Системотехніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Системотехніка використовується у складних проектах: космічні розробки, розробки комп'ютерних чипів, робототехніка, інтеграції програмного забезпечення і мостобудування. Системотехніка використовує цілий ряд інструментів, включаючи моделювання і симуляцію, аналіз вимог і планування для управління складністю.

Системоте́хніка (англ. Systems Engineering) — напрямок науки і техніки, який охоплює проектування, створення, випробування та експлуатацію складних систем технічного і соціально-технічного характеру. Є прикладним втіленням теорії систем. Сформувалася до початку 60-х років [1]

Загальний опис[ред.ред. код]

У вузькому значенні, системотехніка — це інженерна дисципліна, яка займається :

  • Проектуванням і впровадженням апаратних засобів обчислювальної техніки і інтелектуальних комп'ютерних систем.
  • Налагодженням, налаштуванням, дослідною експлуатацією і поетапним введеням в дію апаратних засобів обчислювальної техніки і інтелектуальних комп'ютерних систем.
  • Проектуванням і впровадженням системного і мережевого програмного забезпечення.
  • Налаштуванням системного і мережевого програмного забезпечення.
  • Встановленням прикладного програмного забезпечення.
  • Технічним обслуговуванням інформаційних систем.
  • Організацією інформаційних систем та захистом інформації в них.

Системотехніка як напрям у кібернетиці[ред.ред. код]

Системотехніка – напрям у кібернетиці, що вивчає питання планування, проектування, створення, випробовування та експлуатації складних інформаційних систем, основу яких становлять обчислювальні машини. Термін С. виник у 60-х рр. ХХ ст. у зв’язку з розвитком автоматизованих систем керування (управління) підприємством і галузями господарства. С. застосовують в автоматизації проектування, автоматизації складних науково-експериментальних робіт, автоматизації управління виробничими галузями промисловості й економічними процесами, автоматизації адміністративної праці тощо. Головним фундаментальним принципом С. є принцип максимуму ефективності. С. має справу з великими системами, в яких, крім матеріальних, технічних та енергетичних факторів, значне місце посідає інформаційний фактор, питома вага якого зростає зі зростанням масштабів системи. Через це, проектуючи систему, основну увагу приділяють інформаційному аспектові, і він стає визначальним щодо інших.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гуд Г.-Х., Макол Р.-Э. Системотехника. Введение в проектирование больших систем, пер. с англ.. — М.: 1962.

Література[ред.ред. код]