Савінова Катерина Федорівна
| Катерина Савінова | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Екатерина Савинова | ||||
 | ||||
| Народилася |
26 грудня 1926[1] Єльцовка | |||
| Померла |
25 квітня 1970[1] (43 роки) Новосибірськ, РРФСР, СРСР | |||
| Національність | росіянка | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | акторка, сценаристка | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1950) і Російська академія музики імені Гнесіних | |||
| Заклад | Державний театр кіноактора | |||
| Роки діяльності | 1949—1970 | |||
| У шлюбі з | Ташков Євгеній Іванович | |||
| Діти | Ташков Андрій Євгенович | |||
| Провідні ролі | Фрося Бурлакова («Приходьте завтра») | |||
| IMDb | ID 0767769 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Катерина Федорівна Савінова (26 грудня 1926, Єльцовка, Алтайський край, Російська РФСР — 25 квітня 1970, Новосибірськ, Російська РФСР) — радянська російська актриса. Володарка унікального голосу (три октави). Заслужена артистка РРФСР (1965).
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1950).
Знялася у понад двадцяти картинах, зокрема: «Кубанські козаки» (1950, Люба), «Велика родина» (1954, Дуняша), «Одруження Бальзамінова» (1964, куховарка Матрона) та ін., а також в українських кінокартинах: «Тінь біля пірсу» (1955, Клава Воропай), «Приходьте завтра...» (1963, Фрося Бурлакова). Роль Фросі Бурлакової стала «зоряною» і принесла популярність. Також за виконання цієї ролі Катерина Савінова стала лауреатом I-го Всесоюзного кінофестивалю в номінації Призи акторам (Ленінград, 1964).
Перша дружина режисера Євгена Ташкова і мати російського актора Андрія Ташкова.
За словами чоловіка на зніманнях у Криму протягом 1952 року в кінофільмі «Сільський лікар» Сергія Герасимова купила та випила сире молоко, яке було заражене бруцелами. Через це захворіла на бруцельоз, який не виявили своєчасно. Внаслідок цієї хвороби отримала ускладнення, спричинені розладом центральної нервової системи, що призвело до появи тяжкої депресії, на яку хворіла тривалий час[2]. Знаючи про невиліковність своєї хвороби, покінчила життя самогубством (кинулася під потяг). Похована в Новосибірську.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1970 | ф | Розплата | Расплата | сусідка Платових |
| 1968 | ф | Зигзаг удачі | Зигзаг удачи | продавчиня |
| 1964 | ф | Одруження Бальзамінова | Женитьба Бальзаминова | Мотрона, кухарка |
| 1963 | ф | Приходьте завтра... | Приходите завтра... | Фрося Бурлакова |
| 1959 | ф | Колискова | Колыбельная | Ольга |
| 1959 | ф | Балада про солдата | Баллада о солдате | провідниця |
| 1956 | ф | Медовий місяць | Медовый месяц | Зойка, комсомольська секретарка |
| 1955 | ф | Одного чудового дня | В один прекрасный день | Катерина Воропай, диригентка |
| 1955 | ф | Тінь біля пірсу | Тень у пирса | Клава Шубіна, офіціантка |
| 1954 | ф | Велика родина | Большая семья | Дуняша Журбіна |
| 1953 | ф | Альоша Птіцин виробляє характер | Алёша Птицын вырабатывает характер | продавчиня морозива |
| 1953 | ф | Степові зорі | Степные зори | епізодична роль |
| 1949 | ф | Кубанські козаки | Кубанские казаки | Любочка |
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
| Рік | Премія | Номінація | Стрічка / Роль | Результат |
|---|---|---|---|---|
| 1955 | «Каннський кінофестиваль» | Приз за найкращу жіночу роль | «Велика родина» / Дуняша Журбіна[3] | Перемога |
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Про життя і творчість актриси вийшло кілька телепередач: «Щоб пам'ятали. Савінова Катерина» (1995) Леоніда Філатова, «Як ішли кумири. Савінова Катерина» (2006), «Трагедія Фросі Бурлакової» (2007).
- У 2006 році видавництво «Азбука» випустило книгу «Світло згаслої зірки: Катерина Савінова. (Рукописи, спогади, фільмографія)».
- На батьківщині, в селі Ельцовка на Алтаї, відкрито меморіальний музей Катерини Савінової.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ «Бульвар Гордона», № 17 (261) 2010, апрель 27 Жизнь прожить — не поле перейти «Знаменитая Фрося Бурлакова из фильма „Приходите завтра“ актриса Екатерина Савинова покончила с собой, как Анна Каренина, монолог которой читала на вступительных экзаменах во ВГИК, — бросилась под проходящий поезд» [Архівовано 2019-05-30 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Ekaterina Savinova Awards. «IMDb». 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня2019.(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.377; (рос.)
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — 665 с. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
