Відеоконференція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Телеміст)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відеоконференція

Відеоконфере́нція або відеотелеконфере́нція (англ. videoconference, або videoteleconference) — телекомунікаційна технологія, що забезпечує одночасну двосторонню передачу, обробку, перетворення та представлення інтерактивної інформації на відстані в режимі реального часу за допомогою апаратно-програмних засобів обчислювальної техніки. Відеоконференція — один із видів Groupware, програмного забезпечення для взаємодії між людьми, що спільно працюють над однією проблемою.

Відеоконференції відрізняються від відеодзвінків тим, що відеоконференції покликані обслуговувати конференції, а не окремих осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Відеоконференція покликана забезпечити зустріч та спілкування кількох осіб, які знаходяться в різних місцях, і використовує телекомунікаційні аудіо і відео засоби. Це може виглядати просто як розмова між двома людьми (точка-точка) або як спілкування між цілими аудіторіями (у кількох точках). Крім того, аудіо- та візуальна передача засідання може бути використана для обміну документами і відображенню їх на великому екрані.

Такі системи відеоконференцій зазвичай складаються з двох замкнутих телевізійних систем, підключених через кабель. Прикладом може слугувати мережа, яку побудував німецький рейх (Postzentralamt — Post Office) у Берліні та ряді інших міст від 1936 до 1940 року.

У перші пілотовані космічні польоти НАСА використовувала два радіочастотних (УВЧ або УКХ) посилання, по одній в кожному напрямку. Телеканали регулярно використовують цей вид відеоконференцій, коли репортажі приходять з віддалених місць. Засоби масової інформації стали постійними користувачами мобільного зв'язку з супутниками спочатку через спеціально обладнані автомобілі, а пізніше за допомогою спеціальних супутникових відеофонів в портфелі.

Цей метод був дуже дорогим, хоча й не може бути використаний для додатків, таких як телемедицина, дистанційне навчання, і ділових зустрічей. Спроби за допомогою звичайної телефонної мережі передачі повільного відео з порядковою розгорткою, як в перших системах, розроблених компанією AT&T, не вдалися в основному за рахунок низької якості зображення і відсутність ефективних методів стиснення відео.

І тільки у 1980-х цифрові мережі передачі телефонії стали можливими, наприклад, ISDN, забезпечуючи мінімальні швидкості передачі (зазвичай 128 кбіт/сек) для стиснутого відео- і звукового сигналу. Перші спеціалізовані системи почали з'являтися на ринку, поширюючись по всьому світу. Системи для відеоконференцій в 1990-і роки швидко еволюціонували від дорогого власне обладнання, програмного забезпечення та мережевих вимог до стандартів на основі технологій, які легко доступні для широкої публіки за розумною ціною.

У перші роки після виникнення Інтернету поняття «вебконференції» означало спілкування на форумах і в списках розсилки, тобто спілкування в асинхронному режимі.

Першою популярною програмою для вебконференцій, що дозволяє спілкуватися і працювати над додатками і документами в режимі реального часу, стала програма Microsoft NetMeeting.

Потім інструменти для вебконференцій стали з'являтися в різних месенджерах, найбільш популярним з яких був Windows Messenger, за замовчуванням вбудований в операційну систему Windows.

В останні роки з'явилася велика кількість вебсервісів, що надають різні інструменти для вебконференцій, які працюють в браузері або за допомогою інстальованого «тонкого клієнта». Ці сервіси дозволяють брати участь в онлайн-зустрічі незалежно від платформи комп'ютера.

Сьогодні відеоконференцзв'язок є поширеним інструментом комунікації у корпоративному секторі, а також активно використовується в освіті (вебінари), медицині (телемедицина), державному секторі, тощо. Об'єм світового ринку відеоконференцзв'язку у 2013 році складав $3,2 млрд[1].

Технологічні засоби[ред. | ред. код]

Основні технології, що використовуються у відеоконференціях (англ. Video Tele Conference - VTC), — це системи цифрового стиснення аудіо та відео потоків в режимі реального часу. Апаратне або програмне забезпечення, яке виконує стиснення називається кодек (кодер / декодер). Рівень стиснення може досягати 1:500. У результаті цифровий потік одиниць і нулів підрозділяється на помічені пакети, які потім передаються через цифрові мережі, будь то ISDN або IP. Використання аудіо-модемів в лінії передачі дозволяє використання POTS (англ. Plain old telephone service), в деяких низькошвидкісних додатках, таких як відеотелефонія, тому що вони перетворюють цифрові імпульси і аналогові хвилі в звуковому діапазоні спектру.

Інші компоненти, необхідні для системи VTC :

  • Відео-вхід: відео камери або вебкамери
  • Відео вихід: комп'ютерний монітор, телевізор або проектор
  • Аудіо вхід: мікрофони, CD / DVD-плеєр, касетний плеєр, або будь-якого іншого джерела аудіо вихід передпідсилювача.
  • Аудіо вихід: як правило динаміки пов'язані з пристроєм відображення або по телефону
  • Передача даних: аналогові або цифрові телефонні мережі, локальні мережі або Інтернет

Існують два основних види систем VTC:

  • Спеціальні системи, які мають всі необхідні компоненти упаковані в одну частину обладнання, як правило, консоль з високою якістю з дистанційним управлінням відеокамерою. Цією камерою можна керувати на відстані: пересунути вліво і вправо, нахил вгору і вниз, і масштаб. Вони стали відомі як камери PTZ. Консоль містить всі електричні інтерфейси, керуючий комп'ютер, а також програмне забезпечення або апаратний кодек. Всенаправлений мікрофони, підключеним до консолі, а також ТБ-монітор з гучномовцями та/або відео-проектор. Є кілька типів спеціальних пристроїв VTC:
    • VTC великих груп: великі, більш дорогі пристрої, що використовуються для великих кімнат і аудиторій.
    • VTC малих груп: стаціонарні або переносні, дрібніші і менш дорогі пристрої, що використовуються для малих конференц-залів.
    • Індивідуальні VTC — це, як правило, портативні пристрої, призначені для окремих користувачів, мають фіксовані камери, мікрофони і гучномовці інтегровані в консоль.
  • Настільні системи є доповненнями (апаратними платами, як правило) до звичайних ПК, що перетворюють їх у пристрої VTC. Ряд різних камер і мікрофонів може бути використаним з платою, яка містить всі необхідні кодеки і інтерфейси. Більшість настільних систем працюють по H.323 стандарту. Відеоконференції, які здійснюєються через мережеві ПК, також відомі як E-зустрічі.

Перелік платформ[ред. | ред. код]

Програмне забезпечення і постачальники послуг (PaaS, SaaS):


Платформи з безкоштовними можливостями[ред. | ред. код]

Платформи можуть мати певні обмеження, вимоги, однак дозволяють використовувати їх безкоштовно

  • 8x8
  • AnyMeeting[3]
  • Discord
  • Free Conference
  • G Meet (Google)
  • GoToMeeting
  • IPVideoTalk
  • Jitsi
  • LifeSize
  • Proficonf
  • Skype
  • UberConference
  • WhatsApp
  • Zoom

Програмні платформи з відомими вразливостями[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Видеоконференцсвязь, объемы рынка, www.dekom.com.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  2. ↑ а б Месенджери не мають функції відеоконференції, однак дозволяють пересилати короткі відеофайли, відзняті на гаджетах, що схоже на «інтерактивне спілкування»
  3. ↑ у 2020 р.
  4. ↑ Діра в безпеці. У додатку Apple FaceTime знайшли серйозну помилку 2019
  5. ↑ (англ.)Is Skype Safe and Secure? What are the Alternatives? DAVID GILBERT [Архівовано 19 квітня 2020 у Wayback Machine.], 2020
  6. ↑ (англ.)Microsoft Workers Are Listening To Some Skype Calls, Leak Reveals. Jay McGregor [Архівовано 16 березня 2020 у Wayback Machine.] 2019
  7. ↑ (англ.)[That terrifying 'unfixable' Microsoft Skype security flaw: THE TRUTH Shaun Nichols] 2018
  8. ↑ Skype can't fix a nasty security bug without a massive code rewrite [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.] 2018
  9. ↑ The H: Open Source, Security and Development. h-online.com. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
  10. ↑ Khandelwal, Swati. Crash Your Friends' WhatsApp Remotely with Just a Message. The Hacker News (амер.). Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
  11. ↑ Your mobile could be at risk if you don't deactivate the new function on WhatsApp | Softonic. Softonic. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
  12. ↑ Leitschuh, Jonathan (9 липня 2019). Zoom Zero Day: 4+ Million Webcams & maybe an RCE? Just get them to visit your website!. Medium (англ.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
  13. ↑ Наскільки безпечний Zoom?
  14. ↑ Thousands of zoom video calls left exposed on open Web. Архів оригіналу за 12 березня 2021. Процитовано 5 травня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Biztech2 Actis Launches Mobile Videoconferencing Solution [Архівовано 23 березня 2010 у Wayback Machine.] Biztech2.com website, August 25, 2009. Retrieved November 19, 2009.
  2. Davis, Andrew W. & Weinstein, Ira M. The Business Case for Videoconferencing[недоступне посилання з червня 2019], Wainhouse Research, March 2005.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Відеоконференція
Аудіовідеопередавання на віддаль
Аспекти
«Традиційні»
«Мережеві»
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Відеоконференція&oldid=38726130