Синдром Кесслера
Синдром (Ефект) Кесслера — гіпотетичний розвиток подій на навколоземній орбіті, коли космічне сміття, що з'явилося в результаті численних запусків штучних супутників, призводить до повної непридатності ближнього космосу для практичного використання.[1] Вперше такий сценарій детально описав консультант Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору Дональд Кесслер.[2][3]
Зміст |
Поява та зникнення космічного сміття [ред.]
Кожний супутник, космічний зонд або пілотована місія можуть бути потенційними джерелами космічного сміття. У міру зростання кількості супутників на орбіті та застарівання існуючих, ризик лавиноподібного розвитку синдрому Кесслера постійно зростає.
На щастя, взаємодія з атмосферою на низьких навколоземних орбітах, які використовуються найчастіше, ліквідує основну частину сміття. Зіткнення літальних апаратів зі сміттям на менших висотах також не надто небезпечні, оскільки при цьому будь-які тіла втрачають швидкість, а з нею і свою кінетичну енергію, а потім, як правило, згорають в щільних шарах атмосфери.
На висотах, де тертя об атмосферу незначне, час " життя " космічного сміття значно зростає. Слабкий вплив атмосфери, сонячного вітру та тяжіння Місяця можуть поступово привести до зниження його орбіти, але на це може знадобитися не одна тисяча років.
Серйозність [ред.]
Підступність синдрому Кесслера полягає в «ефекті доміно». Зіткнення двох достатньо великих об'єктів приведе до появи великої кількості нових осколків. Кожний з цих осколків здатний у свою чергу зіткнутися з іншим сміттям, що викличе «ланцюгову реакцію» народження все нових уламків. При достатньо великій кількості зіткнень або вибухів (наприклад, при зіткненні між старим супутником та космічною станцією, або в результаті ворожих дій), кількість лавиноподібно виникнувших нових осколків може зробити навколоземний простір абсолютно непридатним для польотів[4].
Пропозиції по скороченню засміченості космосу [ред.]
Пропонується вже на етапі проектування супутників передбачати кошти їх видалення з орбіти — гальмування до швидкості входу в щільні шари атмосфери, де вони згорять, не залишаючи небезпечних великих частин, або переклад на «орбіти поховання» (значно вище орбіт ДСО-супутників). Також розробляються методи корекції орбіт елементів космічного сміття за допомогою потужного наземного лазера безперервної дії[5].
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- ↑ Вибух супутника наблизив час ланцюгової реакції
- ↑ D.J. Kessler and Burton G. Cour-Palais Collision Frequency of Artificial Satellites: The Creation of a Debris Belt // Journal of Geophysical Research. — Т. 83. — (1978) С. 63.
- ↑ D.J. Kessler Collisional Cascading: The Limits of Population Growth in Low Earth Orbit // Advances in Space Research. — Т. 11. — (1991) С. 2637-2646. DOI:10.1016/0273-1177 (91) 90543-S.
- ↑ New York Times: Orbiting Junk, Once a Nuisance, Is Now a Threat (англ.)
- ↑ Обгрунтовано переміщення орбітального сміття лазером
 |
Це незавершена стаття про космос або космічний політ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
