Синдром Пірсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Пірсона
Інші назви Сидеробластна анемія з вакуолизацією клітин кісткового мозоку і екзокринною дисфункцією підшлункової залози
Симптоми анемія[1], анемія[2], діарея[1], exocrine pancreatic insufficiencyd[1], печінкова недостатність[1], тремор[2] і exocrine pancreatic insufficiencyd[2]
Початок Вроджений синдром
Причини делеції в мітохондріальній ДНК
Лікування Підтримувальна терапія
Прогнози Негативні
Частота рідкісне захворювання
Класифікація та зовнішні ресурси
OMIM 557000 і 557000
DiseasesDB 32159

Синдром Пірсона — це рідкісна мітохондріальна хвороба, що характеризується сидеробластичною анемією та екзокринною дисфункцією підшлункової залози.[3] Також спостерігається фіброз підшлункової залози з інсулінозалежним діабетом та екзокринною недостатністю підшлункової залози, м’язові та неврологічні порушення, також це захворювання асоціюється з підвищеним ризиком ранньої смерті, часто у грудному віці. У тих небагатьох пацієнтів, які виживають, у зрілому віці часто виникають симптоми синдрому Кернса – Сейра. Синдром Пірсона викликакється делецією в мітохондріальній ДНК, зустрічається він дуже рідко, у медичній літературі у всьому світі зареєстровано менше ста випадків.

Вперше синдром був описаний дитячим гематологом та онкологом Говардом Пірсоном 1979 року;[4] делеції, що його викликають, були виявлені через десять років.[5]

Генетика[ред. | ред. код]

Мітохондрії

Синдром Пірсона — це мітохондріальна хвороба, спричинена делецією мітохондріальної ДНК (mtDNA).[3] Мітохондріальна ДНК — це генетичний матеріал, що міститься в мітохондріях. У кожній мітохондрії є 2–10 молекул мтДНК. При розладах, що спричинені дефектами мтДНК, тяжкість захворювання залежить від кількості мутантних молекул мтДНК, присутніх у клітинах.

Синдром Пірсона викликається делеціями, які відрізняються за розмірами та розташуванням від тих делецій, що спричиняють інші мітохондріальні розлади, такі як хронічна прогресуюча офтальмоплегія та синдром Кернса-Сейра. Делеції в мітохондріальних ДНК зазвичай є спонтанними і охоплюють один або кілька генів тРНК.[6] Хоча теоретично можливе пренатальне тестування на синдром Пірсона, аналіз та інтерпретація результатів буде надзвичайно складною.[7]

Типовою делецією мтДНК, пов'язаною із синдромом Пірсона, є делеція 4977 bp. Це видалення було позначено як m.8470_13446del4977.[8] Діагностують синдром Пірсона за до помогою Саузерн блоту лейкоцитарної ДНК.[9]

Патофізіологія[ред. | ред. код]

Особливості[ред. | ред. код]

  1. Кров: При синдромі Пірсона кістковий мозок не продукує білі кров’яні клітини, які називаються нейтрофілами. Також знижується кількість тромбоцитів та може розвиватися апластична анемія.[10] Його можна сплутати з тимчасовою дитячою еритробластопенією. [11]
  2. Підшлункова залоза: Синдром Пірсона призводить до того, що екзокринна частина підшлункової залози не працює належним чином через рубцювання та атрофію. [12]

Люди з цим захворюванням мають складнощі з засвоєнням поживних речовин з їжі. Немовлята з таким станом зазвичай не ростуть і не набирають вагу.[9]

Нейтрофіли

Діагностика[ред. | ред. код]

Діагностувати синдром Пірсона можна за допомогою біопсії кісткового мозку, виявивши сидеробластичну анемію, або за допомогою вимірювання вмісту жиру у зразку калу. Також його можна виявити генетичним тестуванням.[13]

Лікування[ред. | ред. код]

В даний час не існує затверджених методів лікування синдрому Пірсона, лікування зазвичай підтримуюче. Minovia Therapeutics [Архівовано 12 березня 2022 у Wayback Machine.] — перша компанія, яка провела спеціальне клінічне випробування для лікування хворих на синдром Пірсона. [14]

Історія[ред. | ред. код]

Синдром Пірсона спочатку був охарактеризований 1979 року як смертельний розлад, який уражає немовлят. Зараз його визначають як рідкісну мітохондріальну цитопатію з анемією, нейтропенією та тромбоцитопенією.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г http://mitodb.com/symptoms.php?oid=557000&symptoms=Show
  2. ↑ а б в Lee H., Lee H., Chi C. et al. The neurological evolution of Pearson syndrome: case report and literature review // European Journal of Paediatric Neurology — Elsevier BV, 2007. — Vol. 11, Iss. 4. — P. 208–214. — ISSN 1090-3798; 1532-2130 — doi:10.1016/J.EJPN.2006.12.008
  3. ↑ а б Kefala-Agoropoulou, Kalomoira; Roilides, Emmanuel; Lazaridou, Anna; Karatza, Eliza; Farmaki, Evangelia; Tsantali, Haido; Augoustides-Savvopoulou, Persephone; Tsiouris, John (2007-12). Pearson syndrome in an infant heterozygous for C282Y allele of HFE gene. Hematology (Amsterdam, Netherlands). Т. 12, № 6. с. 549—553. doi:10.1080/10245330701400900. ISSN 1607-8454. PMID 17852457. Процитовано 15 грудня 2020.
  4. ↑ Pearson, Howard A.; Lobel, Jeffrey S.; Kocoshis, Samuel A.; Naiman, J. Lawrence; Windmiller, Joan; Lammi, Ahti T.; Hoffman, Ronald; Marsh, John C. (1979). A new syndrome of refractory sideroblastic anemia with vacuolization of marrow precursors and exocrine pancreatic dysfunction. The Journal of Pediatrics. 95 (6): 976—84. doi:10.1016/S0022-3476(79)80286-3. PMID 501502.
  5. ↑ Rotig, A; Colonna, M; Bonnefont, J.P; Blanche, S; Fischer, A; Saudubray, J.M; Munnich, A (1989). Mitochondrial DNA deletion in Pearson's marrow/pancreas syndrome. Lancet. 1 (8643): 902—3. doi:10.1016/S0140-6736(89)92897-3. PMID 2564980.
  6. ↑ Roberts, Roland G.; Sadikovic, Bekim; Wang, Jing; El-Hattab, Ayman; Landsverk, Megan; Douglas, Ganka; Brundage, Ellen K.; Craigen, William J.; Schmitt, Eric S. (2010). Sequence Homology at the Breakpoint and Clinical Phenotype of Mitochondrial DNA Deletion Syndromes. PLOS ONE. 5 (12): e15687. Bibcode:2010PLoSO...515687S. doi:10.1371/journal.pone.0015687. PMC 3004954. PMID 21187929.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ van den Ouweland, J. M.; de Klerk, J. B.; van de Corput, M. P.; Dirks, R. W.; Raap, A. K.; Scholte, H. R.; Huijmans, J. G.; Hart, L. M.; Bruining, G. J. (2000-03). Characterization of a novel mitochondrial DNA deletion in a patient with a variant of the Pearson marrow-pancreas syndrome. European journal of human genetics: EJHG. Т. 8, № 3. с. 195—203. doi:10.1038/sj.ejhg.5200444. ISSN 1018-4813. PMID 10780785. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 15 грудня 2020.
  8. ↑ DiMauro, Salvatore; Hirano, Michio (3 травня 2011). Mitochondrial DNA Deletion Syndromes. У Pagon, Roberta A; Adam, Margaret P; Ardinger, Holly H; Wallace, Stephanie E; Amemiya, Anne; Bean, Lora JH; Bird, Thomas D; Fong, Chin-To; Smith, Richard JH (ред.). GeneReviews. Seattle: University of Washington.
  9. ↑ а б Pearson marrow-pancreas syndrome. Genetics Home Reference. May 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 15 грудня 2020.
  10. ↑ Pearson Syndrome. http://marrowfailure.cancer.gov/PEARSON.html [Архівовано 12 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Kliegman, Stanton (2011). Nelson's Textbook of Pediatrics. Elsevier. с. 1652. ISBN 9788131232774.
  12. ↑ а б Pearson Syndrome на eMedicine
  13. ↑ U.S. Department of Health and Human Services, National Institutes of Health, Genetic and Rare Diseases Information Center (updated in 2016). Pearson’s Syndrome. Retrieved from: https://rarediseases.info.nih.gov/diseases/7343/pearson-syndrome#:~:text=Diagnosis%20of%20Pearson%20syndrome%20is,therapy%2C%20and%20treatment%20of%20infections [Архівовано 18 березня 2021 у Wayback Machine.].
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 15 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синдром_Пірсона&oldid=35064619