Нікейський символ віри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Ікона, що зображує святих отцов Першого Нікейського собора, які тримають Нікейський символ віри
Ікона, що зображує святих отцов Першого Нікейського собора, які тримають Нікейський символ віри

Ніке́йський си́мвол ві́ри (лат. Symbolum Nicaeum) — прийнятий на Першому Нікейському соборі (325 рік) Символ віри - формула віросповідання, у якому оголошувалася божественність Бога-Сина, названого "єдиносущим (ομοούσιος, consubstantialis) Отцю», а після короткого третього компонента формули («віруємо в Духа Святого») містилася анафема аріанству. Після піввікової боротьби з аріанством Нікейський символ був прийнятий здебільшого Церкви й у місцеві формули хрещення були включені його основні визначення.

Під Нікейським символом мається на увазі також Никео-Константинопольский символ віри, уведений у литургійний побут в Антіохїї біля 480 року, де опущені анафема й розширена третя частина, у якій проголошується божественність Святого Духа і його рівність Богові-Батькові й Богові-Синові. Спочатку це був акт монофизитов, що підтвердили тим самим своя вірність Никейскому символу без додавань, але ця практика виявилася прийнятної й для ортодоксальних послідовників халкидонского собору 451 року й незабаром стала загальновживаної на Сході. На Заході цей символ був уперше уведений у літургію в Толедо в 589 році. Щоб підкреслити рівність Батька й Сина, до слів про сходження Святого Духа на заході було додано filioque (східні, православні церкви цю зміну не прийняли). У цій формі Нікейський символ увійшов у латинську месу (в VIІІ столітті в Франції, а в XІ - і в Римі).

Толстой Л.Н. критикував Нікейський символ, стверджуючи, що "Весь Нікейський символ є сплетенням нерозумних і фантастичних тверджень"[1].

[ред.] Текст

Вірую в єдиного Бога Отця, вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, єдинородженого Сина Божого, від Отця народженого, перед усіма віками, [Бога від Бога], Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, нествореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і заради нашого спасіння зійшов з небес, і втілився від Духа Святого і діви Марії, і стався людиною. І був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похованинй. І воскрес на третій день, згідно з Писанням. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця. І вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих, царству ж Його не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа оживляючого, що від Отця [і Сина] походить, що Йому з Отцем і Сином однаковий поклін і однакова слава, що говорив через пророків.

І вірую в єдину, святу, християнську (соборну) і апостольську Церкву, визнаю одне хрищення на відпущення гріхів. Чекаю воскресіння мертвих і життя прийдешнього віку. Амінь.

[2]

[ред.] Посилання

  1. Толстой Л. Н. ПСС. т.34. стр. 296 О веротерпимости
  2. http://bohm.narod.ru/confess/sumb_fide.html


 п  о  р 
Символ Віри

Апостольський символ віри | Нікео-Цареградський символ віри | Афанасієвський символ віри | Нікейський символ віри

Особисті інструменти