Саллі Бенсон
| Саллі Бенсон | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Sara Mahala Redway Smith[1] |
| Псевдо | Esther Evarts[1] |
| Народилася |
3 вересня 1897[2][3][4] Сент-Луїс, Міссурі, США[5][1] |
| Померла |
19 липня 1972[2][3][4] (74 роки) Вудленд-Гіллз, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США |
| Країна |
 США |
| Діяльність | сценаристка, авторка оповідань, письменниця |
| Alma mater | Школа імені Гораса Маннаd і Mary Institute and St. Louis Country Day Schoold |
| Знання мов | англійська[6][7] |
| IMDb | ID 0072639 |
Саллі Бенсон(в дівоцтві - Сміт; 3 вересня 1897 Сент-Луїс, Міссурі, США - 19 липень 1972, Вудленд-Хіллз, Каліфорнія, США)-американська письменниця і сценарист, найбільш відома своїми напівавтобіографічними історіями, зібраними в збірнику «Молодша міс» (1941) і романі «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» (1942). Номінантка на премію «Оскар» (1947) в номінації «Кращий адаптований сценарій» за фільм «Анна і король Сіаму» (1946).
Ранні роки та кар'єра[ред. | ред. код]
Бенсон народилася в Сент-Луїсі, ставши наймолодшою з п'яти дітей Алонзо Редуея і Анни Профейтер Сміт. Вона відвідувала Інститут Мері, поки не переїхала зі своєю сім'єю в Нью-Йорк. Вона відвідувала школу Горація Манна, вчилася танцювати, а потім почала працювати, коли їй було 17 років. 25 січня 1919 року, за іншими даними в 19 років (1916 або 1917 рік), вона вийшла заміж за Рейнольдса Бенсона. У пари народилася дочка Барбара, але пізніше вони розлучилися[4], хоча за іншими даними, залишалися одружені до його смерті 25 квітня 1969 року. Вона почала свою кар'єру з написання щотижневих статей для інтерв'ю та оглядів фільмів для New York Morning Telegraph. Між 1929 і 1941 роками, вона опублікувала 99 історій в The New Yorker, в тому числі дев'ять, підписаних під її псевдонімом Естер Евартс [8].
Її розповіді «Шинель» і «Сюїта 2049» були обрані лауреатами Премії О. Генрі за 1935 і 1936 роки. Її збірка «Люди чарівні» (Covici Friede, 1936) включає майже всі історії, які Бенсон опублікувала в The New Yorker, а також чотири з The American Mercury. За ним послідував ще один збірник, «Емілі» (Covici Friede, 1938). «Розповіді про богів і героїв» (Dial Press, 1940) були юнацькою фантастикою, адаптованої з «Басневой епохи» Томаса Булфінча. «Спочатку жінки і діти» - це збірка, видана Random House в 1943 році.
«Молодша міс»[ред. | ред. код]
«Молодша міс» була опублікована Doubleday в 1941 році. Ця збірка її оповідань з The New Yorker був адаптований Джеромом Ходорові і Джозефом Філдсом в успішну п'єсу в тому ж році [6]. Поставлена Моссом Хартом, «Молодша міс» ставилася на Бродвеї з 1941 по 1943 рік. У 1945 році п'єса була адаптована до фільму «Молодша міс» Джорджем Сітон c Пеггі Енн Гарнер в головній ролі. Радіосеріал «Молодша міс» з Барбарою Уайтінг в головній ролі щотижня транслювався на каналі CBS в 1949 році.
«Зустрінь мене в Сент-Луїсі»[ред. | ред. код]
Фільм MGM «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» (1944) став одним з найпопулярніших фільмів, знятих під час Другої світової війни. Розповіді в книзі Бенсон «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» були вперше написані у вигляді коротких віньєток в серії «5135 Кенсінгтон», яку The New Yorker публікував з 14 червня 1941 року по 23 травня 1942 року. Бенсон взяла свої оригінальні вісім віньєток і додала ще чотири історії для компіляції книги, кожна глава являє місяць року (з 1903 по 1904 рік). Коли книга була опублікована в 1942 році видавництвом Random House під назвою «Зустрінь мене в Сент-Луїсі», вона була названа в честь фільму MGM, а потім на самих ранніх етапах написання сценаріїв. В MGM Бенсон написала попередній варіант сценарію, але він не використовувався.
Кіносценарії[ред. | ред. код]
Серед її інших робіт на екрані «Тінь сумніву» (1943) Альфреда Хічкока, «Приходь до стайні» (1949), «Літня магія» (1963), «Хай живе Лас-Вегас!» (1964) і «Співоча черниця» (1966). Її сценарій для «Анни і короля Сіаму» (1946) був номінований на премію «Оскар».
Серед її робіт на телебаченні - епізоди «Автобусної зупинки» (1961).
Хоча вона була номінована кілька разів, вона не включена на Алею слави Сент-Луїса.
Смерть[ред. | ред. код]
Вона померла в Вудленд-Хіллз, Лос-Анджелес, Каліфорнія, у віці 74-х років.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- «Люди чарівні» (1936, Covici-Friede Publishers)
- «Емілі» (1938, видавництво Covici-Friede); опубліковано в Англії під назвою «Возлюби ближнього свого» (1939)
- «Історії богів і героїв» (1940, Dial)
- «Молодша міс» (1941, Doubleday)
- «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» (1942, Random House)
- «Спочатку жінки і діти» (1943, Random House)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 84.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #139715010 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/76862051
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Yagoda, Ben. About Town: The New Yorker and the World It Made. Scribner, 2000.
|
