Суханов Дмитро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Суханов Дмитро Іванович (10 жовтня 1825 — 20 грудня 1890) — купець I гільдії, міський голова, почесний громадянин м. Суми.[1]

Дмитро Іванович Суханов
Народився 10 жовтня 1825(1825-10-10)
Обоянь
Помер 20 грудня 1890(1890-12-20) (65 років)
Суми
Національність Українець
Місце проживання Суми
Діяльність купець, міський голова
Відомий завдяки меценат

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 жовтня 1825 року у місті Обоянь Курської губернії у сім'ї купця Івана Васильовича Суханова 1788 року народження.[2]Сім'я складалась з п'яти осіб. Мав брата Олексія Івановича Суханова.[3] До міста Суми Дмитро Суханов переїхав на початку 50-х років XIX століття. У 1851 році Дмитро Іванович одружився з купецькою донькою Марією Михайлівною Смирновою.[4] Власних дітей не мали, удочерили дівчинку Парасковію, дочку вдови державної селянки міста Білопілля. У 1888 році усиновили хлопчика Миколу, сина його брата Олексія, через те, що той став сиротою. Жила сім'я Суханових на вулиці Миколаївській (нині територія площі Незалежності).

Спасо-Преображенський собор

Дмитро Іванович був першим компаньйоном Івана Харитоненка.[5] В середині 1850-х років Дмитро Суханов продовжив бакалійну торгівлю, а Іван Харитоненко зайнявся торгівлею цукром.

З 1858 до 1871 року був міською головою м. Суми. 1 січня 1858 року став церковним старостою Сумської соборної Преображенської церкви.  В 1859 році за його ініціативи був відкритий ярмарковий комітет, у результаті чого збір збільшився до 700 руб. сріблом.[6]

Пам'ятник на місці поховання Д. І. Суханова

У липні 1863 року вступив в 1-у гільдію купецтва, одночасно займаючись громадською діяльністю. 1 січня 1864 року був назначений головою опікунської ради Сумського жіночого училища.

За кошти Дмитра Івановича була упорядкована міська пожежна частина, що була до 1980-х років акцентованою пожежною каланчею. 1860 року Дмитро Іванович разом з міською владою профінансували відкриття сумською публічної бібліотеки. 1867 року став директором Сумського повітного відділення попечительського про тюрми комітету. Цього ж року став піклувальником Сумської земської лікарні. Дмитро Суханов був організатором хресного ходу з іконою Божої Матері із с. Шпилівка в місті Суми.[7] Відкрив Парафіївський притулок для сиріт, який існував до 1907 року.

Дмитро Іванович є одним із засновників міського громадського банку для підтримки торговців і ремісників, що був відкритий 1869 року. Це була перша банківська установа в місті Суми., Д.Суханов пожертвував 5000 руб. сріблом.[8]

В цьому ж році проініціював будування Олександро-Невської церкви при Сумському тюремному замку та виділив кошти на її оздоблення.

2 грудня 1870 року разом з дружиною стали спадковими почесними громадянами.[9] За кошти Дмитра Івановича велося будівництво Спасо-Преображенського собору. Помер Дмитро Іванович Суханов 20 грудня 1890 року від цукрового діабету і не застав завершення будівництва.[10] Освячена будівля в 1892 році. Вона мала три престоли, один з них названий на честь святого Димитрія Солунського, що був покровителем Д. І. Суханова.

Похований поблизу Петропавлівської церкви на центральному цвинтарі міста Суми. На місці поховання знаходиться бронзова фігура Христа з зазначенням років життя Дмитра Івановича та написом «Вічна йому пам'ять».

Нагороди[ред. | ред. код]

Дмитро Суханов нагороджений двома срібними медалями на Станіславській стрічці, золотими медалями на Станіславській стрічці (1865), на Анненській стрічці (1868), на Володимирській стрічці (1869), орденом Святої Анни III ст. (1869), II ст. (1880).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Близнюк А.М., Подоляка Н.С. (2015). Почесні громадяни міста Суми. Суми: СВС Панасенко І.М. с. 31—34.
  2. ↑ Сухановы: неизвестные страницы жизни. Ваш Шанс. 26.06.2003. с. 13А.
  3. ↑ Сумщина в іменах: енциклопедичний довідник. Суми: гол. ред. В. Б. Звагельський. 2003. с. с. 428. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  4. ↑ Костина, Вера (1-8 сентября 2010). Дмитро Суханов. Башковитый голова. Панорама.
  5. ↑ Городова Людмила (03.12.2008). Меценати і банкіри. В двух словах. с. А32.
  6. ↑ Мацько Ю. Діловий хист та громадська активність: до 12-річчя від дня народження Дмитра Суханова. Альманах Сумського земляцтва. с. 147-149.
  7. ↑ События столетней давности. Ваш Шанс. 1994. с. 2.
  8. ↑ Держ. вищ. навч. закл. "Українська акад. банк. справи Нац. банку України" ; [уклад.: С.В. Тихенко, Г.І. Корогод, О.І. Кисельов] ; за заг. ред. С.В. Тихенка (2013). Розвиток банківської справи на Сумщині (середина XIX - початок XX ст.). Суми: УАБС НБУ. с. 43.
  9. ↑ Захарченко Л. (26.11.1998). Почесні громадяни м. Суми: скільки їх і хто вони. Суми і Сумчани. с. 5.
  10. ↑ Бондаренко Сергій (23-29 квітня 2012). Дмитро Суханов. Панорама. с. В17.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Усенко, О. Д. Мій рідний край, моя земля … Суми. — Суми: ФОП Цьома С. П., 2019. — 280 с
  • Близнюк, А. М. Подоляка Н. С. Почесні громадяни міста Суми. — Суми: СВС Панасенко І. М., 2015. — 168 с. — ISBN 978-966-1644-32-05
  • Манько М. О. Суми та сумчани у документах сучасників. Книга друга — Суми: Мрія-1, 2008. — 435 с.
  • Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві за 2005 рік. Випуск 2 . — Суми: Собор, 2005. — 269 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суханов_Дмитро_Іванович&oldid=35445728