Символ Віри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Символ віри — короткий і точний виклад усіх істин християнської віри, важлива складова святого Переказу.

З-поміж кількох давніх ісповідань тепер загальноприйнятий текст Символу віри, схвалений на Нікейському (325) і Константинопольському (381) Вселенських Соборах, починається словом: «Вірю ...». Символ віри промовляється у прилюдних і приватних моліннях і співається або читається на літургії (з 5 ст.). Виголошення Символу Віри з найдавніших часів вимагається від охрещуваного; якщо ж хрестять немовлят (у католицьких і православних церквах), то Символ Віри читає за нього хрещений (хресний) батько. Як популярний молитовний текст «Вірую...» вмістив у «Азбуку» (1574) І. Федорович, а згодом у свій «Буквар» Т. Шевченко.

Згадка у Символі віри про походження Святого Духа «від Отця» з додатком «і Сина» (Filioque, як це поширилось у західній церкві) знайшла найрізноманітнішу інтерпретацію у західних і східних християнських церквах і стала одним з пунктів їхнього розколу 1054. Українські полемічні твори 16 - 17 ст. присвячували цьому питанню особливу увагу. Православна Церква не визнає додатку «і Сина». Українська Греко-Католицька Церква хоч і узаконила на Замойському Соборі 1720 цей додаток під впливом латинізації, сьогодні намагається повернутись до первісної форми віровизнання

У православ'ї весь Символ віри складається з дванадцяти членів, і в кожному з них міститься особлива істина, або, як ще називають, догмат православної віри. Варто відзначити, що за цими догмами віри живе і Католицька Церква, але під редагуванням 1014 року.

Символ віри без змін 1014 року у Римські церкві: Вірую в Єдиного Бога, Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця народився перше всіх віків: Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас людей і ради нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став чоловіком. І розп'ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав і був похований. І воскрес на третій день, як було написано. І вознісся на небеса і сидить праворуч Отця. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця. І в Духа Святого, Господа, Животворчого, що від Отця походить, що Йому Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків. В єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву. Визнаю одне Хрещення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих. І життя будучого віку. Амінь.

Символ віри зі змінами 1014 року з додаванням філіо́кве: Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі і всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця рожденного перед усіма віками. Світло від світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований. І воскрес у третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця (і Сина) ісходить; що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. В єдину, святу соборну й апостольську Церкву. Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Filioque (читається філіо́кве) — латинське формулювання, яке в християнстві означає походження Святого Духа «і (від) Сина» і було додане до Нікейського символу віри: Et in Spiritum Sanctum, Dominum, et vivificantem: qui ex Patre Filioque procedit. (І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця і Сина ісходить.)