Справа Бофорса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Справа «Бофорса» — гучний корупційний скандал в Індії та Швеції в 1980-і роки, результатом якого стало внесення виробника зброї «Бофорс» до «чорного списку» підприємств і поразки партії Раджива Ганді «Індійський національний конгрес» на виборах.

Хід подій[ред. | ред. код]

24 березня 1986 року шведська збройова компанія «Бофорс» і уряд Індії, очолюваний Радживом Ганді, підписали торговельну угоду на постачання 410 гаубиць типу FH-77B на загальну суму 1,2 мільярда доларів (що становило близько 14 мільярдів індійських рупій). Як з'ясувалося згодом, представники компанії дали хабаря людям з найближчого оточення Ганді, і, таким чином, забезпечили підтримку членами уряду укладення контракту саме з ними. Під час розслідування загальна сума хабарів була оцінена в 60 мільйонів доларів. Історія набула розголосу в 1987 році, але Центральне бюро розслідувань[en] Індії прийняло кримінальну справу до провадження лише 22 січня 1990 року[1].

Розслідування показало, що представники компанії «Бофорс» платили величезні хабарі безпосередньо високопоставленим чиновникам і великим бізнесменам Індії, а угоди проходили з порушенням встановлених місцевими законами банківських процедур і фінансового законодавства. Розслідування вийшло далеко за межі Індії та Швеції. Так, в його ході з'ясувалося, що 27 мільйонів доларів було виплачено «Бофорс» панамській компанії «Свенска інкорпорейтед», а потім ця сума була виявлена на особистому рахунку великого індійського бізнесмена Вина Чадхи (Win Chadha) в банку «Суїс бенк корпорейшн», розташованому в Женеві. 7,5 мільйона доларів «Бофорс» перевела на рахунок британської фірми «АЕ Сервісес», і незабаром 97 % цієї суми було переведено на рахунки ще однієї панамської компанії «Колбар інвестментс лімітед», контрольованої іншим індійським бізнесменом, Оттавіо Кваттроккі, італійцем за національністю, пов'язаним із Сонею Ганді (також італійкою за походженням)[1].

Наслідки справи[ред. | ред. код]

Справу «Бофорса» було використано політичними противниками партії «Індійський національний конгрес», які на повний голос звинуватили Раджива і Соню Ганді в отриманні 20 мільйонів доларів хабарів за вплив на уряд Індії, результатом якого стало прийняття на озброєння в армію країни шведських зенітних гармат виробництва «Бофорс»[2]. Пропаганда противників партії «Індійський національний конгрес» виявилася успішною, і, в силу цієї та низки інших причин, ІНК на виборах 1989 року програла, і Раджив Ганді втратив посаду прем'єр-міністра[3]. Думки індійської громадськості розділилися, багато хто вважає, що справа носила політичний характер[1].

Незаконні операції «Бофорса», за однією з версій, стали причиною вбивства шведського прем'єр-міністра Улофа Пальме 26 лютого 1986 року[4][5][6].

Гаубиці виробництва компанії «Бофорс» були застосовані в ході бойових дій під час індо-пакистанського інциденту в секторі Каргіл у липні 1999 року, в якому Індія здобула перемогу. Сама ж компанія була внесена в «чорний список», і протягом багатьох років їй було заборонено укладати угоди щодо зовнішньої торгівлі[7].

Розслідування і судові процеси[ред. | ред. код]

У листопаді 1999 року справа «Бофорса», на думку багатьох, штучно гальмована протягом дев'яти років, дійшло до суду. Центральне бюро розслідувань Індії передало до суду матеріали звинувачень проти низки чиновників і бізнесменів. 25-сторінковий прокурорський висновок звинувачував у злочинній змові і отриманні хабарів колишнього секретаря міністерства оборони Індії С. К. Бхатнагара[8], вищезазначених бізнесменів Чадха і Кваттроккі, а також колишнього президента компанії «Бофорс» Мартіна Ардбо. У документі фігурувало й ім'я Раджива Ганді, але справу стосовно нього було припинено в зв'язку з його загибеллю у травні 1991 року[1].

2001 року померли Бхатнагар і Чадха[9]. 5 лютого 2004 року звинувачення проти Раджива Ганді були повністю зняті. Рахунки Кваттроккі були заарештовані в грудні 2005 року. Він був оголошений у міжнародний розшук Інтерполом, і 6 лютого 2007 року Кваттроккі заарештували в Аргентині. Незабаром його звільнили, попередньо заборонивши залишати Аргентину. Уряд Індії зажадав від Аргентини видачі Кваттроккі, але той відмовилася це зробити, пославшись на відсутність угоди про видачу злочинців[10]. 4 березня 2011 року відбувся заочний процес, на якому Кваттроккі був повністю виправданий[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Алексей Тамилин. (12 листопада 1999). Вновь "Дело Бофорс" (рос.). Независимая газета. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
  2. Сергей СТРОКАНЬ. Пробуждение Сони (рос.). Совершенно секретно. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
  3. Дмитрий Литовкин. (13 листопада 2002). Красная армия дешево не летает (рос.). Известия. Архів оригіналу за 14 серпня 2007. Процитовано 2011-3-11.
  4. И.Дергачева. (20 червня 2008). Улоф Пальме и ЦРУ (рос.). [1]. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
  5. Павел Жаворонков. (29 вересня2003). Шведская спичка (рос.). Компания. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
  6. Федор ЛУКЬЯНОВ. (05 березня 2001). Тени исчезают в полночь (рос.). Время новостей. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2011-3-11.
  7. Дмитрий Литовкин. (17 вересня 2007 г.). Компания "Бофорс" модернизирует ЗАУ L-70 СВ Индии (рос.). ИТАР-ТАСС. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2011-3-11.
  8. Serious flaw in Bhatnagar's conduct (англ.). [2]. 20 листопада 2002. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
  9. Bofors case accused Win Chadha dead (англ.). [3]. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
  10. V. VENKATESAN. Off the hook (англ.). Frontline. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.
  11. Smriti Singh. (5 березня 2011, 04.59am IST). Bofors case: 'Petitioner interested in cheap publicity’ (англ.). The Times of India. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 2011-3-11.

Посилання[ред. | ред. код]