Лос-Анджелес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лос-Анджелес
—  місто  —
City of Los Angeles
Даунтаун Лос-Анджелеса, Веніс, Обсерваторія Гриффіта, Знак Голлівуду
Даунтаун Лос-Анджелеса, Веніс, Обсерваторія Гриффіта, Знак Голлівуду
Прапор
Прапор
Official seal of Лос-Анджелес
Герб
Прізвисько: L.A., Світова столиця розваг
Координати: 34°03′ пн. ш. 118°15′ зх. д. / 34.050° пн. ш. 118.250° зх. д. / 34.050; -118.250
Країна США США
штат size Каліфорнія
Округ Округ Лос-Анджелес
Засноване 4 вересня 1781
Приєднане 4 квітня 1850
Уряд
 - Тип Міська Рада
 - Мер Антоніо Віллараігоса
 - Атторней Кармен Трутаніч
 - Міський контролер Венді Греуел
Площа
 - місто 1290,6 км²
 - Суша 1214,9 км²
 - Вода 75,7 км²  5.8%
 - Усього 4319,9 км²
Висота над р.м. 71 м 
Населення (1 липня 2009)
 - місто 3 833 995
 - Густота 3168/км²
 - Міський район 14 775 000
 - Агломерація 15 250 000
 - CSA 17 786 419
 - демонім Angeleno
(2 в США, 45 у світі)
Часовий пояс PST (UTC-8)
 - Літній час PDT (UTC−7)
ZIP 90001–90068, 90070–90084, 90086–90089, 90091, 90093–90097, 90099, 90101–90103, 90174, 90185, 90189, 90291-90293, 91040–91043, 91303–91308, 91342–91349, 91352–91353, 91356–91357, 91364–91367, 91401–91499, 91601–91609
Телефонний код(и) 213, 310/424, 323, 661, 747/818
Веб-сайт: lacity.org
Розташування Лос-Анджелес в окрузі Лос-Анджелес та штаті Каліфорнія
Розташування Лос-Анджелес в окрузі Лос-Анджелес та штаті Каліфорнія
Лос-Анджелес (США)
Лос-Анджелес
Лос-Анджелес
Лос-Анджелес на мапі США

Лос-Анджелес, Лос-Анжелес (англ. Los Angeles) — міська агломерація і порт на південному-заході Каліфорнії, США, населення 3 485 400 (1990), із передмістями — 14 531 530. Промисловість: аерокосмічна, електроніка, автомобільна, хімічна, поліграфічна, харчова, виробництво одягу. Особливості: Голлівуд, центр кіноіндустрії з 1911; обсерваторії в Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар; Діснейленд; музей мистецтв Джона-Пола Гетті.

За результатами опитування, що провів журнал Forbes у 2010 році, Лос-Анджелес потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світу[1].

Великий Лос-Анджелес складається з 86 міст, включаючи Лонг-Біч, Редондо-Біч, Веніс, Санта-Моніка, Бюрбанк, Комптон, Беверлі-Хіллс, Глендейл, Пасадіна, Ріверсайд, Помона і Торранс. Загальна площа близько 10 тис. км².

Історія[ред.ред. код]

На прибережних територіях, займаних зараз Лос-Анджелесом, в XVI столітті жили індіанці тонгва і чумаші. Першим європейцем, приставшим до берега в районі нинішнього Лос-Анджелеса у 1542 році на двох кораблях «Сан Сальвадор» та «Ла Вікторія» (водотоннажністю 50 тонн кожне), став мореплавець Хуан Родрігес Кабрільо (лоцманом і заступником його був Бартоломе Феррело).[2] Відпливши з Ла Навідад (Мексика) 27 липня 1542 року, Кабрільо висадився в бухті Сан Дієго 28 вересня. У той час на березі існувало індіанське село Янг-На. Сам першовідкривач помер 3 січня 1543 року і похований на острові Сан-Мігель, названому згодом його ім'ям «Хуан Родрігес» (Juan Rodriguez). Про своє плавання Кабрільо записав у журналі, який привіз його лоцман, і тепер він зберігається в одному з архівів Севільї (Іспанія).[3]

Лише через 227 років тут висадилася наступна експедиція під керівництвом Гаспара Портола, в якій брав участь францисканський місіонер Хуан Креспі, що відзначив у своїх записках придатність місцевості для поселення. У 1771 році інший місіонер, Хуніперо Серра, заснував на цьому місці місію, названу на честь архангела Гавриїла. На той час на території сучасного Лос-Анджелеса існувало близько 30 поселень індійців тонгва, де проживало близько 3 тис. чоловік. 4 вересня 1781 року, за наполяганням губернатора обох Каліфорній Феліпе де Неви, поруч з місією групою іспанських колоністів, що складалася з 46 осіб, було засновано селище під назвою El Pueblo de Nuestra Señora la Reina de los Ángeles sobre El Río Porciúncula (ісп. Селище Діви Марії, цариці ангелів, на річці Порсьюнкула)[4]. Кілька десятиліть нове поселення залишалося всього лише маленьким містечком, але до 1820 року це було вже найбільше світське поселення в Каліфорнії: тут жило 650 чоловік.

Після проголошення незалежності Мексики Лос-Анджелес нетривало входив до її складу. Після поразки Мексики в американо-мексиканській війні місто перейшло до США за мирним договором 1848 року. У 1850 році Лос-Анджелес отримав офіційний статус міста.[4]

У 1876 році компанія Southern Pacific завершила будівництво залізної дороги до Лос-Анджелеса[5]. Цитрусове плодівництво, особливо вирощування апельсинів, скоро стало основою місцевого господарства. За останні сорок років XIX століття населення зросло з 2,3 тис. до 100 тис. жителів. У 1892 році у районі міста були виявлені поклади нафти і до 1923 року на район Лос-Анджелеса припадала чверть всього світового виробництва цього вуглеводню[6]. У 1913 році було завершено будівництво Акведука, який забезпечив водою зростаючий Лос-Анджелес. З 1920-х років у Лос-Анджелесі швидкими темпами почали розвиватися авіаційна промисловість і відкриватися кіностудії. У 1932 році місто прийняло X літні Олімпійські ігри.

Початок Другої світової війни додав новий імпульс розвитку міста. У цей період в місто переселився ряд німецьких діячів науки, культури і мистецтва, які тікали від нацизму (серед них Ліон Фейхтвангер, Томас Манн, Фріц Ланг, Бертольд Брехт та ін.). У 1942 році тисячі жителів Лос-Анджелеса японського походження були виселені в закриті табори за межі міста. Інтернування проводилося відповідно до урядового розпорядження № 9066, підписаним президентом Франкліном Рузвельтом[7].

У післявоєнні роки місто бурхливо розвивалося і росло вшир; будувалися численні транспортні розв'язки, хмарочоси. У 1984 році в Лос-Анджелесі знову була проведена літня Олімпіада, в якій не брали участь спортсмени з країн соціалістичного табору.

У 1992 році в Лос-Анджелесі відбулися масові заворушення, найбільші з 1960-х років, спровоковані процесом над чотирма білими поліцейськими, викритими у побитті негра, але виправданими на суді. У заворушеннях знайшла вихід національна неприязнь, що накопичилася: головними жертвами натовпу стали корейські крамарі. Всього 55 чоловік було вбито і 2 тис. поранено. Після шести днів безладів в місто були введені армійські підрозділи, зроблені більш 10 тис. арестів.[8][9] У 1994 році місто пережило руйнівний землетрус, що пошкодив багато будинків та об'єктів міської інфраструктури[10]. Після цих подій набрав сили рух за відділення Голлівуда і долини Сан-Фернандо від Лос-Анджелеса, але загальне голосування 2002 року не дозволило здійснитися цим планам[11].

В кінці XX — початку XXI століття багато кварталів міста (серед яких Голлівуд, Сільвер-Лейк, центральна частина міста, Корейський квартал) піддалися джентрифікації[12].

Географія[ред.ред. код]

Район Лос-Анджелеса.
Аерознімок розлому Сан-Андреас.

За даними бюро перепису населення США, загальна площа Лос-Анджелеса становить 1290,6 км², в тому числі 1214,9 км² — суша і 75,7 км² — водні простори. Максимальна довжина міста з півночі на південь становить 71 км, зі сходу на захід — 47 км, протяжність міських кордонів — 550 км. Лос-Анджелес є єдиним великим містом в США, що поділено на дві частини гірським хребтом.

Найвища точка Лос-Анджелеса — гора Люкенс (1550 м)[13], що розташована у північно-східному краї долини Сан-Фернандо. Найбільша ріка міста — річка Лос-Анджелес, що бере початок в долині Сан-Фернандо (по більшій частині протікає в штучному бетонному руслі, під час засухи практично пересихає).

Геологія[ред.ред. код]

Лос-Анджелес знаходиться в активній сейсмічній зоні завдяки своїй близькості до розлому Сан-Андреас, і розлому Пунте-Гіллс, що проходить через саме місто[14]. Останнім великим землетрусом став руйнівний землетрус 1994 року, епіцентр якого знаходився в північній частині долини Сан-Фернандо. Це прояв стихії, який відбувся менш ніж через два роки після масових погромів у Лос-Анджелесі, стало справжнім потрясінням для жителів Каліфорнії, завдавши матеріальної шкоди на багато мільярдів доларів.

Інші великі землетруси в XX столітті мали місце в цьому регіоні в 1933, 1971 і 1987. Як би там не було, більшість землетрусів, що відбуваються в районі міста, відчуваються лише як слабкі поштовхи (невеликі коливання реєструються сейсмометрами практично щодня).

Клімат[ред.ред. код]

Місто розташоване в зоні субтропічного середземноморського клімату, завдяки чому для регіону характерна м'яка, досить волога зима і тепле, навіть спекотне, найчастіше посушливе літо. Бризи, що дмуть з Тихого океану, роблять клімат в районах міста, прилеглих до берегової лінії, більш прохолодним влітку і теплішим взимку, в порівнянні з такими «континентальними» районами міста, як, наприклад, Долина Сан Фернандо (San Fernando Valley).

Денна температура влітку може сильно перевищувати 32 °C, при тому що середня максимальна зазвичай тримається в районі 29 °C; середня мінімальна нічна — зазвичай в районі 18 °C. Взимку вдень середня максимальна температура становить 21 °C, середня мінімальна нічна — близько 8 °C. Зафіксований за час спостережень температурний максимум склав 48,33 °C (22 липня 2006), мінімальна температура спостерігалася взимку 1989: −7,8 °C.[15]

Дощі найхарактерніші для зимових і весняних місяців (лютий — самий вологий місяць). У середньому в Лос-Анджелесі за рік випадає 355,6 мм опадів (середня кількість днів з опадами — 35)[15]. Сніг у межах міста випадає рідко, в той же час гори, що оточують Лос-Анджелес, досить регулярно покриваються снігом. Завдяки кліматичним умовам, в деякі дні в Лос-Анджелесі можливо у один і той же день займатися і гірськолижним спортом і серфінгом[16][17].

Клімат Лос-Анджелесу на узбережжі
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 32,8 33,3 35,0 38,9 41,1 43,0 46,1 46,7 45,3 44,1 38,3 34,4 46,7
Середній максимум, °C 18,7 18,8 18,6 22,7 25,6 27,2 31,1 30,8 29,8 26,6 21,3 18,8 21,3
Середня температура, °C 13,9 14,4 14,6 16,0 18,3 21,1 26,7 25,5 23,2 21,4 18,4 14,2 17,4
Середній мінімум, °C 8,8 9,6 10,3 11,6 13,5 15,3 17,1 17,9 17,3 15,1 11,6 8,8 13,1
Абсолютний мінімум, °C −2,8 1,1 1,7 5,6 7,2 8,9 11,1 12,8 10,6 6,1 3,3 0,6 −2,8
Норма опадів, мм 61.0 63.8 50.3 18.3 3.6 0.8 0.3 3.8 7.9 8.6 44.7 42.2 305.3
Джерело: World Weather

Флора[ред.ред. код]

Екологія[ред.ред. код]

У зв'язку з географічним положенням міста, що робить його територію підходящим місцем для виникнення температурних інверсій, а також значною автомобілізацією населення, Лос-Анджелес страждає від атмосферного забруднення, який проявляється у формі смогу[18]. На відміну від інших забруднених міст, тут невеликий вміст сірчистого газу, але надзвичайно високий рівень бурого газу. Долина, в якій розміщується мегаполіс, утримує забруднення, що виділяються двигунами транспортних засобів і промисловими підприємствами. Смог з долини нерідко піднімається вище, в гори, де призводить до пошкодження та загибелі рослинності. Важливим негативним чинником є низька кількість опадів і затяжні літні посухи — в інших мегаполісах опади сприяють очищенню атмосфери. На додаток до цього, грунтові води району забруднені метил-трет-бутиловим ефіром з автозаправних станцій та іншими хімічними сполуками.


Смог над Лос-Анджелесом в другій половині дня. Зліва — Гриффітська обсерваторія.
Смог над Лос-Анджелесом в другій половині дня. Зліва — Гриффітська обсерваторія.

Все це змушує владу і населення штату Каліфорнія звертати увагу на зниження рівня викидів автомобілів. В останні роки завдяки використанню якіснішого моторного палива, а також удосконалених, в тому числі гібридних двигунів рівень забруднення став знижуватися[19]. Попри ці кроки, Американська легенева асоціація в 2004 році визнала за низкою показників Лос-Анджелес містом з найбільш забрудненою атмосферою в США[20].

Населення[ред.ред. код]

Населення Лос-Анджелеса[21]
1890 50,395
1900 102,479
1910 319,198
1920 576,673
1930 1,238,048
1940 1,504,277
1950 1,970,358
1960 2,479,015
1970 2,816,061
1980 2,966,850
1990 3,485,398
2000 3,694,820
2005 3,844,829
2006[22] 4,097,340

Згідно зі статистичним звітом за 2008—2008 рр.[23][24], в місті нараховувалося 3 749 058 жителів, 1 275 534 домашніх господарств і 778 991 сімей. Щільність населення, таким чином, складала 2904,9 осіб на км². Расовий склад населення міста виглядав наступним чином: 49,5 % білі, 9,9 % негри, 0,6 % індіанці, 10,4 % азіати, 0,2 % — представники корінного населення островів Тихого океану, 26,5 % — представники інших рас. 48,4 % населення визначали своє походження як латиноамериканське. У Лос-Анджелесі проживає одна з найбільших діаспор азіатського і латиноамериканського населення серед міст США.

Згідно з переписом 42.2% мешканців міста вважали за рідну англійську мову, 41.7% — іспанську, 2.4% — корейську, 2.3% тагальську, 1.7% вірменську, 1.5% китайську (включаючи кантонську і Путунхуа) та 1.3% перську мови.

Віковий склад населення: 27,8 % — молодше 20 років, 23,7 % від 20 до 34 років, 15,9 % від 35 до 44 років, 13,2 % від 45 до 54 років, 9 % від 55 до 64 років і 10,2 % — 65 років і старше. Середній вік — 33,9 років. Серед мешканців від 18 років і старше жінки становили 50,5 %, серед мешканців 65 років і старше — 58,3 %.[23]

Середній дохід на домашнє господарство склав 36,687 $, а середній дохід на сім'ю 39,942 $. Чоловіки мають середній дохід у 31,880 $ проти 30,197 $ у жінок. Дохід на душу населення дорівнює 20,671 $. Близько 18.3% сімей та 22.1% всього населення мають дохід нижче прожиткового рівня, в тому числі 30.3% з них молодше 18 років і 12.6% від 65 років і старше.[23]

21,1 % мешканців міста мали вищу освіту. За даними на початок 2006 року, в Лос-Анджелесі проживало 48 тисяч бездомних. Загальне число мешканців округу Лос-Анджелес, що не мають даху над головою, становила 82 тис. осіб[25].

Економіка[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільний транспорт[ред.ред. код]

Розв'язка на перетині автодоріг I-10 та I-15.

Лос-Анджелес — найбільш автомобілізоване місто у світі: в ньому зареєстровано на 1,8 млн більше автомобілів, ніж ліцензованих водіїв. Щодня автомобілі в сукупності проїжджають по вулицях міста 160 мільйонів кілометрів (≈ 1,06 а.о). Лос-Анджелес має одну з найрозвиненіших у світі систем автомагістралей, багато хто з яких побудовані на естакадах. Перетини магістралей супроводжуються грандіозними транспортними розв'язками. Загалом місто має в основному прямокутне планування (вулиці витягнуті з півночі на південь і зі сходу на захід), ряд найбільш великих і відомих вулиць носять назви бульварів.

У зв'язку з недостатнім фінансуванням, багато вулиць Лос-Анджелеса покриті асфальтом невисокої якості, в якому бувають вибоїни. Але основною проблемою міського руху є автомобільні «пробки»: станом на 2009 рік, Транспортний інститут Техасу назвав Лос-Анджелес містом з найбільш завантаженими дорогами (автомобіліст міста витрачає на стояння в «пробках» в середньому 63 години на рік, це третє місце в країні після Чикаго і Вашингтона, втім ще в 2005 році цей показник становив 72 години)[26]. Головна причина пробок — непристосованість забудови до обслуговування громадським транспортом, велика кількість приватних автомобілів, відсутність обмежень на їх використання в межах міста.

Автомагістралі I-5 та US-101, що проходять через Лос-Анджелес, пов'язують його з містами, що лежать на північ і на південь; I-10 служить для зв'язку з містами, що лежать на схід від Лос-Анджелеса.

Слід зазначити, що всупереч поширеній помилці, що в Лос-Анджелесі нібито ніхто не ходить пішки, багато вулиць центру міста, а також локальних центрів районів Лос-Анджелеса повні пішоходів. У таких районах переміщення пішки часто є набагато швидшим, ніж на автотранспорті через автомобільні затори і проблеми з паркуванням. Міська адміністрація при узгодженні проектів нового будівництва зараз вимагає обов'язкового включення до них автопарковок.

Міський громадський транспорт[ред.ред. код]

Мапа Лос-Анджелеського метрополітену.

Основними системами громадського транспорту в місті служать автобусна мережа, а також мережа рейкового транспорту, що включає лінії метрополітену і легкорейкового транспорту загальною протяжністю близько 120 км; це господарство знаходиться під управлінням державної компанії «Los Angeles County Metropolitan Transportation Authority» (зазвичай званої «Metro» або «MTA»). Рейкова система включає «червону» і «пурпурну» лінію підземки, «золоту», «синю» та «зелену» лінії надземної легкорейкової системи (у будівництві знаходиться також лінія «експо» легкорейкової системи). Також виділяється «помаранчева» лінія швидкісної автобусної системи. Загальна кількість щодня перевезених пасажирів оцінюється в 1,7 млн[27].

Авіаційний транспорт[ред.ред. код]

Міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса.
Головний вхід «Union Station».

Лос-Анджелесу належить світовий рекорд за кількістю аеропортів, обслуговуючих місто. Повітряне сполучення Лос-Анджелеса виконується шістьма комерційними аеропортами, а також рядом невеликих аеродромів малої авіації.

Головним аеропортом міста є міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса (IATA: LAX, ICAO: KLAX), що входить до десятки найбільших аеропортів світу за обсягами перевезень пасажирів.[28] Крім нього, у місті також функціонує ще один міжнародний аеропорт — «Онтаріо». Також у місті розташовані аеропорти «Боба Хоупа», «Лонг-Біч», «Джона Вейна» та регіональний аеропорт «Палмадел».

Міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса розташований в Санта-Моніці, на відстані 26 км від центру міста. Аеропорт бере свою історію з 1929 року. У цей час в аеропорті діє 9 пасажирських терміналів.

Основною авіакомпанією аеропорту є United Airlines,[29] яка виконує 18.24 % від усіх рейсів, здійснюючи в день з цього аеропорту рейси у 61 напрямок.[30] Крім 9 пасажирських терміналів, в аеропорті розташований великий вантажний термінал, а також вертолітний майданчик.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Пасажирські залізничні перевезення в Лос-Анджелесі здійснюються компаніями «Amtrak» і «Metrolink» з історичного міського вокзалу «Union Station», побудованого в 1939 році. Вокзал споруджений в іспанському колоніальному стилі арт-деко. Автори проекту — Джон Паркінсон та Дональд Паркінсон.

Незважаючи на великі розміри міста, цей вокзал є єдиним в Лос-Анджелесі. Причиною цьому стало те, що залізничне сполучення в США користується невеликою популярністю серед місцевих жителів і туристів, оскільки тарифи часто відповідають вартості авіаквитків.[31]

У місті розташовано всього кілька залізничних станцій, тому залізничне сполучення не грає великої ролі в транспортній системі міста. Існує один єдиний міський маршрут протяжністю 25 км, що з'єднує центральний вокзал Лос-Анджелеса і невелике місто-супутник Пасадена. На першій міській залізниці Лос-Анджелеса знаходиться 13 пасажирських станцій.[31]

Морський транспорт[ред.ред. код]

Порти Лос-Анджелеса і Лонг-Біч разом утворюють найбільший в США портовий район, один з найбільших по вантажообігу в світі. Тут розташований п'ятий у світі за обігом контейнерний термінал (14200000 TEU у 2008 році). Популярні морські ворота Лос-Анджелеса і у пасажирських судноплавних компаній: у 2009 році тут було обслуговано близько 800 тис. пасажирів морських круїзних суден (найбільший показник на Західному узбережжі США). Також у межах міста і його околиць розташований ряд бухт, пристосованих для стоянки маломірних суден та яхт (Редондо-Бей, Марина-дель-Рей).

Освіта[ред.ред. код]

Коледжі та університети[ред.ред. код]

Школи та бібліотеки[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

  • Музей натуральної історії Лос-Анжелеса
  • Музей мистецтв округу Лос-Анжелес (LACMA)
  • Аерокосмічний музей Каліфорнії (Aerospace Museum of California)
  • Музейний комплекс Бернхард (Bernhard Museum Complex)
  • Музей ентомології Богарт (Bohart Museum of Entomology)
  • Каліфорнійський музей автомобілів (California Automobile Museum)
  • Каліфорнійський музей історії, жінок і мистецтв (California Museum for History, Women and the Arts)
  • Каліфорнійський державний музей індіанців
  • Каліфорнійський державний музей залізниці
  • Музей мистецтв Крокер
  • Тюремний музей Фолсом
  • Історичний музей Сакраменто
  • Музей Йосеміті
  • Музей історичного товариства Західного Сакраменто
  • Музей дитинства Сакраменто
  • Музей Нортона Саймона

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Міське управління[ред.ред. код]

Злочинність і безпека[ред.ред. код]

Лос-Анджелеська поліція у травні 2006 року.

Лос-Анджелес відчуває значне зниження рівня злочинності, починаючи з середини 1990-х років. У 2009 році було зареєстровано 314 вбивств, що є 50-річним мінімумом і становить менше 7,85 вбивств на 100 тисяч жителів.[32][33]

Організована злочинність[ред.ред. код]

Як і будь-який мегаполіс, Лос-Анджелес відчуває проблеми із злочинністю. За даними департаменту поліції Лос-Анджелеса в місті існує 250 банд із загальною чисельністю понад 80 тисяч осіб.[34] Найвідоміші банди: «Crips», «Bloods», «Hoovers», «Sureños», «Maravilla», «18th Street gang», «Mara Salvatrucha» та азіатські вуличні банди. Через велику кількість злочинів і кримінальних організацій місто отримало прізвисько «Столиці Американських банд».[35]

Міжнародні зв'язки[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Покажчик напрямків на міста-побратими Лос-Анджелеса, з відстанями до них в милях.

Лос-Анджелес, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Лос-Анджелеса є:[36]

Консульства[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010
  2. THE FIRST VOFAGE to the COASTS OF CALIFORNIA. — San Francisco, 1853, стр. 9
  3. IN MEMORY OF JUAN RODRIGUEZ CABRILLO WHO GAVE THE WORLD CALIFORNIA. — CHULA VISTA, CALIFORNIA, 1913.
  4. а б The History of Los Angeles County California // laavenue.com
  5. Mulholland, Catherine, William Mulholland and the Rise of Los Angeles (Berkeley: University of California Press, 2000): 15.
  6. «The Story of Oil in California». Priweb.org. 1921-06-25. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-11-23. 
  7. Transcript of Executive Order 9066: Resulting in the Relocation of Japanese (1942) // ourdocuments.gov
  8. Кирило Новиков. Блюстители произвола // «Деньги», № 44 (651) от 12.11.2007
  9. David Whitman. The Untold Story of The LA Riot // usnews.com
  10. Reich, Kenneth, «Study Raises Northridge Quake Death Toll to 72», Los Angeles Times 20 December 1995: B1.
  11. «City of Los Angeles Secession Votes – 2002». Laalmanac.com. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-11-23. 
  12. David Zahniser. Welcome to Gentrification City // laweekly.com
  13. «Mount Lukens, or Sister Elsie Peak (mountain, Los Angeles, California, United States) – Britannica Online Encyclopedia». Original.britannica.com. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2008-10-13. 
  14. «San Andreas Fault Set for the Big One». Physorg.com. 2006-06-21. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2010-11-23. 
  15. а б Weatherbase: Historical Weather for Los Angeles, California, United States of America // weatherbase.com
  16. Rasmussen, Cecilia (2005-03-10). «We're Not in Kansas, but We Do Get Twisters – Los Angeles Times». Articles.latimes.com. Процитовано 2009-01-08. 
  17. Burt, Christopher. Extreme Weather: A Guide and Record Book. New York: Norton, 2004: 100.
  18. Jason Medina. Los Angeles, California: Why it’s the smog capital of the world and why they have hope of change // helium.com
  19. Driveclean from the California Government web site
  20. «Metropolitan Areas with the Worst Ozone Air PollutionAmerican Lung Association. 2004. Retrieved on June 4, 2006.
  21. Population of the 100 Largest Cities and Other Urban Places In The United States: 1790 to 1990
  22. http://lapdonline.org/assets/pdf/cityprof.pdf
  23. а б в Los Angeles city, California — ACS Demographic and Housing Estimates: 2006—2008 // factfinder.census.gov
  24. Los Angeles city, California — Selected Social Characteristics in the United States: 2006—2008 // factfinder.census.gov
  25. Лос-Анджелес — столиця бездомних і жебраків — Обозреватель
  26. National Congestion Tables: 2010 Annual Urban Mobility Report: Urban Mobility Information: TTI // mobility.tamu.edu
  27. Apta transit ridership reportPDF (158 KB)
  28. «A Guide to Los Angeles Airports». «About.com». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-03-04. 
  29. «United Airlines – Vacation Planning at United.com: Visit Los Angeles». United.com. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-04-13. 
  30. http://www.lawa.org/%5Cuploadedfiles%5CLAX%5Cstatistics%5Caircarrier-2008.pdf
  31. а б «Транспорт Лос-Анджелеса». saroavto.hiblogger.net. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-03-04. 
  32. «Crime rate lowest in 50 years, LAPD says». Los Angeles Wave. Wire services. January 10, 2010. Процитовано April 14, 2010.  Northeast Edition.
  33. «LAPD year-end crime statistics». Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-04-13. 
  34. «Los Angeles Police Department Gang subsite». Lapdonline.org. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-04-13. 
  35. "Police target 11 worst Los Angeles street gangs" – Reuters AlertNet
  36. "Sister Cities of Los Angeles". Retrieved on December 18, 2009.
  37. «Tel Aviv/Los Angeles Partnership». The Jewish Federation of Greater Los Angeles. 2007. Архів оригіналу за June 23, 2008. Процитовано 2008-08-07. 
  38. «Twinning link with LA». Manchester Evening News. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2009-07-28. 
  39. «Sister cities of Los Angeles, Inc.». 2010. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-02-08. 

Література[ред.ред. код]

  • Reyner Banham, Los Angeles: The Architecture of the Four Ecologies, University of California Press, 1971.
  • Lynell George, No Crystal Stair: African Americans in the City of Angels, Verso, 1992
  • Norman M. Klein, The History of Forgetting: Los Angeles and the Erasure of Memory, Verso, 1997
  • Leonard Pitt & Dale Pitt, Los Angeles A to Z: An Encyclopedia of the City and County, University of California Press, 2000
  • Peter Theroux, Translating LA: A Tour of the Rainbow City, Norton, 1994
  • David L. Ulin (ed), Writing Los Angeles: A Literary Anthology, Library of America, 2002
  • Richard White, It’s Your Misfortune and None of My Own: A New History of the American West, University of Oklahoma Press, 1991
  • Marc Reisner, Cadillac Desert: The American West and its Disappearing Water, Penguin, 1986. ISBN 0-14-017824-4

Посилання[ред.ред. код]