Символ Віри

Символ віри — короткий і точний виклад усіх істин християнської віри, важлива складова святого Переказу.

З-поміж кількох давніх ісповідань тепер загальноприйнятий текст Символу віри, схвалений на Нікейському (325) і Константинопільському (381) Вселенських Соборах, починається словом: «Вірую ...». Символ віри промовляється у прилюдних і приватних моліннях і співається або читається на літургії (з 5 в.). Виголошення Символу Віри з найдавніших часів вимагається від охрещуваного; якщо ж христять немовлят (у католицьких і православних церквах), то Символ Віри читає за нього хрещений (хресний) батько. Як популярний молитовний текст «Вірую...» вмістив у «Азбуку» (1574) І. Федорович, а згодом у свій «Буквар». Т. Шевченко.

Згадка у Символі віри про походження Святого Духа «від Отця» з додатком «і Сина» (Filioque, як це поширилось у західній церкві) знайшла найрізноманітнішу інтерпретацію у західних і східних християнських церквах і стала одним з пунктів їхнього розколу 1054. Українські полемічні твори 16 - 17 ст. присвячували цьому питанню особливу увагу. Православна Церква не признає додатку «і Сина». Українська католицька церква на Замойському Соборі 1720 узаконила цей додаток.

В православ’ї весь Символ віри складається з дванадцяти членів, і в кожному з них міститься особлива істина, або, як ще називають, догмати православної віри. Варто відзначити, що за цими догмами віри живуть і католицькі церкви, адже, як уже згадувалося вище, цей символ віри був прийнятий на Вселенських соборах до розколу християнської церкви 1054.

Символ віри у Православній Церкві читається так:

1-й член. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

2-й. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

3-й. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

4-й. І розп'ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.

5-й. І воскрес на третій день, як було написано.

6-й. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

7-й. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

8-й. І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.

9-й. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

10-й. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.

11-й. Чекаю воскресіння мертвих.

12-й. І життя будучого віку.

Амінь.

Символ віри у Католицькій Церкві читається так:

1-й член. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

2-й. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденного перед всіма віками. Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

3-й. Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов з небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

4-й. І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований.

5-й. І воскрес у третій день згідно з Писанням.

6-й. І вознісся на небо, сидить праворуч Отця.

7-й. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця.

8-й. І в Духа Святого, Господа Животворного, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків.

9-й. І в Єдину, Святу, Вселенську й Апостольську Церкву.

10-й. Ісповідую одне Хрещення на відпущення гріхів.

11-й. Очікую воскресіння мертвих.

12-й. І життя майбутнього віку.

Амінь.

Джерела

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Бурій В.М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2009. - С. 3.