Сем Лойд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семюел Лойд
Samuel Loyd
Народився 31 січня 1841(1841-01-31)
Філадельфія, США
Помер 10 квітня 1911(1911-04-10) (70 років)
Нью-Йорк, США
Громадянство США
Діяльність винахідник, шаховий композитор, математик, шахіст
Знання мов англійська[1]
Сайт samloyd.com

Семюел (Сем) Лойд (англ. Samuel Loyd; 31 січня 1841(18410131), Філадельфія — 10 квітня 1911, Нью-Йорк) — американський шахіст, шаховий композитор і автор головоломок.

Лойду помилково приписують авторство гри «15».

Біографія[ред. | ред. код]

Лойд народився в родині агента з продажу нерухомості. Коли Сему було три роки, сім'я переїхала в Нью-Йорк. Лойд швидко навчився грати в шахи і вже з чотирнадцяти років почав складати і публікувати в газетах шахові задачі[2]. У шістнадцять років Лойд став редактором відділу задач у щомісячному журналі The Chess Monthly, одним з редакторів якого був великий шахіст Пол Морфі[2]. Після школи він зрозумів, що складання задач і головоломок може стати основним джерелом існування[3]. В 1871 році Лойд придумав головоломку з картону, яку продав легендарному американському антрепренеру Барнуму за десять тисяч доларів[4]. Надалі його головоломки користувалися величезним успіхом. У 1878 році Лойд випустив книгу Шахова стратегія, до якої увійшло 500 його завдань. У 1907—1910 роках Лойд видавав журнал Our Puzzle Magazine, в якому публікував свої завдання.

Лойд був великим ентузіастом танграму і опублікував книгу, повністю присвячену цій грі: Sam Loyd's Book of Tangram Puzzles[5]. Лойд також стверджував, що є винахідником гри «П'ятнашки», однак зараз автором п'ятнашок вважається Ной Чепмен[6].

Книгу Енциклопедія головоломок[7] було опубліковано у 1914 році, вже після смерті Лойда, його сином Уолтером, який змінив ім'я на Сем.

Відомі задачі[ред. | ред. код]

«Карл XII у Бендерах»[ред. | ред. код]

С. Лойд, 1859
abcdefgh
8
g7 біла тура
h6 чорний пішак
f5 білий король
h5 чорний король
g3 чорний пішак
f2 чорний слон
g2 білий пішак
h2 білий пішак
e1 білий кінь
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh

В задачі обігрується історичний анекдот про випадок, який нібито мав місце в 1713 році. Оточений турками в таборі під Бендерами шведський король Карл XII[2], який грав білими, оголосив, що ставить мат за три ходи таким чином:

1.Л: g3
З загрозою 2.Лh3+ і 3.g4#
1…С: g3 2.Кf3 і 3.g4#

В цей момент турецька куля збиває білого коня. Тепер Карл сказав, що ставить мат за чотири ходи:

1.hg Сe3 2.Лg4 Сg5
(також можливо було, наприклад, 1…Сb6 і 2…Сd8)
3.Лh4+ С: h4 4.g4#

Але тут ще одна турецька куля збила пішака h2. Карл рештою фігур оголосив мат за п'ять ходів:

1.Лb7 Се3 2. Лb1 Cg5 3. Лh1+ Ch4 4. Лh2!! gh (єдиний можливий хід) 5. g4#
або 1…Cg1 2.Лb1 Ch2 3.Ле1 Kph4 4. Kpg6 і 5. Ле4#.

«Ексельсіор»[ред. | ред. код]

Журнал London Era, 1861
abcdefgh
8
a8 чорний кінь
c8 чорна тура
d8 чорний слон
b7 чорний пішак
f7 чорний пішак
h7 чорний пішак
b6 чорний пішак
b5 біла тура
h5 білий король
a3 чорний пішак
e3 чорний пішак
g3 білий пішак
h3 білий кінь
b2 білий пішак
c2 білий пішак
e2 біла тура
a1 білий кінь
h1 чорний король
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат за п'ять ходів.

Задачу названо на честь вірша Лонгфелло «Excelsior!». Слово «Ексельсіор» (лат. excelsior - порівняльний ступінь від excelsus «високий») в даному випадку означає «все вище і вище». За легендою, один знайомий Лойда був відомий тим, що завжди визначав, яка фігура поставить мат в головному варіанті рішення. Лойд склав цю задачу і запропонував йому вказати пішака або фігуру, яка точно не буде матувати. Друг показав на пішака на b2, який насправді і ставить мат. У композиції тема марш-кидка пішака з тих пір стала самостійною[8].

Розв'язок:

1.b4!
З загрозою 2.Лf5 і 3.Лf1# або 2.Лd5 і 3.Лd1# (на 2…Лc5 3.bc і мат наступним ходом). 1.Лf5 зразу неможливо через відповідь 1…Лc5 зі зв'язкою білої тури.
Один з побічних варіантів: 1…Л: c2 2.К: c2! a2 3.Лd5 (або Лf5) a1Ф 4.К: a1 і 5.Лd1# (або Лf1#).
1…Лc5+ 2.bc!
З загрозою 3.Лb1#.
2…a2 3.c6!
Знову з загрозами 4.Лf5 і 5.Лf1# або 4.Лd5 і 5.Лd1#.
3…Сc7
Єдиний захист від 4.Лf5 і 4.Лd5 одночасно. На 4.Лd5 слідує С: g3 5.Лd1+ Сe1, а на 4.Лf5 чорні відповідають 4…Сf4.
4.cb і на будь-яку відповідь мат 5.baФ або 5.baC.

«Погоня кохання»[ред. | ред. код]

Leipziger Illustrierte Zeitung, 1869
abcdefgh
8
f8 білий кінь
h8 чорний король
f7 білий пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
c4 білий ферзь
g4 чорний пішак
a1 чорний слон
h1 білий король
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат за 3 ходи.

Одна з найвідоміших відомих задач у світі, яка викликала величезну кількість наслідувань[9]. Свій девіз «Погоня кохання» (англ. The Love Chase) вона отримала за ілюстрацію наполегливої і успішної погоні білої королеви за чорним офіцером (англ. єпископом).

Розв'язок:

1.Фf1!
З загрозою 2.Фb1
1…Cb2 (h6, h5) 2.Фb1 (загроза 3.Ф: h7#), 2…g6 3.Ф: С#,
1…Cc3 (Сd4) 2.Фd3 g6 3.Ф: С#,
1…Ce5 (Сf6) 2.Фf5 g6 3.Ф: С#,
1…g3 2.Kg6+ hg 3.Фh3#

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шахматы: Энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Е. Карпов. — М. : Сов. энциклопедия, 1990. — С. 220. — ISBN 5-85 270-005-3. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Гарднер М. Сэм Лойд: величайший американский головоломщик. // Гексафлексагоны и Другие Математические Развлечения = Hexaflexagons and Other Mathematical Diversions. — Москва : Мир, 1971. — 511 с. Архівовано з джерела 10 вересня 2012
  3. Біографія Лойда на сайті Сент-Ендрюського університету. Архів оригіналу за 7 вересня 2010. Процитовано 4 лютого 2016.
  4. Хронологія життя Лойда. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 4 лютого 2016.
  5. Sam Loyd's Book of Tangram Puzzles.— ISBN 0-486-22011-7
  6. Слокум Д., Сонневелд Д. The 15 Puzzle.— ISBN 1-890980-15-3
  7. Sam Loyd's Cyclopedia of 5000 Puzzles, Tricks and Conundrums with Answers.— New York: The Lamb Publishing Co./Morningside Press, 1914.— ISBN 0-923891-78-1.
  8. Шашин Б. С. Пешки — душа шахмат.— М.: Физкультура и спорт, 1982.— 72 с.— гл. 8
  9. Владимиров Я. Г. 1000 шахматных задач.—М.: АСТ/Астрель, 2007.— с. 374—375.— ISBN 978-5-17-008347-3, ISBN 978-5-271-11436-6

Посилання[ред. | ред. код]