Системна динаміка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Систе́мна дина́міка — напрямок у вивченні складних систем, який досліджує їх поведінку у часі і в залежності від структури елементів системи і взаємодії між ними. В тому числі: причинно-наслідкових зв'язків, зворотних зв'язків, затримок реакції (запізнень), впливу середовища та інше. Особлива увага приділяється комп'ютерному моделюванню систем.

Історія розвитку[ред.ред. код]

Системна динаміка розроблена у 1960-х роках Джеєм Форрестером. Перша назва — «індустріальна динаміка» збігається з назвою однієї з перших робіт Форрестера — «Індустриальна динаміка», що вийшла в СРСР під назвою «Основы кибернетики предприятия» без однієї принципової глави.

На далі — горизонт застосування тільки розширювався.

У 1969 році виходить «Міська динаміка» (Urban Dynamics), результати якої перевертають тодішнє уявлення керманичів про розвиток міст. Форрестер критикує політику соціальної забудови, показуючи, як вона веде до ще більшого занепаду міст. У розробці моделі професор Форрестер користувався величезним досвідом колишнього меру Нью Йорку (ім*я), який організовував щотижневі зустрічі з експертами і обговорення проблем розвитку міст у США. Після виходи книги в світ — Форрестер почав їздити по всім штатам — роз'яснюючи висновки, до яких він прийшов.

У 1971 році після відвідування засідань Римського клубу Форрестер видає книгу «Світова Динаміка» (World Dynamics), яка показує кризу розвитку нашої цивілізації. На замовлення «Римоського клубу» Форрестер передає модель на допрацювання своїм аспірантам — і вони під керівництвом Денніса Медоуза розробляють доповідь — яка стала історичною для історії нашої планети — «Межі зростання». Книга була перекладена 41 мовою, і вийшла мільйонними накладами.

Методи системної динаміки[ред.ред. код]

До методів системної динаміки належать причинно-наслідкові та потокові діаграми. Існує дві точки зору з приводу того, який з методів має застосовуватись першим. Джон Стерман притримується порядку: потокові діаграми — а потім вже причинно-наслідкові діаграми. Денніс Медоуз же пропонує зворотний порядок.

Див. також[ред.ред. код]

Література і джерела[ред.ред. код]

Навчальні курси[ред.ред. код]

  • System Dynamics in Education Projects Road Maps: A Guide to Learning System Dynamics [3]
  • Магистратура экономического факультета МГУ Системная Динамика, 2007 [4]
  • Sloan School of Management, MIT System Dynamics for Business Policy, 2003 [5]
  • European Master Programme in System Dynamics [6]


Програми[ред.ред. код]