Трифонов Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трифонов Михайло Михайлович
Міністр промисловості і енергетики Росії Віктор Христенко (зліва) вітає Михайла Трифонова з присвоєнням звання «Заслужений машинобудівник РФ»
Міністр промисловості і енергетики Росії Віктор Христенко (зліва) вітає Михайла Трифонова з присвоєнням звання «Заслужений машинобудівник РФ»
Міністр промисловості і енергетики Росії Віктор Христенко (зліва) вітає Михайла Трифонова з присвоєнням звання «Заслужений машинобудівник РФ»
Народився 13 серпня 1952(1952-08-13) (71 рік)
Миргород, Полтавська область
Місце проживання Фрязіно, Московська область
Країна Росія Росія
Alma mater Московський інститут електронного машинобудування
Галузь медична техніка
Заклад НВП «Істок-Система[ru]»
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди премія Уряду РФ в галузі науки і техніки, заслужений машинобудівник РФ
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трифонов.

Миха́йло Миха́йлович Три́фонов (* 13 серпня 1952, Миргород, Полтавська область) — доктор технічних наук, заслужений машинобудівник Російської Федерації, генеральный директор ЗАТ науково-виробничого підприємства «Істок-Система» (рос. ЗАО НПП «Исток-Система»[ru]).

Біографія[ред. | ред. код]

Трифонов Михайло народився в місті Миргороді в 1952 році. Закінчив Московський інститут електронного машинобудування за спеціальністю «прикладна математика». Починаючи з 1975 року працює у НВО «Істок», Фрязіно Московської області. Без відриву від виробництва він завершив аспірантуру при НВО «Істок» і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

З 1993 року очолює новостворене науково-виробниче підприємство «Істок-Система».

У 2007 році Трифонову присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник РФ».[1]

Науково-технічна діяльність[ред. | ред. код]

Міністр промисловості і енергетики Росії Віктор Христенко (зліва) вітає Михайла Трифонова з присвоєнням звання «Заслужений машинобудівник РФ»[2]

Під час роботи у НВО «Істок» у 1980-х рокахнаукові інтереси Трифонова включали питання створення систем автоматизованого проектування радіоелектронної апаратури.[3]

Після переходу в НПП «Істок-Система» його наукові інтереси сконцентрувалися на проблемах розробки нових медичних приладів і апаратів. Під його керівництвом розроблені і розробляються прилади сімейства «Гастроскан»: багатомісний ацидогастрометр «Гастроскан-5М», добовий ацидогастромонітор «Гастроскан-24», гастрокардіомонітор «Гастроскан-ЕКГ», прилад для спільної електрогастроентерографіі та внутрішньошлункової рН-метрії «Гастроскан-ГЕМ», прилади для перфузійної манометріі «Гастроскан-Д».[4][5]

Трифонов є автором (співавтором) більше, ніж 125 наукових праць і винаходів.

За розробку і впровадження технологій діагностики, лікування та реабілітації хворих з розладами сну Постанови Уряду Російської Федерації за 16 лютого 2004 № 85 Трифонову присуджена премія Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки за 2003 рік.[6]

Трифонов — член редакційної колегії журналу „Електронна техніка. Серія 1 «НВЧ-техніка»“ включеного до переліку провідних рецензованих наукових журналів і видань Вищої атестаційної комісії Росії, в яких публікуються основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата наук.[7]

Впровадження робіт Трифонова М. М. в Україні[ред. | ред. код]

Розроблені під керівництвом Трифонова діагностичні прилади застосовуються як провідними гастроентерологічними лікувально-профілактичними установами Росії,[8] так і України. Зокрема, з ними працюють: ДУ «Інститут терапії імені Л. Т. Малої АМН України»,[9][10] Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,[11] ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України»,[12] Донецький державний медичний університет ім. М. Горького,[13][14] санаторій «Миргород» МВС України, санаторії курорту Моршин та інші.

Робота в органах місцевого самоврядування[ред. | ред. код]

М. М. Трифонов з 2001 року — депутат Ради депутатів «міста науки» (рос. наукоград) Фрязіно.[15][16] Будучи депутатом двох останніх скликань, він обидва разів обирався головою комісії з економічного розвитку.

Згідно з російським законодавством, міста зі статусом «місто науки», мають ще один орган місцевого самоврядування — Рада директорів науково-технічного комплексу. Указом Президента Росії очолюване Трифонова НВП «Істок-Система» віднесена до числа підприємств, що утворюють науково-технічний комплекс «міста науки» Фрязіно[17] та Рішенням Ради депутатів Трифонов включений до складу Ради директорів науково-технічного комплексу наукогради.[18][19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Офіційний сайт Президента Росії. Указ від 27 квітня 2007 № 561.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Офіційний сайт Міністерства промисловості і торгівлі Росії. Новини від 20 липня 2007 року.[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ Трифонов М. М. Елементи теорії розробки систем автоматизованого проектування НВЧ-мікросхем. Електронна техніка. Серія 1 «НВЧ-техніка». 1981, № 10, с. 69-74.
  4. ↑ Трифонов М. М. Внутрішньошлункова рН-метрія: клінічні методики та прилади. Здравоохранение и медтехника. 2003, № 4, с. 40-41.
  5. ↑ Трифонов М. М. Прилади й зонди для внутрішньопорожнинної рН-метрії. Медична техніка, № 3, 2003 г., с. 29-32.
  6. ↑ Постанова Уряду Російської Федерації від 16 лютого 2004 № 85 про присудження премій Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки за 2003 рік.
  7. ↑ Науково-технічний збірник „[[Електронна техніка. Серія 1 «НВЧ-техніка»]]“. Архів оригіналу за 5 лютого 2011. Процитовано 9 травня 2010.
  8. ↑ Сайт «Функціональна гастроентерологія». Оснащеність ЛПЗ Москви гастроентерологічними діагностичними комп'ютерними приладами сімейства «Гастроскан», оснащеність регіонів Росії гастроентерологічними діагностичними комп'ютерними приладами сімейства «Гастроскан».
  9. ↑ Бабак О. Я., Просоленко К. О. Оцінка стабільності антисереторної дії оригінального та генерічних препаратів рабепразолу.[недоступне посилання]
  10. ↑ Соломенцева Т.А., Кушнір I.Е., Жукова В.Б. Клініко-ендоскопічні особливості гастроеэофагеальної рефлюксної хвороби із супутнім дуоденогастральним рефлюксом.[недоступне посилання з червня 2019] Сучастна гастроентерология, 2009, № 2(46), с. 34-37.
  11. ↑ Мирзабаєва Н.А. Використання лазеро- та електропунктурної рефлексотерапії у хворих з шлунково-стравохідним рефлюксом. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. К., 1998.
  12. ↑ Павлов О. О. Диагностична значимість інтрамукозного рН-середовища у пацієнтів з гострою кишковой непрохідністю. Український Журнал Хірургії, 2009, № 3, с. 110—112.
  13. ↑ Томаш О.В. Клініко-патогенетичне значення адсорбційної тензіореометрії шлункового соку та крові у хворих з гастродуоденальними пептичними виразками. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. Луганськ – 2003.
  14. ↑ Томаш О.В., Ликов А.А., Синяченко О.В., Лаушкіна Є.М. Пристрасть до тютюнопаління і протягом пептичних гастродуоденальних виразок. Журнал психіатрії та медичної психології, 2004, № 1(11), с. 61-64.
  15. ↑ Офіційний сайт Центральної виборчої комісії Росії. Вибори депутатів Ради депутатів міста Фрязіно. 28 січня 2001.[недоступне посилання]
  16. ↑ Офіційний сайт міста Фрязіно. Органи влади. Рада депутатів.
  17. ↑ Указ Президента Росії від 29.12.2003 № 1531 «Про присвоєння статусу наукогради Російської Федерації м. Фрязіно Московської області».
  18. ↑ Рада депутатів муніципального освіти «місто Фрязіно» Московської області. Рішення від 30 травня 2001 № 62.[недоступне посилання з липня 2019]
  19. ↑ Офіційний сайт міста Фрязіно. Органи влади. Склад Ради директорів науково-виробничого комплексу.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трифонов_Михайло_Михайлович&oldid=38387157