Сюань-цзун (династія Тан, 712—756)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сюань-цзун
Tang XianZong.jpg
Народився 8 вересня 685(0685-09-08)
Помер 3 травня 762(0762-05-03) (76 років)

Ім'я при народженні Лі Лунцзи
Інші імена У Лунцзи, Мін-хуан
Титул імператор
Термін 712—756
Попередник Жуй-цзун
Наступник Су-цзун
Конфесія даосизм, буддизм
Батько Жуй-цзун
Матір панні Доу
Рід Лі
Дружина 3 імператриці
Діти 23 сини

Сюань-цзун або Сюань-цзун I (玄宗, 8 вересня 685 —3 травня 762) — 6-й імператор династії Тан у 712756 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився 8 вересня 685 року у родині імператора Жуй-цзуна та наложниці Доу. Отримав ім'я Лі Лунцзи. У 687 році став князем Чу. У 690 році, коли батька було позбавлено трону бабцею У Цзетянь Лі Лунцзи став іменуватися У Лунцзи. У 692 році переїхав до палацу за межами столиці. У 693 році за наказом У Цзетянь було страчено матір Лі Лунцзи, а його самого позбавлено князівського титулу й взято під домашній арешт, який тривав до 699 року.

У 705 році зі сходженням на трон Чжун-цзуна Лі Лунцзи отримав посаду заступника міністра військового постачання. У 710 році повертається до столиці Чан'ань, де незабаром Чжун-цзун помер, а новим імператором став батько Лі Лунцзи.

Правління[ред.ред. код]

У 712 році Жуй-цзун зрікся трону на користь сина лі Лунцзи, який прийняв ім'я Сюань-цзуна. У 713 році йому вдалося придушити небезпечний заколот принцеси Тайпін. З цього моменту тривалий час ніхто не зазіхав на трон. Сюань-цзун впритул зайнявся реформами у зовнішній та внутрішній політиці. Остаоочно столицю імперії перенесено до міста Чан'ань. Для розбудови столиці імператор багато зробив. За ініціативи Сюань-цзуна вперше на півночі стали вирощувати піони та апельсини. Ще напочатку правління організовано випуск газети «Столичний вісник».

У внутрішній політиці Сюань-цзун прагнув для забезпечення політичного спокою в країні. Також багато зробив для налагодження ефективної роботи адміністративного апарату, призначивши нових здібних канцлерів Яо Юаньцзі та Лу Хуайшена. У 714 році ліквідував таємну службу, яка діяла з часів У Цзетянь. Після цього став виконувати власну програму оновлення, що виявлялася у гуманному правління, підтриманні верховенства права, позбавлення впливу євнухів. Було запроваджено єдину систему державної служби. Було конфісковано майно та землі буддистських монастирів, які на той момент увійшли в значну силу.

Здійснені були кроки щодо поліпшення фінансового та економічного стану: на 6-річний період звільнялися від податкі вособи, які зареєструвалися у спеціальних конторах. Тим було зменьшено кількість волоцюг, а чисельність платників податків зросло до 800 тисячі родин. Впроваджуалися у дію нові соляні копальні, що значно збільшило надходження до скарбниці. У 716–721 роках велася ефективно боротьба із фальшуванням монет. Багато було зроблена для налагодження фінансового стану та підвищення чякості управління за канцлера Чжан Цзюліна. Економія коштів торкнулася імператорського вдору. У 736 році відбулася ревізія фінансової системи: переглянуто податки, трудові повинності, бюджети повітів. разом з тим вік чоловіків, які повинні були плати податки, збільшився з 21 до 23 років. Скорочувалися видатки на армію. Водночас велася посилена боротьба із корупцією: з 716 до 736 року змінилося 5 канцлерів, яких запідозрили у корупції, багато чиновників було звільнено. Багато уваги приділено звеньшеню документообігу, він був значно скорочений з 500 тисяч паперів до 200–150 тисяч.

За імператора Сюань-цзуна у 730-х роках було завершено складання «Звіду законів династії Тан».

Імператор та уряд активно боролися зі стихійними лихами, іншими бідами, що негативно впливали на врожаї, добробут селян. У 716 році проведено системну роботу з подолання нашестя сарани.

Для вирішення проблем з перенаселенням (за його правління населення Китаю становило 45 млн осіб) імператор видав наказ, який заоохочував солдатів поселятися із родинами на місцях розміщення своїх гарнизонів, особливо за межами Китаю, зокрема в Ордосі, сучасній Внутрішній Монголії, Туркестані.

У зовнішній політиці Сюань-цзун намагався не проводити великих військових кампаній. Намагався вести захисні війні. Для поліпшення організації оборони було впроваджено посаду військового губернатора (цзедуші), якого підпорядковувалося до 12 префектур. На півночі їх очолювали, як правило, варвари. У 714 році укладено мир з Ашин-Калаган-каганом, очільником тюрків. Того ж року довелося відбивати напади киданів та тибетців. Війни точилися переважно в Ордосі. Після вбивства Калаган-кагана імперії у 715 та 720 роках довелося вести запеклі війни з тюрками з перемінним успіхом. У 722 році нза наказом Сюань-цзуна було скорочено прикордонні війська на півночі імперії з 600 до 200 тисяч. У 726–727 роках довелося воювати за область Турфан з Тибетською імперією на чолі з Меагцомом. У 730–732 та 735 роках китайській армії у союзі з уйгурами вдалося розбити вщент війська киданів, чим було на довгі роки захищено територію Китая. У 733 році китайці намагалися здолати державу Бохай, проте марно. Згодом вдалося укласти мирні договори з Японією та південнокорейською державою Сілла. У 744 році схіжні тюркюти визнали себе васалом імперії Тан.

Останні роки[ред.ред. код]

З часом Сюань-цзун все більше відходив від справ. З 736 року все більшій вплив на державні справи й загалом імперську політику отримав першій міністр Лі Лінфу, який визначав напрямки розвитку держави до своєї смерті у 752 році. Разом з тим імператор чітко виконував порядок щоденних аудієнцій. У 747 році за його наказом було створено резерв на чиновницькі посади. разом з тим посилилися конфлікти серед членів уряду.

Ще більше відхід від прав намітився, коли дружиною імператора стала Ян Гуйфей. Він більше часу став приділяв розкоші та веселощам. В цей час захопився буддизмом з тантричною практикою Але не полишав даосизму, наказавши мати в кожному будинку текст трактату «Лао-цзи». До того ж включив даоські тексти до переліку необхідних знань при складанні іспитів. За наказом імператора було заснованос спеціальну школу для вивчення даосизму.

На час відходу від справ припадають зовнішньополітичні невдачі імперії. У 751 році китайська армія у битві при Таласі зазанала поразки від арабів. У 752 році після смерті Лі Лінфу новим першим міністром стає Ян Гочжун, двоюрідний брат Ян Гуйфей. При ньому пійшли вгору корупція та здирництво. Внаслідок конфлікту останнього з Ань Лушанєм, військовим губернатором північним прикордонних земель, у 755 році почалося повстання проти імператора. Ань лушань рушив у центральні райони й зайняв м.Лоян, але у битві при перевалі Дунгуань зазнав поразки. Тоді імператор відкликав війська зі Східного Туркестану. Напочатку 756 року Ян Гочжун переконав імператора атакувати Лушаня, але урядові війська потрапили у пастку й були розбиті. Через три дні Сюань-цзун втік зі столиці Чан'ань на південь. Під час переходу солдати стратили Ян Гочжуна та Ян Гуйфей. Після цього Сюань-цзун невзмозі був продовжити боротьбу, передав у 756 році владу синові Лі Хену. останній протягом 757–758 року здолав заколотників й повернувся до столиці. Слідом за ним переїхав до Чан'ані й Сюань-цзун. Останні роки до своєї смерті 3 травня 762 року він провів у спогадах про минуле, згадках про своїх найулюбленіших коханок — Ян Гуйфей та Мей-фей.

Культура та мистецтво[ред.ред. код]

Був великим шанувальником живопису, поезії. Надава покровительство поетам, художникам, вченим. Було створено заклад «Грушовий сад», де мешкали й займалися творчістю артисти та співачки. «Грушевий сад» став прообразом театру. Таким чином, вважається, що Сюань-цзун став засновником китайського театру. Тут ставили спектаклі — яньсі, в яких приймав участь сам імператор, закриваючись маскою. Виступав під ім'ям Лаолан.

Сприяв у 750-ті роки розвитку книгодрукуванню. В його часи творили великі поети, зокрема Лі Бо та Ду Фу. Напочатку правління Сюань-цзун заснував академію Ханлінь, де зайняли місце найвидатніши вчені свого часу. Вона поділялась на відділи поезії, класики, алхімії, буддизму і даосизму, пророкувань, мистецтва, каліграфії та шахів.

Сам любив займатися літературною діяльність. Сюань-цзун склав коментар до класичного філософського трактату «Лао-цзи».

Був автором численних віршів, які складав у жанрах «лішу» та «хуайгу». Найбільш відомим є вірш «Проходжу володінням Лу із зітханням і скорботою за Конфуцієм».

Був знавцем музики, а також сам майстерним музикою. багато посприяв розвитку музичних жанрів. Сюань-цзун є автором 100 пісен. Особливо відомим стали пісенні композиції на тему «Осінь» та «Весна». Відомою також стала пісня «З веселки яскраве вбрання, з сяячих пір'їв убір».

Джерела[ред.ред. код]

  • Nicole Vandier-Nicolas, Peinture chinoise et tradition lettrée, Éditions du Seuil, 1983, 259 p. (ISBN 2-02-006440-5)