Системотехніка

Системотехніка використовується у складних проектах: космічні розробки, розробки комп'ютерних чипів, робототехніка, інтеграції програмного забезпечення і мостобудування. Системотехніка використовує цілий ряд інструментів, включаючи моделювання і симуляцію, аналіз вимог і планування для управління складністю.

Системоте́хніка (англ. Systems Engineering) — напрямок науки і техніки, який охоплює проектування, створення, випробування та експлуатацію складних систем технічного і соціально-технічного характеру. Є прикладним втіленням теорії систем. Сформувалася до початку 60-х років

У вузькому значенні, системотехніка — це інженерна дисципліна, яка займається :

• Проектуванням і впровадженням апаратних засобів обчислювальної техніки і інтелектуальних комп'ютерних систем.
• Налагодженням, налаштуванням, дослідною експлуатацією і поетапним введеням в дію апаратних засобів обчислювальної техніки і інтелектуальних комп'ютерних систем.
• Проектуванням і впровадженням системного і мережевого програмного забезпечення.
• Налаштуванням системного і мережевого програмного забезпечення.
• Встановленням прикладного програмного забезпечення.
• Технічним обслуговуванням інформаційних систем.
• Організацією інформаційних систем та захистом інформації в них.

Література

• Systems Engineering Fundamentals. Defense Acquisition University Press, 2001
• Systems Engineering Handbook NASA/SP-2007-6105 Rev1, December 2007.
• Derek Hitchins, World Class Systems Engineering, 1997.