Сама-веда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Індуїстська література
aum symbol
Веди
Ріґ · Яджур
Сама · Атхарва
Розподіл
Самхіти · Брахмани
Араньяки  · Упанішади
Упанішади
Айтарея · Бріхадараньяка
Іша · Кена · Катха
Чхандогья · Тайттірія
Прашна · Шветашватара
Мундака · Мандук'я
Веданґа
Шикша · Чандас
В'акарана · Нірукта
Джйотиша · Кальпа
Ітіхаси
Махабхарата · Рамаяна
Пурани
Бхаґавата · Брахмавайварта
Ваю · Вішну · Падма
Маркандея  · Нарада
Інші тексти
Смріті · Стотри · Шруті · Сутри
Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра ·
Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача
Дхарма-шастри · Дівья-прабандха ·
Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха
Теварам · Чайтанья-чарітамріта ·
Шукасаптаті
Портал «Індуїзм»

Са́ма-ве́да (санскр. सामवेद, sāmaveda IAST, походить від санскр. सामन्, sāman IAST, "ритуальний спів" і санскр. वेद, veda IAST,"знання") — третя в звичайному порядку нумерації з чотирьох Вед.

За святістю та значенням для ритуалу «Сама-веда», або «Веда піснеспівів», йде відразу ж після Рігведи. Її Самхіта, або метричний текст, складається переважно з гімнів, які співалися священиками-удгатарами під час важливих жертвопринесень, в яких на честь різних богів відбувалися зливання соми, очищеної і змішаного з молоком та іншими інгредієнтами. «Сама-веда», можливо, була складена близько 1300 до н. е.

Збірка складена з гімнів, частин гімнів і окремих віршів, взятих переважно з «Ріг-веди», перемішаних та розставлених без зв'язку зі своїм початковим порядком, щоб краще підходити до релігійних церемоній в яких вони повинні були використовуватися. Вірші призначені не для простого читання, а для співу на спеціально позначені мелодії з використанням семи нот. Такі пісні називаються саманом, і в цьому сенсі «Сама-веда» — дійсно книга гімнів.

У гімнах часто зустрічаються відмінності від текстів «Ріг-веди» — іноді важливі, іноді незначні. Деякі по суті є явно поясненнями і, можливо, старші та ближчі до першооснови, ніж варіант «Ріг-Веди». При співі ці вірші все ж змінюються через продовження, повторення і вставки складів, різних модуляцій, пауз і інших модифікацій, приписаних ганами, або Книгами пісень. Два таких керівництва, Грамагеягана (Gramageyagana), або «Зібрана», і Араньягана (Aranyagana), або «Лісова книга пісень», слідують порядку віршів першої частини Самгіти, а два інших, Ухагана і Ухагаяна, — другій. Ця частина більш зв'язна, ніж перша, і організована переважно триплетами, в яких перший вірш — часто повторення вірша, що з'являвся в першій частині.

«Сама-веда» збереглася повністю в одній шакхі (редакції), Каутхуме, у другій шакхі — Джайміні, або Талавакара, вона збереглася частково, у вигляді Джайміні-Самгіти. У Джайміні шакхі також існують Джайміні-брахмана, Джайміні-упанішад-брахмана (Jaiminiya Upanishad Brahmana) і Кена-упанішада.

Спочатку існувала тисяча шакх «Сама-веди», імена деяких:

  • Ранаяна (Ranayana)
  • Шатьямукхья (Shatyamukhya)
  • Вьяса (Vyasa)
  • Бхагурі (Bhaguri)
  • Оулунді (Oulundi)
  • Гоулгулві (Goulgulvi)
  • Бхануман-оупамаява (Bhanuman-oupamayava)
  • Карат (Karati)
  • Машака Гарг (Mashaka Gargya)
  • Варсгагавья (Varsgagavya)
  • Кутум (Kuthuma)
  • Сгакугітра (Sgakugitra)
  • Джайміні (Jaimini)

Оскільки «Сама-веда» записана віршами, її можна співати. Доктором Мрідула Кирті був зроблений поетичний переклад «Сама-веди» на гінді, що має назву «Samveda Ka Hindi Padyanuvad».

Див. також[ред.ред. код]