Соя (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Соя
соя звичайна (Glycine max)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Phaseoleae
Підтриба: Glycininae
Рід: Соя (Glycine)
Willd.
Типовий вид
Glycine clandestina
J.C. Wendl.
Синоніми
Список
  • • Chrystolia Montrouz.
  • • Glycine L.
  • • Leptocyamus Benth.
  • • Leptolobium Benth. 1838
  • • Soja Moench
Вікісховище: Glycine (Fabaceae)

Соя (Glycine) — рід квіткових рослин з родини бобових. Найвідомішим видом є соя звичайна (Glycine max). Хоча більшість видів зустрічаються лише в Австралії, ареал сої простягається до Східній Азії й Китаю. Займає тропіки, субтропіки та помірний пояс Східної півкулі.

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Це однорічні чи багаторічні трав'янисті рослини, вони в'юнкі, повзучі чи прямовисні. В'юнкі в'ються вгору проти годинникової стрілки. Корені трав'янисті або майже дерев'янисті, зазвичай з бульбочками. Листки розташовані почергово, спірально або в два ряди на стеблі; вони перисто-3(7)-листочкові; прилистки дрібні, вільні, зазвичай опадні. Суцвіття пазушні, китицеподібні чи зонтикоподібні. Квітки невеликі, двостатеві, зигоморфні, на ніжках чи сидячі, поодинокі чи зібрані у вузлах. Приквітки малі біля основи квітконосу й приквітники парні, біля основи чашечки. Чашечка плівчаста, дзвінчаста, волосиста, глибоко 2-губа; верхні 2 частки зрощені, нижні 3 ланцетні до щетинкоподібної. Віночки мають типову будову метеликових квіток. Віночок зазвичай пурпуровий, світло-пурпуровий чи білий, трохи довший за чашечку, голий; пелюстки довгокігтисті; штандарти великі, підкруглі чи зворотно-яйцюваті; крила вузькі, злегка зрощені з кілями; кілі коротші за крила, тупі, верхівка незакручена. Десять плідних тичинок не зрощені з пелюстками і чітко чергуються довші з коротшими. Боби лінійні чи довгасті, прямі чи зігнуті. Насіння 1–5, яйцювато-видовжені, майже сплюснуто-чотирикутні, сплющені або округлі. У деяких видів боби перебувають у землі, подібно до арахісу. Підземні плоди зазвичай містять тільки одне насіння, плоди, що дозрівають на повітрі, зазвичай містять від двох до чотирьох, рідше п'яти насіння[1].

Використання[ред. | ред. код]

Glycine max використовується в їжу. Рослина має медичне використання. Іноді її вирощують як сидерат. Олія має дуже широкий спектр застосування і широко використовується в хімічній промисловості. Рослина є чудовим джерелом біомаси. Олію з насіння можна використовувати як дизельне паливо, а стебла можна спалювати як паливо[2].

Glycine tomentella має медичне використання. Цей вид є третинним генетичним родичем сої (Glycine max) і як такий має потенціал у програмах селекції[3].

Glycine tabacina використовується в їжу, а саме корінь рослини. Рослина має медичне використання[4].

Glycine soja використовується в їжу. Рослина має медичне використання. Олія має дуже широкий спектр застосування і широко використовується в хімічній промисловості. Цей вид є диким предком культивованої сої та має потенційну цінність як генетичний ресурс, особливо при розведенні для підвищення врожайності[5].

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва роду Glycine спочатку була введена Карлосом Ліннеєм у першому виданні Genera Plantarum. Воно походить від грецького «glykys» (солодкий) і, ймовірно, стосується солодкості грушоподібних їстівних бульб, вироблених рослиною Glycine apios, тепер відомою як Apios americana. Соя — запозичення із західноєвропейських мов; німецька, нідерландська, англійська й французькі назви зводяться до яп. shoyu (so-ju), що значить «соєва олія», що походить від китайської ciang-yu (теж «соєва олія»)[6].

Види[ред. | ред. код]

Підрід Glycine[7][8]

  1. Glycine albicans[d] Tindale & Craven
  2. Glycine aphyonota[d] B.E.Pfeil
  3. Glycine arenaria[sv] Tindale
  4. Glycine argyrea[sv] Tindale
  5. Glycine canescens[en] F.J.Herm.
  6. Glycine clandestina[en] J.C.Wendl.
  7. Glycine curvata[sv] Tindale
  8. Glycine cyrtoloba[sv] Tindale
  9. Glycine falcata[sv] Benth.
  10. Glycine gracei[d] B.E.Pfeil & Craven
  11. Glycine hirticaulis[d] Tindale & Craven
  12. Glycine lactovirens[d] Tindale & Craven
  13. Glycine latifolia[en] (Benth.) C.Newell & Hymowitz
  14. Glycine latrobeana[en] (Meissner) Benth.
  15. Glycine microphylla[en] (Benth.) Tindale
  16. Glycine montis-douglas[d] B.E.Pfeil & Craven
  17. Glycine peratosa[d] B.E.Pfeil & Tindale
  18. Glycine pescadrensis[d] Hayata
  19. Glycine pindanica[sv] Tindale & Craven
  20. Glycine pullenii[d] B.E.Pfeil, Tindale & Craven
  21. Glycine remota[d] M.D.Barrett & R.L.Barrett
  22. Glycine rubiginosa[d] Tindale & B.E.Pfeil
  23. Glycine stenophita[d] B.E.Pfeil & Tindale
  24. Glycine syndetika[d] B.E.Pfeil & Craven
  25. Glycine tabacina[en] (Labill.) Benth.
  26. Glycine tomentella[en] Hayata

Підрід Soja (Moench) F.J. Herm.

  1. Glycine soja Sieb. & Zucc.
  2. Glycine max (L.) Merr.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Glycine. Flora of China. efloras.org. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  2. ↑ Glycine max. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  3. ↑ Glycine tomentella. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  4. ↑ Glycine tabacina. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  5. ↑ Glycine soja. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
  6. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 364. — ISBN 966-00-0785-X.
  7. ↑ Home — The Plant List. www.theplantlist.org. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
  8. ↑ ILDIS LegumeWeb (version 10). ildis.org. Процитовано 25 квітня 2019.
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соя_(рід)&oldid=40881930