Сірченко Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Сірченко
Загальна інформація
Народження 15 червня 1973(1973-06-15)
Українська РСР Українська РСР, Краматорськ
Смерть 17 лютого 2017(2017-02-17) (43 роки)
Україна Україна, Кримське
(осколкове поранення в голову)
Громадянство Україна Україна
Псевдо Примус
Військова служба
Роки служби 2015—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Добровольчі військові формування
Формування
 «ОУН»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сірченко.

Андрі́й Володи́мирович Сі́рченко (нар. 15 червня 1973(19730615), м. Краматорськ, Донецька область, Українська РСР — пом. 17 лютого 2017, с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область, Україна) — волонтер, доброволець батальйону ОУН, учасник російсько-української війни. Псевдо «Примус».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1973 року в м. Краматорську на Донбасі. Закінчив краматорську загальноосвітню школу № 8.

В часи війни став на захист рідного Донбасу у складі добровольчого Батальйону ОУН, з 18 вересня 2015 року перебував на передовій, в районі Донецька. У червні 2016 командував позицією «Дельфін» в селищі Піски[1], саме тоді він з двома побратимами підірвав з РПГ ворожий склад з боєкомплектом в районі хімзаводу. На рахунку Андрія два підпалених з СПГ-9 опорних пункти противника у серпні 2016 та трофейний АГС у січні 2017, — під час бойового виходу разом з Денисом Побережним («Роккі») винесли з ворожих позицій АГС-17 вагою 31 кілограм, який несли вдвох декілька сотень метрів через лінію фронту, при цьому потрапивши під обстріл[2]. Про цей бойовий вихід було знято короткий мультфільм під назвою «Як козаки режиму тиші дотримувались»[3].

Був волонтером Всеукраїнського благодійного фонду «Рубіж». Співпрацював з фондом з 2015 року, коли в селищі Піски добровольці допомагали розбудовувати телекомунікаційну мережу для системи управління. З літа 2016 року оформляв папери вже офіційно, від фонду. З того часу перебував на Луганщині в районі «Бахмутської траси» та в Кримському.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загинув 17 лютого 2017 року, близько 16:30, від осколкового поранення поблизу с. Кримське Новоайдарського району Луганської області. Під час чергування на спостережному пункті волонтери підбирали місце для розташування сенсора і потрапили під обстріл. Протитанкова керована ракета (ПТКР) поцілила Андрію прямо у голову, він загинув миттєво.

Похований 21 лютого 2017 року на цвинтарі м. Краматорська[4][5]. На похороні були сотні мешканці міста та побратими з батальйону ОУН. На всьому шляху проходження траурної процесії до 3-й загальноосвітньої школи, де колись навчався Андрій Сірченко, жителі Краматорська віддавали останню шану воякові, стоячи на колінах.

Залишилися мати-інвалід Тетяна Володимирівна, дружина Надія та донька Валерія.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (12.03.2021, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу.[6]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

25 травня 2017 року, в м. Краматорську у ЗОШ № 8 І-ІІІ ст. відкрили пам'ятну дошку на честь Андрія Сірченка[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Людина з «нуля». День пам'яті Андрія Володимировича Сірченко. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  2. ↑ А на війні буває нудно, уявіть. Надто на гібридній... www.facebook.com Добровольчий Батальйон ОУН (укр.). Процитовано 22 вересня 2017.
  3. ↑ Як козаки режиму тиші дотримувались. How Cossacks observed mode of silence на YouTube
  4. ↑ Прощання з вояком АТО Андрієм Сірченко у Краматорську. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 20 січня 2018.
  5. ↑ В Краматорську на колінах попрощались з бійцем АТО Андрієм Сірченком. Краматорськ.info (рос.). 21 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
  6. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №97/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 14 березня 2021.
  7. ↑ 25 травня 2017 року в місті Краматорську в школі #8, де навчався наш загиблий на війні з москалями Андрій Сірченко, «Примус», відкрили пам'ятну дошку…

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сірченко_Андрій_Володимирович&oldid=35075788