Усв'яча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Усв'яча
55°50′39″ пн. ш. 31°12′52″ сх. д. / 55.84440000002777538° пн. ш. 31.21460000002777946° сх. д. / 55.84440000002777538; 31.21460000002777946
Витік із озера Усминського[1]
• координати 55°50′40″ пн. ш. 31°12′53″ сх. д. / 55.84444° пн. ш. 31.21472° сх. д. / 55.84444; 31.21472
Гирло Західна Двіна
• координати 55°26′04″ пн. ш. 30°44′41″ сх. д. / 55.43444° пн. ш. 30.74472° сх. д. / 55.43444; 30.74472
Похил, м/км 0,15 %
Басейн Балтійського моря
Країни: Росія Росія
Білорусь Білорусь
Псковська й Вітебська області
Регіон Вітебський район
Псковська область
Довжина 100 км
Площа басейну: 2340 км²
Притоки: Ovsyankad, Kholuytsad і Rudniad
Водойми в руслі Usmynskoed, Ordosnod, Ozerond і Gorodnod
Мапа

Усв'яча[2][3] — річка в Росії й Білорусі у Куньївському, Усвятському й Вітебському районах Псковської й Вітебської областей. Права притока річки Західної Двіни (басейн Балтійського моря).

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки 100 км, похил річки 0,15 %, площа басейну водозбору 2340 км², середньорічний стік 15,0 м³/с. Формується притоками, безіменними струмками та загатами.

Розташування[ред. | ред. код]

Бере початок із озера Усминського[1]. Спочатку тече переважно на північний захід через озера Городно, Милицино та Озерон. Далі тече переважно на південний захід через озера Ордосне, Сорочине та Усвятське і на північно-східній стороні від селища Сураж[4] впадає в річку Західну Двіну.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б openstreetmap.
  2. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XII, лист: 9. Показаны территории: Витебской губернии, Могилевской губернии, Смоленской губернии.
  3. Slownik_geograficzny.
  4. Річка Усв'яча на Google.Maps

Посилання[ред. | ред. код]

  • Блакитна книга Білорусі: енциклопедія. / Редкол.: Н. А. Дісько, М. М. Курлович, Я. В. Малашевич та ін.; Худож. В. Г. Загародні. — Мн.: БелЕн, 1994. — 415 с. ISBN 5-85700-133-1 (біл.)