Супутник-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Супутник-2
Sputnik2 vsm.jpg
Модель Супутника-2 в Політехнічному музеї РФ
Основні параметри
COSPAR ID 1957-002A
NORAD ID 00003
Організація СРСР
Виготівник ОКБ-1
Тип апарата орбітальний
Штучний супутник Землі
Дата запуску 3 листопада 1957
Ракета-носій Супутник 8К71-ПС
Номер запуску 2ПС
Космодром Байконур
Тривалість польоту 162 доби
Схід з орбіти 14 квітня 1958
Технічні параметри
Маса 508 кг
Розміри висока конусоподібна капсула висотою 4 м, діаметр основи 2 м
Орбітальні дані
Тип орбіти еліптична
Велика піввісь 7314,2 км
Ексцентриситет 0,09892
Нахил орбіти 65,33°
Період обертання 103,7 хвилини
Прилади
Прилади два фотометри

Супутник-2 (рос. Спутник-2) — другий космічний апарат, запущений на орбіту Землі 3 листопада 1957 року, і перший апарат з живою істотою на борту, собакою Лайкою.

Констирукція[ред.ред. код]

Супутник-2 був 4 метровою високою конусоподібною капсулою з діаметром основи 2 метри. Він мав відсіки для радіопередавачів, телеметричної системи, блоку управління, систем регенерації повітря і регулювання температури в кабіні, і наукові прилади.

В окремій герметичній кабіні перебувала собака Лайка.

Робота на орбіті[ред.ред. код]

Інженерно-біологічні дані кожен оберт передавались на Землю телеметричними приладами системи Трал-Д впродовж 15 хвилин. Два фотометри на борту вимірювали сонячну радіацію (ультрафіолетове і рентгенівське випромінювання) і космічні промені. Супутник-2 не мав телевізійної камери; іноді телевізійне зображення собак з Супутника-5 помилково сприймається як зображення Лайки.

Політ[ред.ред. код]

Супутник-2 було запущено на орбіту з параметрами 212 х 1660 км, з періодом обертання 103,7 хвилин міжконтинентальною балістичною ракетою Р-7 (Супутник 8К71-ПС), цією ж модифікацією виведено на орбіту Супутник-1. Після виходу на орбіту носовий конус успішно від'єднався, а основний блок ні. Це гальмувало роботу системи терморегулювання. До того ж через втрату частини теплоізоляції температура в кабіні підвищилась до 40 °C. Вважається, що Лайка прожила всього кілька годин замість запланованих десяти днів через спеку. Супутник-2 згорів у атмосфері Землі 14 квітня 1958 року після 162 діб на орбіті.

Супутник-2 і випромінювання пояса Ван Аллена[ред.ред. код]

Супутник-2 виявив у Землі зовнішні радіаційні пояси у високих північних широтах, але не виміряв максимум їхньої інтенсивності. Професор Геррі Мессель (Harry Messel) в Австралії перехоплював сигнали, але Радянський Союз не надав код і австралійці не змогли розшифрувати дані. 1958 року Супутник-3 підтвердив висновки, здійснені за результатами польоту американських супутників Експлорер-1, -3 і -4.

Див. також[ред.ред. код]