Хвесик Михайло Артемович

Хвесик Михайло Артемович
Народився	21 липня 1955(1955-07-21) (68 років) Любешівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	економіст
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор економічних наук
Нагороди

Хве́сик Миха́йло Арте́мович (нар. 21 липня 1955) — директор Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», доктор економічних наук (1992), професор (1996), заслужений діяч науки і техніки України (2007), академік Національної академії аграрних наук України (2010), член правління Спілки економістів України. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Біографія

Народився 21 липня 1955 у с. Лахвичі Любешівського району Волинської області.

У 1982 закінчив Харківський державний університет ім. О. М. Горького і поступив до аспірантури Українського НДІ гідротехніки і меліорації (м. Київ). 1986 року захистив кандидатську дисертацію: «Влияние орошения сточными водами на формирование гидрогеолого-мелиоративной обстановки (на примере оросительных систем УССР)»

У 1990 став завідувачем відділу проблем використання та охорони водних ресурсів Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України. 1992 року захистив докторську дисертацію на тему: «Еколого-економічні проблеми охорони та відтворення водних ресурсів в умовах інтенсивного техногенного навантаження (на прикладі України)».

Наукова діяльність

Спеціаліст у галузі еколого-економічних проблем використання та охорони водних ресурсів. Основні напрямки його діяльності стосуються економіки агропромислового комплексу, земельних відносин, аграрного природокористування, наукового забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку продуктивних сил, трансформації української економіки, розробки засад оптимізації екосистем, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу, забезпечення сталого розвитку і національної безпеки України.

Автор близько 400 наукових праць, зокрема, близько 50 монографій, підручників та навчальних посібників.

Запропонував низку законодавчих актів, нормативно-технічних і нормативно-правових документів, є автором винаходів та рекомендацій щодо технології утилізації і переробки відходів промислового і сільськогосподарського походження.

Є засновником наукової школи економістів-екологів, підготувавши близько 10 докторів та 30 кандидатів наук.

Нагороди і почесні звання

• Заслужений діяч науки і техніки України (16 травня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, підготовку наукових кадрів, багаторічну плідну наукову діяльність
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2013 року — за цикл наукових праць «Використання природних ресурсів України в умовах екологічних обмежень» (у складі колективу)
• Лауреат премії ім. Туган-Барановського НАН України (1998).

Джерела

• Сайт Національної академії аграрних наук