Сінтаро Абе
| Сінтаро Абе | |
|---|---|
| яп. 安倍晋太郎 | |
 | |
| Народився |
29 квітня 1924[1] Токіо, Японія |
| Помер |
15 травня 1991[1] (67 років) Токіо, Японія ·рак печінки |
| Поховання | кладовище Фудзіd |
| Країна |
.svg){kind=small} Японія |
| Діяльність | політик, дипломат, журналіст, політолог |
| Alma mater | Токійський університет і колишня Шоста вища школаd |
| Знання мов | японська |
| Заклад | The Mainichi Newspapers Co.d |
| Членство | Сейва Сеісаку Кенкюкайd |
| Посада | міністр закордонних справ Японії[d], член Палати представників Японії[d] і секретар Кабінету міністрів Японіїd |
| Партія | Ліберально-демократична партія Японії |
| Конфесія | Синто |
| Батько | Кан Абе |
| Мати | Сідзуко Хондоd |
| У шлюбі з | Йоко Абеd[2] |
| Діти (4) | Абе Сіндзо, Нобуо Кісіd і Хіронобу Абеd |
| Нагороди |
 |
Сінтаро Абе (яп. 安倍晋太郎) — політичний діяч з префектури Ямаґуті. Очолював Ліберально-демократичну партію Японії (ЛДПЗ). Обіймав посаду міністра закордонних справ у 1982—1986 роках[3].
Дитинство та освіта[ред. | ред. код]
Народився 29 квітня 1924 в Токіо. Виріс у рідній префектурі Ямагуті і був старшим сином політика та члена парламенту Кана Абе. Його мати, Сідзуко Хондо, була онукою генерала Осіми Йосімаси[4].
Кар'єра[ред. | ред. код]
Після закінчення старшої школи під час Другої світової війни у 1944 році вступив до лав добровольців пілотів-камікадзе військово-морського авіаційного училища. Війна закінчилася, перш ніж він зміг пройти необхідну підготовку.
У 1949, закінчивши юридичний факультет Токійського університету, розпочав свою кар'єру як політичний репортер газети Mainichi Shimbun.
У 1957 став політиком, коли почав працювати як законодавчий помічник тодішнього прем'єр-міністра Нобусуке Кісі.
У 1958 посів місце свого батька в Палаті представників.
Пізніше він очолив Ліберально-демократичну партію Японії, і фракцію всередині неї "Сейва Сейсаку Кенкюкай ", кермо правління якої він прийняв від колишнього прем'єр-міністра Такео Фукуди в липні 1986 року, і обіймав різні міністерські та партійні пости, в тому числі міністра та лісового господарства та міністра міжнародної торгівлі та промисловості. 30 листопада 1981 року Абе був призначений міністром міжнародної торгівлі та промисловості в кабінеті прем'єр-міністра Дзенко Судзукі. У цей період він вважався молодим лідером, який був підготовлений на посаду майбутнього прем'єр-міністра. У листопаді 1982 року він був призначений міністром закордонних справ у кабінеті тодішнього прем'єр-міністра Ясухіро Накасоне, змінивши на цій посаді Есіо Сакурауті. Його термін повноважень тривав до 1986 року.
Був головним претендентом на посаду прем'єр-міністра після Накасоне Ясухіро в 1987 році, але поступився цим місцем для Нобору Такесіти, голови потужної конкуруючої фракції. Потім, 1987 року, він отримав посаду генерального секретаря партії. У 1988 році його шанси на найближче майбутнє стати прем'єр-міністром знову були підірвані після того, як його ім'я почало асоціюватися з інсайдерським скандалом навколо акцій "Рекрут-Космос ", внаслідок якого кабінет Такесіти був змушений піти у відставку, хоча деякі з його членів пізніше повернулися у політику. Цей скандал змусив Абе піти з посади генерального секретаря партії у грудні 1988 року.
Особисте життя[ред. | ред. код]
У 1951 одружився з Йоко Кісі, донькою прем'єр-міністра Нобусуке Кісі. Його другий син, Сіндзо Абе, двічі обіймав посаду прем'єр-міністра — з 26 вересня 2006 року по 12 вересня 2007 року та з 26 грудня 2012 року по 16 вересня 2020 року. Його третій син Нобуо Кісі обіймає посаду міністра оборони Японії (з 16 вересня 2020 року).
Смерть[ред. | ред. код]
Абе був госпіталізований у січні 1991. Помер від серцевої недостатності у токійській Університетській лікарні Дзюнтендо 15 травня 1991.
Нагороди[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ (unspecified title) — С. 45.
- ↑ Yates, Ronald E. (16 травня 1991). Shintaro Abe, 67. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2013.
- ↑ Shintaro Abe; Ex-Japanese Foreign Minister. Tokyo: Los Angeles Times. 16 травня 1991. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2013.