Січинська Олена
| Олена Січинська | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1854 |
| Померла |
31 грудня 1930 Львів |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина → ЗУНР →  Польща |
| Національність | українка |
| Діяльність | громадська діячка |
| Відома завдяки | діячка Союзу українок |
Олена Ган, у шлюбі Січинська (1854 — 31 грудня 1930, Львів) — українська громадська діячка, відома, насамперед, своєю активною діяльністю в українському жіночому русі у першій чверті ХХ століття.[1][2][3][4]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася у 1854 році. Одружилася зі священником Миколою Січинським, у шлюбі народила 11 дітей. Останнім у 1887 році народила сина Мирослава, перед тим перенісши три поспіль мертвонародження.[5]
Олена Січинська була головою жіночого конгресу, скликаного у Львові 26 грудня 1908 року Клубом руських жінок та Гуртком українок, що наголосив на потребі створення центральної жіночої організації України на противагу федерації різних товариств. Поряд з Костянтиною Малицькою була прихильницею центральної жіночої організації.
14 грудня 1912 року Січинська головувала на таємних зборах, ініційованих Оленою Степанів, на які прибули жінки з різних товариств. На зборах учасниці не погодилися з попереднім рішенням чоловіків беззастережно підтримувати Австро-Угорщину у протистоянні з Російською імперією. Вони вважали, що українці мають проаналізувати різні аспекти міжнародного становища, якнайкраще використати ситуацію на користь української справи і зі зброєю боротися проти Росії за незалежну, соборну Українську державу[6].
22-23 грудня 1921 року Січинська, поряд із Софією Вольською-Мурською, Францішкою Вольською, Ольгою Коренець, Оленою Степанів, Оленою Федак-Шепарович, входила до організаційного комітету З'їзду українських жінок у Львові.[7]
Померла 31 грудня 1930 року у Львові. Похована на 46 полі Личаківського цвинтаря.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українознавчий альманах / Упор. І. Грабовська — К., 2011. — Вип. 6. — С. 84.
- ↑ Інформаційно-просвітницьке видання «Я» [Архівовано 2019-07-12 у Wayback Machine.] / Ред. Т. Ісаєва. — Спец. випуск. — Харків, 2009. — С. 37.
- ↑ Луговий О. Визначне жіноцтво України // Українське життя в Севастополі. Процитовано 23 червня 2019.
- ↑ Українознавчий альманах. — К., 2011. — Вип. 6. — C. 85.
- ↑ Герей В. Мирослав Січинський: кулі для Потоцького // На скрижалях. — 2016.
- ↑ Українське жіноцтво — слава між Січовими Стрільцями [Архівовано 2019-07-05 у Wayback Machine.]; Союз українок Коломийщини. Процитовано 5 липня 2019.
- ↑ Артимишин П. Союз українок: від становлення до діяльності [Архівовано 2019-07-05 у Wayback Machine.] // Локальна історія. Процитовано 5 липня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — сс. 142, 147, 197—200.
- † Посмертні згадки // Діло. — 1931. — Ч. 3 (3 січ.). — С. 6.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |