісі)
14.	В'ячеслав Соловйов	1	1	1	«Динамо» (Київ), «Динамо» (Тбілісі)
15-17.	Олег Романцев	1	1		«Спартак» (Москва)
15-17.	Віктор Дубінін	1	1		«Динамо» (Москва)
15-17.	Едуард Малофеєв	1	1		«Динамо» (Мінськ), «Динамо» (Москва)
18.	Валентин Іванов	1		4	«Торпедо» (Москва)
19.	Гаврило Качалін	1		3	«Динамо» (Тбілісі), «Динамо» (Москва)
20-21.	Володимир Ємець	1		2	«Дніпро» (Дніпропетровськ)
20-21.	Валентин Ніколаєв	1		2	ЦСКА (Москва)
22-27.	Анатолій Пузач	1			«Динамо» (Київ)
22-27.	Петро Попов	1			«Спартак» (Москва)
22-27.	Герман Зонін	1			«Зоря» (Ворошиловград)
22-27.	Олександр Пономарьов	1			«Динамо» (Москва)
22-27.	Віктор Мар'єнко	1			«Торпедо» (Москва)
22-27.	Михайло Козлов	1			«Спартак» (Москва)

Зауваження: У осіній першості 1936 «Спартаком» (Москва) керувала тренерська рада. У таблиці цей чемпіонський титул записано на Михайла Козлова. У 1990 році Валерій Лобановський керував «Динамо» (Київ) протягом першої половини першості, потім старшим тренером став Анатолій Пузач. Чемпіонський титул враховано обидвом спеціалістам.

Футболісти-чемпіони

Таблиця найтитулованіших гравців (понад 5 золотих медалей), які ставали чемпіонами СРСР з футболу.

Місце	Футболіст	Чемпіонств	Команди, з якими здобуто титул і роки
1.	Олег Блохін	8	«Динамо» (Київ): 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986
2-4.	Володимир Веремеєв	7	«Динамо» (Київ): 1968, 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981
2-4.	Володимир Мунтян	7	«Динамо» (Київ): 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975, 1977
2-4.	Євген Рудаков	7	«Динамо» (Київ): 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975, 1977
5-7.	Володимир Безсонов	6	«Динамо» (Київ): 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990
5-7.	Володимир Дьомін	6	«Спартак» (Москва): 1939; ЦСКА (Москва): 1946, 1947, 1948, 1950, 1951
5-7.	Віктор Колотов	6	«Динамо» (Київ): 1971, 1974, 1975, 1977, 1980, 1981

Див. також

• Футболіст року в СРСР
• Голкіпер року в СРСР
• Список найкращих футбольних суддів СРСР
• Українські рекордсмени чемпіонатів СРСР з футболу

Література

• Санин А. Футбол 1965. Справочник-календарь. — Москва, 1965. — 80 с.
• Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клуби. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва, «Физкультура и спорт», 1972.
• Романенко А. М. Футбол-89. Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1989. — 128 с.
• «Великие клубы» № 3 (26), березень 2007 р.

Веб-ресурси

• Клюб любителів історії і статистики футболу (КЛІСФ)(рос.)
• Підсумкова таблиця чемпіонату СРСР всіх часів (англ.)