Орбіта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Два тіла, що мають подібну вагу обертаються навколо спільного центру мас

Цей термін має також інші значення. Див. орбіта (значення).

Орбі́та (від лат. orbita — колія, дорога, шлях) — шлях небесного тіла в гравітаційному полі іншого тіла (планети, комети, астероїда). Може мати форму кола, еліпса, параболи або гіперболи, у фокусі якої знаходиться центр мас системи. Орбіта може мати більш складну форму, якщо на неї впливають гравітаційні поля багатьох космічних об'єктів.

[ред.] Кеплерівські орбіти

Довгий час вважалося, що планети Сонячної системи рухаються по круговим орбітам навколо Сонця. Після довгих та невдалих спроб обчислити кругову орбіту для Марса німецький астроном Йоганн Кеплер спростував дане твердження та згодом, використовуючи дані вимірювань Тихо Браге, виявив закономірності руху планет навколо зірки. Закономірності було сформульовано у три основних закони, що мають тепер назву законів Кеплера.

Кеплерівські елементи орбіти:

фокальний параметр §
ексцентриситет e
нахил орбіти і
довгота висхідного вузла
аргумент перицентра
момент проходження небесного тіла через перицентр (T0)

Ці елементи однозначно визначають орбіту незалежно від її форми (еліптичної, параболічної чи гіперболічної). Основною координатною площиною може бути площина екліптики, площина галактики, площина земного екватора тощо. У такому разі елементи орбіти задаються відносно обраної площини.