Хрущ травневий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хрущ травневий
Maybug.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae Latreille, 1802)
Підродина: Хрущі (Melolonthinae Samouelle, 1819)
Рід: Хрущ (Melolontha)
Вид: Хрущ травневий
Біноміальна назва
Melolontha melolontha
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Melolontha melolontha
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Melolontha melolontha

Хрущ травневий (Melolontha melolontha) — великий жук родини пластинчастовусих, завдовжки 23 — 32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом.

Низ тіла, голова й пронотум — чорні. Надкрила, ноги й вусики, мацки та пігідій від світло-коричневого, червоно-бурого до майже чорно-брунатного кольору. Характерна сильна колірна мінливість — утворює велику кількість колірної аберації. Боки черевних сегментів з чималими трикутними плямами білого кольору (типова форма). Вусики 10-членикові: у самця з більшою булавою з 7 пластин, у самиці — з 6. Голова досить маленька, втягнута в темний пронотум покритий короткими сірувато-жовтуватими волосинками. Надкрила опуклі, довгасто-овальні, з п'ятьма вузькими ребрами, покриті густими прилеглими й короткими білими або сіруватими волосинками та рідкими, довшими та настовбурченими. Підстава та боки в негустих довгих жовто-сірих настовбурчених волосках, ребра в різких досить дрібних крапках. Проміжки між ребрами, на надкрилах, покриті дрібними крапками, слабкими зморшками і рівномірними тонкими й короткими білувато-сірими волосинами, що трохи закривають основне тло. Груди покриті довгими густими білувато-сірими волосинами. Пігідій у самця витягнутий на вершині в довгий і вузький відросток, у самиці трохи коротший, ніж у самця. Передні гомілки зовні з 3 або 2 зубцями, причому основний зубець тупий, у самця часто ледве помітний, у вигляді закругленого виступу, тому гомілки здаються 2-зубчастими; середній зубець сильно наближений до верхнього.

Будова[ред.ред. код]

Узявши хруща в руки можна відчути твердий покрив — це міцний зовнішній хітинований покрив. Тіло хруща, як і всіх інших комах, складається з трьох відділів: голови, грудей і черевця. Тіло хруща має захисне забарвлення.

Голова[ред.ред. код]

На голові хруща розташовані ротові органи й органи чуття. Спереду міститься верхня губа, що має вигляд поперечної пластинки. За нею видно дві пари щелеп (верхні й нижні) і нижня губа, які оточують ротовий отвір з боків і знизу. На нижніх щелепах і нижній губі є по парі полапків — це органи дотику й смаку.

Очі[ред.ред. код]

З обох боків голови хруща є двоє складних (фасеточних) очей. Кожне око складається з кількох тисяч простих очок. Попереду очей стирчить пара вусиків з кількома розширеними пластинками на кінцях. Пластинки — це органи нюху. В самця хруща вони розвиненіші, ніж у самиці. Голова наче втиснута в передню частину грудей. Тому хрущ може нахиляти голову, але не здатний повертати її в різні боки.

Груди хруща складаються з трьох частин (передньої, серед­ньої і задньої), кожна з яких має пару ніг. У кожної комахи 6 ніг. Крім того, на середньому і задньому члениках є крила.

Лялечка хруща

Крила[ред.ред. код]

На спинній частині хруща видно лише передні груди, дві інші частини, і майже все черевце зверху, вкрито твердими надкрилами з довгастими реберцями. Це видозмінені передні крила. Надкрила зверху захищають перетинчасті крила й спинну частину черевця з м’яким покривом. Тверді передні крила — характерна ознака всіх жуків, яких за це називають твердокрилими. Перед польотом хрущ трохи піднімає і відводить убік надкрила, випрямлює складені під ними крила та злітає. У польоті надкрила мають для хруща таке саме значення, як тримальні поверхні для літака, а крила виконують роль пропелерів.

У багатьох інших комах, наприклад метеликів, бабок, бджіл, щільність усіх чотирьох крил однакова. Багато комах чудово літають. Шукаючи їжу або рятуючись од ворогів, вони завдяки крилам долають великі відстані. Літаючи, самці знаходять самиць. Більшості дорослих комах мають крила, але в бліх, вошей, блощиць та деяких інших їх немає

Якщо перевернути хруща горілиць, можна побачити всі три частини грудей, до яких прикріплені ноги. Гострими кігтиками, що є на ногах, хрущ міцно чіпляється за гілки та листки й спритно лазить по них. На рівному місці він пересувається повільно.

Черевце хруща нерухомо з’єднане з грудьми. Воно склада­ється з восьми сегментів і помітне тільки знизу, бо верхня частина його прихована надкрилами. З-під них виступає тільки загострений кінчик черевця. Якщо трохи підняти надкрила й розсунути тонкі напівпрозорі крила хруща, то по краях спинної частини черевця на кожному членику можна побачити маленькі отвори — дихальця, роль яких стане зрозумілою під час вивчення внутрішньої будови комах.

Парування хрущів

Внутрішня будова[ред.ред. код]

Дорослий хрущ живиться листям дерев і кущів. Загостреними кінцями верхніх щелеп він відгризає від листка невеликі шматочки, а зазубленими краями нижніх щелеп подрібнює їх. Такі ротові органи називають гризучими.

Проковтнута їжа потрапляє в стравохід, а потім — у шлунок, де є хітинові зубці. Ці зубці перетирають їжу. У ки­шечнику їжа остаточно перетравлюється і всмоктуються поживні речовини. Неперетравлені рештки виводяться через відхідник.

Ротові органи комах мають різноманітну будову залежно від характеру їжі. У комах, що живляться рідкою їжею, ротові органи перетворилися на тонкий і довгий хоботок.

Личинки хруща

Кровоносна система, як і в усіх членистоногих, незамкнута. Кров, що є в порожнині тіла, безпосередньо омиває внутрішні органи і тканини, віддаючи їм поживні речовини й забираючи шкідливі продукти життєдіяльності. Вона не переносить кисню й вуглекислого газу, тобто не бере участі в диханні. Кров рухається завдяки роботі серця, що являє собою довгасту м’язисту трубку й міститься в спинній частині тіла над кишечником. Ритмічно пульсуючи, серце переганяє кров од заднього кінця до переднього. Руху крові у зворотному напрямі перешкоджають клапани серця. Коли серце розширюється, кров надходить до нього із задньої частини тіла крізь бокові отвори, що мають клапани. Таким чином, кров у порожнині тіла тече від переднього кінця до заднього, а потім, попадаючи в серце завдяки його пульсації, знову спрямовується до голови.

Дихальна система являє собою густу сітку розгалужених внутрішніх трубочок — трахей, по яких повітря, попадаючи крізь зовнішні дихальця надходить безпосередньо до всіх внутрішніх органів і тканин. Видільна система — це пучок тонких трубочок, так званих мальпігієвих судин, які містяться у порожнині тіла. З одного боку вони замкнуті, а другим кінцем відкриваються в кишечник. Продукти обміну відфільтровуються крізь усю поверхню мальпігієвих судин, а потім усередині в них перетворюються на кристали. Згодом ці кристали потрапляють у кишечник і разом з неперетравленими рештками їжі видаляються з організму. Деякі шкідливі речовини, особливо отрута, нагромаджуються й ізолюються в жировому тілі.

Нервова система в хруща, як і в усіх членистоногих, складається з навкологлоткового кільця і черевного нервового ланцюжка. У голові внаслідок злиття скупчень нервових клітин утворюється головний мозок. У комах, що характеризуються складною поведінкою (наприклад, у мурашок, джмелів, бджіл), розміри головного мозку та інші нервові вузли збільшені внаслідок їх злиття.

Статева система самиць складається з двох яєчників, у яких розвиваються яйця. Яєчники, переходячи в трубчасті яйцепроводи, основами зливаються в один непарний яйцепровід, крізь який дозрілі яйця виводяться назовні. У статевій системі самиці є сім’яприймач-резервуар, у який містяться сперматозоїди самця. Дозрілі яйця запліднюються цими сперматозоїдами. Органи розмноження самця — це два сім’яники, що переходять у сім’япроводи, з’єднані в непарний сім’явипорскувальний канал, яким виходить сперма.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Хрущі об'їдають ліщину

У північних районах поява жуків відбувається зазвичай в другій половині квітня до початку червня. У північних областях хрущі з'являються в середині травня до кінця червня. Літають по узліссях листяних насаджень, де харчуються листям дерев і чагарників — дуб, бук, клен, ільм, ліщина, тополя, верба, волоський горіх. З плодових культур найбільшу перевагу віддають сливі та вишні, з лісових — дубу. Активні в уранішні і вечірні години, ночами можуть прилітати на штучні джерела світла.

Розмноження[ред.ред. код]

Жуки відкладають яйця в ґрунт на глибину 20 — 40 см, купками по 5 — 20 штук. Віддають перевагу ґрунтам, що прогріваються, з рідким ґрунтовим покривом. Яйця овальні, білі, завбільшки 2х3 мм. Через 24- 25 або 40 — 50 днів, залежно від температури ґрунту, з них з'являються дрібні брудно-білого кольору шестиногі личинки. Личинки подальших віків — білі, великі, з-подібні. Голова брунатна, з жовто-бурими щелепами. На анальному сегменті черевця розташовано 2 ряди по 25 — 30 дрібних щетинок конічної форми . Личинки останнього віку досягають довжини 45 — 65 мм. Личинки першого року харчуються гумусом, старші — мертвим і живим корінням різних рослин. У північній і середній Європі генерація 4-річна, в тепліших південних областях 3-річна. Обертання в лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Лялечка вільна, жовтувата. Стадія лялечки 30 — 40 днів. Зимує імаго. У посушливі роки з жарким літом і осінню можливий вихід невеликої кількості жуків восени.

Економічне значення[ред.ред. код]

Один з основних шкідників плодово-ягідних і лісових насаджень в Центральній Європі, лісостеповій зоні, на північному Сході України. У роки масового розмноження, жуки можуть повністю об'їдати листя дерев. Найвідчутнішої шкоди завдається пошкодженням коріння личинками другого і третього віку з травня по вересень. Найчутливіші до пошкоджень молоді дерева, які часто гинуть.