Обоянь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто Обоянь
Coat of Arms of Oboyan (Kursk oblast) (1780).png
Герб
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Курська область
Муніципальний район Обоянський район
Основні дані
Час заснування: 1639
Статус з 1779 року
Населення 13 696[1]
Площа 12 км²
Поштові індекси 306230
Телефонний код +7-47141
Географічні координати: 51°12′40″ пн. ш. 36°16′35″ сх. д. / 51.211111111111° пн. ш. 36.276388888889° сх. д. / 51.211111111111; 36.276388888889Координати: 51°12′40″ пн. ш. 36°16′35″ сх. д. / 51.211111111111° пн. ш. 36.276388888889° сх. д. / 51.211111111111; 36.276388888889{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
Висота над рівнем моря 180 м
Карта
Обоянь (Росія)
Обоянь
Обоянь
Залізниця, багатоколійний залізничний переїзд федеральної траси, на задньому плані - елеватор

Обоя́ньмісто у Росії, адміністративний центр Обоянського району Курської області.

Населення — 13 696 чоловік (2010) [1].

Географія[ред.ред. код]

Місто розташовано у гирлі мілкої річки Обоянка [2], що розбиває його на дві половини, на березі річки Псел (притока Дніпра), на автомагістралі М02 «Крим» (Е105) між Курськом (60 км на північ від Обояні) й Белгородом (70 км на південь).

Однойменна залізнична станція на одноколійному тепловозному відгалуженні Ржава — Обоянь (31 км) від магістралі МоскваХарків.

Історія[ред.ред. код]

Видатний історик Карамзін ототожнював з містом Обоянь містечко з назвою Веяхань чи Беяхань, що вперше згадується в Іпатіївському літопису у 1147 році й знаходилось між Посем'ям та переяславськими володіннями.

Заснування[ред.ред. код]

Роком заснування вважається 1639, коли було засновано Обоянську фортецю.

Зведенню фортеці передувала чолобитна курян й белгородців царю Михайлу Федоровичу. Чолобитна була надіслана у липні 1638 року Белгородським воєводою Петром Пожарським. [3]

1 серпня 1639 року на Обоянське городище прибув воєвода Іван Колтовський з 600 дітьми боярськими, які мали в городищі оселитись. Обоянська фортеця та прилеглі села утворювали Обоянський повіт.

Російська імперія[ред.ред. код]

У 1708 році під час проведення обласної реформи Петра I Обоянський повіт було скасовано, Обоянь було приписано до Київської губернії [4], а під час розділу губерній на провінції 1719 року було віднесено до Белгородської провінції тієї самої губернії. З 1727 року — у Білгородській губернії. У 1743 році збудовано Троїцьку церкву, що не збереглась до наших днів, 1790 - Смоленську церкву. У 1779 році місто призначено повітовим знову утвореного Обоянського повіту Курського намісництва, перетвореного 1796 року на Курську губернію. 1780 року місто отримало герб. У 1805 році місто являло у плані неправильний п’ятикутник, в окружності 5 верст 500 сажень. У ньому налічувалось 540 житлових будинків. У 1812 було відкрито повітове училище, у 1836 - парафіяльне. У 1841 році збудовано Іллінську церкву. У 1842 - Георгіївську.

У часи Кримської війни було сформовано дружину (мала назву «сорок сьома»), яка з 22 по 28 серпня брала участь у обороні Севастополя. 750 ратників з дружини були нагороджені срібними медалями «За захист Севастополя».

У 1862 році в Обояні проживало 4375 чоловік. У 1882 році почала функціонувати вузькоколійка протяжністю 29,3 версти, що з’єднала місто зі станцією Ржава. Наприкінці XIX століття у місті налічувалось 6 шкіряних заводів, на яких працювало разом 13 найманих працівників. Так само був гончарний, миловарний, свічковий та цегляний заводи. 1896 року в місті проживало вже 6995 чоловік. У 1891 році почалось будівництво собору Олександра Невського та Троїцького собору. У 1892 році відкрито жіночу гімназію.

У 1906 році в Обояні була організована підпільна група РСДРП. До неї входили: телеграфіст залізничної станції О.Ф.Непиющий, вчителька А.І. Сойнікова, О.Г.Яковлев, М.Ф.Полякова. До групи входив і майбутній співредактор «Правди» Лев Сосновський.

У 1916 році населення становило 13 426 чоловік. Промисловість складали маслобійний паровий завод, 4 вітряних млини, 3 синильних, 2 шкіряних, медовий, восковий й салотопний заводи (на всіх підприємствах працювало близько 40 найманих працівників).

Радянський період[ред.ред. код]

У грудні 1917 року була організована тимчасова революційна Рада. Було сформовано 1-й Обоянський добровольчий червоногвардійський полк. 17 квітня 1918 року до міста вступив загін німців. Створювалась загроза Курську. Але вже 19 квітня червоногвардійці вибили німців з Обояні. Після вигнання ворога у місті була обрана Рада робітничих, солдатських й селянських депутатів. 5 травня більшовики Обояні обрали свій перший партійний комітет на чолі з Г.П.Косухіним. 22 червня створено повітову партійну організацію.

У зв’язку з наступом денікінців в Обояни був створений оперативний штаб оборони міста й повіту, який очолив воєнком С.І.Ісаков. Місто й повіт були оголошені на становищі облоги. Охорону міста було покладено на комуністичний загін та міліцію.

З 1 до 15 липня обоянський військкомат направив до військових частин 3274 чоловіки. Але 17 серпня денікінці зайняли Обоянь. 30 серпня місто було звільнено. 13 вересня в ході запеклих боїв денікінці знову зайняли Обоянь, а до кінця вересня - всю губернію. Білогвардійці влаштовували грабежі, розстріли, поміщикам повернули землю. У ніч на 20 листопада на річці Псел були розстріляні перші борці за радянську владу. Їх трупи були скинуті під лід. 26 листопада 1919 року Обоянь знову було звільнено.

Г.П. Косухін - голова Повіткому РКП(б) загинув 1919 року під Перм’ю.

Після громадянської війни Обоянь стала посилено розвиватись. Почала видаватись газета «За комуну». У 1930 році був відкритий педагогічний технікум (з 1936 року - педучилище), у 1936 році - бібліотечний технікум.

У 1935 році в Обояні діяли МТС, сушильний завод, масляний, інкубаторно-пташина станція, яєчно-пташиний комбінат, 2 млинових комбінати, 2 цегляних заводи, 2 кустарно-промислових артілі й артіль інвалідів. В числі комунальних підприємств були: лазня, електростанція, готель. Також у місті були пошта, телеграф, телефон, радіовузол, бібліотека, громадський сад, міський театр, кінотеатр, Будинок соцкультпобуту, Будинок селянина, лікарня, 16 крамниць, 4 їдальні, 3 початкових школи (2 неповних середніх, одна середня), радянсько-партійна школа, тракторно-механічна школа.


Під час Німецько-радянської війни Обоянь була окупована. Залишена радянськими військами 16 листопада 1941 року. Звільнена 18 лютого 1943 року військами Воронізького фронту в ході Харківської операції. Того ж року в ході Курської битви німцям не вдалось знову захопити місто, хоча первинний загальний напрям удару з півдня був саме в район Обояні.


1945 року було встановлено електростанцію.

1947 року почалось будівництво заводу «Ізоплит», у 1957 році введено до експлуатації.

1950 року через місто пройшла нова автомагістраль Москва-Сімферополь, були побудовані мости через річку Псел та річку Обоянку.

Сучасність[ред.ред. код]

У 2006 році на центральних вулицях було встановлено декоративні ліхтарі [5], які досить кумедно виглядають у провінційному містечку сільської місцевості.

2008 року відкрито об’їзну дорогу навколо міста [6], до цього проїзд центром міста ускладнювався світлофором та залізничним переїздом. Дорога дозволила пустити транзитний транспорт в обхід центральних вулиць, що прискорило проїзд, але ускладнило життя місцевій дрібній торгівлі.

Економіка[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Кількість жителів досить стала:

рік 1856 1897 1916 1926 1931 1939 1959 1970 1979 1989 1992
Жителів 5.4 тис. [7] 11 872[8] [7] 13 426 [8] 5.7 тис. [7] 12.3 тис. [7] 7.85 тис. [7] 11.9 тис. [7] 13.4 тис. [7] 14.4 тис. [7] 15.4 тис. [7] 15.5 тис. [7]
Рік 1996 1998 2000 2001 2003 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Жителів 15.7 тис. [7] 15.7 тис. [7] 15.4 тис. [7] 15.1 тис. [7] 14.6 тис. [7] 14.1 тис. [7] 13.8 тис. [7] 13.7 тис. [7] 13 706 [7] 13 789 13 696 [1]

Відомі жителі[ред.ред. код]

  • Василь Петров — російський фізик-експериментатор, електротехнік, академік Петербурзької АН
  • Євген Клєвцов — радянський спортсмен, велогонщик, перший курський Олімпійський медаліст
  • Микола Волков — радянський актор театру й кіно
  • Володимир Губкін — генерал-майор танкових військ, учасник бойових дій, командував танковим батальйоном, танковим полком, танковою дивізією, заступник Командувача армії на Далекому Сході, заступник Командувача МВО з бойової підготовки. Нагороджений орденами Бойового Червоного прапора, Червоної Зірки, численними медалями Радянської Армії та армій іноземних країн
  • Ніна Блукет — радянська шахістка, один з організаторів жіночого шахового руху в СРСР

пам’ятки[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]