Депресія клінічна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Худ. Якопо Віньялі. Депресія мисливця Кипариса, який ненавмисне вбив свого улюбленця-оленя.

Депресія — термін, що використовується для позначення настрою, симптому, та синдромів афективних розладів. Перебіг депресії пов'язаний з низьким рівнем серотоніну в мозку людини. Депресію лікують медикаментозними та психологічними методами. Психологічні методи здебільшого орієнтовані на розкриття суті і причин виникнення проблем людини у минулому або концентруються на поточному, а не минулому досвіді. Існують також моделі, що акцентують увагу на важливості ролі соціуму у виникненні та перебігу депресії[1]. Депресія проявляється у поганому настрої, низькій самооцінці, песимізмі, апатії, млявості, швидкій втомлюваності, всіляких нездужаннях, постійній невдоволеності, покинутості, безрадісності, відчутті нещасливості, пригніченості, тривалому смутку та небажанні жити. Останнє в дуже важких випадках депресії приводить самогубства.

Класифікація[ред.ред. код]

Існують такі види депресій:

  • набуті;
  • сезонні;
  • спадкові (генетично обумовлені);
  • післяпологові депресії жінок.

Захисна реакція мозку[ред.ред. код]

Фома Аквінський

Людські депресії — проблема давня. Про них писав ще Фома Аквінський (1225–1274). У його працях знайшли такі рядки:

Великий сум лікують теплою, дружньою бесідою, чаркою доброго вина та водними процедурами.

Депресії набуті[ред.ред. код]

Слід відразу визначити, що набуті депресії як психічний стан — захисна реакція мозку на стрес. І тільки здоровий стан людини дасть змогу подолати депресії, коли відійде і стрес чи фактори її виникнення.

Відносно настрою, депресія позначає перехідний стан, для якого характерне відчуття смутку, покинутості, безрадісності, нещастя та (або) пригніченості. Як симптом, депресія позначає скарги, що часто супроводжують групу біопсихосоціальних проблем.

Нормальна депресія являє собою перехідний період смутку та підвищеної втомлюваності, що, зазвичай, починається у відповідь на ідентифіковані стресові стани в житті людини.

Сезонні депресії[ред.ред. код]

Давно помічена залежність поганого настрою і депресій від сезону. Довгі й похмурі осінь та зима можуть бути причиною сезонних депресій. Адже є певний зв'язок між інтенсивністю сонячного освітлення і виникненням депресій. Саме восени і взимку інтенсивність сонячного освітлення значно знижується і спонукає мале виробництво медіатору серотоніну, який відповідає за добрий настрій людини. Тому слід гуляти в кожний сонячний день осені чи зими. Депресія, що зв'язана з кількістю світла, яке потрапляє в очі, може виникати і весною та літом в похмуру погоду, або під час тривалого перебування у затемнених приміщеннях. Для її усунення застосовують світлову терапію, використовуючи спеціальні лампи білого світла, якими освітлюють очі.[2] Настільні лампи білого світла можуть використовуватись для ствітлотерапії при сезонній депресії.

Залежність від статі особи[ред.ред. код]

Помічений зв'язок між депресіями і статтю особи. Так, жінки частіше хворіють на депресії, бо мають трохи менший рівень вироблення серотоніну, аніж чоловіки. Особливо депресії вражають жінок, що втратили значущі для особи явища чи людей — коханого, дитину, своїх батьків, чоловіка, якщо стосунки були добрі, розлучення або стрес після зрад, неблагодійних вчинків тощо.

Особлива група — післяпологові депресії жінок.

Травмуючі суспільні фактори[ред.ред. код]

Джерелом масових депресій стають травмуючі суспільні фактори — військові перевороти, терор, довгі економічні кризи, безробіття, безгрошів'я, неправедний осуд владою певних суспільних груп (розкозачення, розкуркулення в СРСР, насильницька депортація євреїв чи арабів з Португалії і Іспанії 15 — 16 століття, депортація цілих народів за часів Сталіна, економічна депресія у США 1929–1932 років тощо.) На це звернули увагу науковці Росії, де кількість травмуючих суспільних факторів в 20 столітті завжди перевищувала компенсаторні механізми особи і зберігає травмуючий характер надалі, хоча й менший за інтенсивністю. Депресії мають значне поширення в Росії і зберігають характер пошесті.

Високий рівень депресій постійно підживлює самогубства і їх високий рівень в ту чи іншу історичну добу.

Спадкові депресії.[ред.ред. код]

Особливу групу складають спадкові депресії, рівень яких статистика визначає у 2 — 4 відсотки в популяції. Вони підлягають реєстрації і медичному втручанню, особливо в гостру фазу.

Неможливість повного усунення[ред.ред. код]

Депресії належать до проблем з неможливістю повного усунення на сучасному етапі розвитку суспільства.

Сучасний капіталістичний засіб виробництва побудований на хибному принципі корисності і необхідності безробіття на рівні 4 відсотків для державної економіки.(До того ж, безробіття в певні роки перевищує межу в 4 відсотки.) Це якось зрозуміло для малонаселених держав, але відразу може стати великою проблемою в США, Японії чи Китаї, де навіть 4 відсотки — це мільйони людей.

В капіталістичних державах, де населення десятиліттями загартовувалось в суспільних випробуваннях, відшліфовані свої протидії і безробіттю, і депресіям (курси перекваліфікацій, право на працю не за дипломом, готовність на тимчасову працю не за фахом, розголос принципу «Безробітній — не пропащий» тощо). Існують і мережі соціального захисту. Навіть це не перешкоджає появі безробітніх, жебраків, безпритульних, і — депресій.

На депресію працює дегуманізація середовища, стреси на роботі, загальне пришвидшення темпів праці і життя без отримання успіху, престижу, добробуту. В США епідемічного поширення набуло використання антидепресанту прозаку — засобу для підвищення настрою. Але він ні у кого не усуває причин депресій.

Вплив на здоров'я людини[ред.ред. код]

Депресія як правило погіршує загальний стан здоров'я та самопочуття людини, викликає втомлюваність. Нерідко депресія супроводжується та викликається іншими психічними розладами, зокрема неврозом. Перебіг депресії та неврозів може також привести до виникнення психосоматичних захворювань.

Профілактика і протидія[ред.ред. код]

Верства населення[ред.ред. код]

Особлива увага:

  • юнакам і дівчатам;
  • певним групам суспільства (ВІЛ-інфіковані, наркозалежні тощо);
  • представникам фаху з високим рівнем стресів (міліціонери, лікарі швидкої допомоги, диспетчери тощо);
  • особам в період клімаксу;
  • людям похилого віку тощо.

Легкі випадки[ред.ред. код]

  • Інсоляція (багато світла в кімнаті), світлотерапія білим світлом, прогулянки в сонячні дні.
  • Інтенсивне заняття фізкультурою та спортом. Інтенсивні фізичні вправи підвищують рівень серотоніну.
  • Нові подорожі, краще на південь.
  • Радісні емоції — музика, танці, усе, що дає радість (не наркотики)
  • Телефони довіри, реклама їх, легкість розповсюдження їх адрес і номерів.
  • Консультації психологів (часто або довго) для людей з депресіями, психотренінги.

Важкі випадки[ред.ред. код]

  • Лікування і нагляд лікаря, якщо тривалість депресії досягла 4 — 6 тижнів. Для підвищення рівня серотоніну у мозку людини при депресії використовують антидепресанти.
  • Психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія. Певні кола психіатрів поділяють думку, що психоаналітична психотерапія є неефективною для лікування неврозів, депресій та інших психічних розладів[3][4][5][6].
  • Прогулянки в сонячні дні або світлотерапія білим світлом у випадку сезонної депресії. Також прогулянки в сонячні дні або світлотерапія білим світлом допомагає при не сезонній депресії.
  • Припинення або заміна прийому певних медичних препаратів для лікування інших хворіб, якщо депресія викликана саме цими препаратами.
  • Депресії також лікують природними адаптогенами та антидепресантами, зокрема елеутерококом[7][8][9].
  • Медичні засоби (від ліків до електрошоку, яким лікували депресії письменника Хемінгуея чи винахідника Томаса Алва Едісона).
  • Збереження і відновлення сил (догляд за силами). Профілактика полягає в тому, щоб пильно стежити за сферами виснаження і бути чутливим відносно тих областей, де виникає втрата сил. Це часто відбувається там, де людина діє з почуття боргу або ж докладає до чогось занадто багато зусиль, наприклад, на роботі, під час водіння автомобіля, навіть у процесі миття посуду пізно ввечері після робочого дня. Такі стресові фактори слід усвідомлювати, тому що на них іде багато сил, і часто це призводить до дратівливості, до появи м'язового напруження (насамперед у плечовій області і в спині). Правильна організація відпочинку, уважне ставлення до тривалості сну, до перерв, до занять спортом, режиму дня, планування тижня може запобігти втраті сил і виснаженню. Ритмічність і регулярність полегшують життя, тому що відпадає необхідність приймати рішення. Важливо жити відповідно до свого темпу, бо, як показує досвід, у будь-який депресії є частка виснаження.
  • Для збереження радості життя і життєвої сили, важливо приділяти увагу тому, що подобається. Фундаментальне почуття — добре, що ти живеш, що ти є на світі — має зберігатися і по можливості підсилюватися. Для цього важливий досвід, який веде людину до відносин з цінностями.
  • Дбайливе використання часу. Час — це завжди життя. Завдяки дбайливому використанню часу людина звертає увагу на любов до власного життя. Конкретно це означає: по можливості робити тільки те, що є для тебе важливим, і уникати витрати часу на другорядне. Для депресивної людини дотримання цього правила особливо важливе. Не відставляти себе знову і знову, не відмовлятися від себе заради інших.
  • Спеціальна робота над установками. Депресивна людина схильна до установки підпорядкування, особливо на початку депресії. Їй властиво пристосовуватися, щоб «заслужити» цінну близькість, підкорятися долі або авторитетам. Слід працювати над тим, що важливо вступатися за себе, проживати свої бажання, потреби, запити. Варто критично розглянути і змінити депресивну "ідеальну картину: аж ніяк не завжди добре бути скромним і «засовувати» себе.
  • Робота з установками бажань: бажання таять у собі небезпеку латентної пасивності. Людина віддана бажанням, якщо вона очікує, що їх виконають інші. Із-за фіксації на бажанні володіти чимось, чого у неї немає, людина переживає дефіцитну сторону життя значно сильніше. Основне правило говорить: бажання хороші до тих пір, поки зберігається можливість відмовитися від них.

Джерела інформації[ред.ред. код]

  • Р. Корсини, А. Ауэрбах, ред. (2006). Психологическая энциклопедия (рос.) (вид. 2-е). СПб: Питер. с. 1096. 
  • Смулевич А. Б. Депрессии при соматических и психических заболеваниях. М., 2003.
  • Вейн А. М., Вознесенская Т. Г. и др. Депрессия в неврологической практике. М., 1998.
  • Доброхотова Т. А. Нейропсихиатрия. М., 2006.
  • Winter blues : everything you need to know to beat seasonal affective disorder / Norman E. Rosenthal. New York : Guilford Press, c2006.
  • Seasonal Affective Disorder (SAD) — Topic Overview
  • Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агенство», 2010. — 302 с. ISBN 978-617-571-040-0
  • Депресія Олена Кондратенко. — стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 18.12.2011.

Цікаво знати[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Мозок Це незавершена стаття з психіатрії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.