Слива домашня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слива
Плоди сливи
Плоди сливи
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Мигдалеві (Amygdaloideae)
Рід: Prunus
Вид: Слива
Біноміальна назва
Prunus domeslica L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Plums

Слива домашня або звичайна (Prúnus doméstica) — плодова рослина роду Слива підродини Мигдалеві родини Розові.

Походження[ред.ред. код]

При схрещуванні терну Prunus spinosa (2n = 32) з аличею Prunus divaricata (2n = 16) було отримано рослину повністю ідентичну сливі домашній. Це рослина, як і слива домашня мала 2n = 48 хромосом. Ймовірно, дика слива в ході еволюції вийшла саме таким шляхом[1].

Південна алича має жовто-червоне забарвлення, північний терен темно-синій. Їхній нащадок поєднує ознаки обох видів: холодостійкість терну і смакові характеристики аличі, має забарвлення в широкому діапазоні синьо-жовто-червоних відтінків (у різних сортів).

Географічним центром походження домашньої сливи можна вважати територію, що простирається від Східного Кавказу до східного узбережжя Адріатичного моря, включаючи Балканський півострів і Малу Азію.

Опис[ред.ред. код]

Плодове дерево заввишки 6 - 16 м з. Плоди — м'ясисті кістянки різної форми, звич. 20 - 30 г ваги. Вони соковиті і мають високі смакові, поживні й дієтичні властивості; містять 7 - 18% цукрів, 0,25 - 1,35% органічних кислот, 0,75 - 0,95% пектинових речовин, 8,8 - 22,1 мг% вітамінів С та провітаміни А, в кісточках - 30 - 35% олії. Сливи споживають свіжими, переробляють на чорнослив, конфітури, маринади, компоти, повидла, мармелади, наливки тощо.

В Україні вирощують С. повсюдно, найбільше на сх. Поділлі, Покутті, Закарпатті, Харківщині й Кубані. За переписом садів 1970 в УРСР було бл. 50 млн плодових С. (15,5% плодових дерев, після яблуні - 46,5% і вишні - 20,4%) на бл. 130 000 га. За сприятливих умов С. дає високі врожаї до 10 - 15 т з 1 га.


Коротка характеристика[ред.ред. код]

Крона піднята або розлога, гілки прямі, в основному гладкі, але окремі форми мають невеликі колючки. Бруньки розпускаються пізніше від інших листяних дерев або водночас з ними.

За слабкого приросту закладаються поодинокі бруньки, нові букетні гілки утворюються, а старі відмирають. Як у вишні, в цьому випадку скелетні гілки оголюються, і врожай помітно знижується.

За характером види сливи поділяють на дві групи:

  • До першої відносять сорти, де переважають групові бруньки на середніх і довгих приростах. Наступного сезону плодові бруньки дають врожай, а ростові — невеликі пагони.
  • У другій групі сортів на достатньо довгих однолітніх приростах переважають поодинокі ростові бруньки та невелика кількість плодових бруньок. На наступний рік з ростових бруньок розвиваються шпорці, які плодоносять ще один сезон и несуть на собі основну масу врожаю. Такий тип плодоношення називають плодоношення на дворічній деревині.

Посадка сливи[ред.ред. код]

Для посадки сливи ґрунт має бути глибокий, не менше 35-40 см обробки. Контроль кислотності легко вести відповідно до бур'янової рослинності. На кислих ґрунтах переважають хвощ, пикульник, щавель, м'ята, подорожник, перестріч гайовий, верес; на слабокислих — ромашка, в'юнок, конюшина. Кислі ґрунти обов'язково вапнують. Для суглинок 500 г.кв/метр, на піщаних 200 г.кв/метр. Найбільш дієвий спосіб вапнування полягає в тому, щоб спочатку рівномірно посипати ґрунт вапном (попелом), а потім гноєм (коров’яком), відтак його перекопують. Посадкову яму роблять завширшки 50-60 см і такою ж глибиною. В яму кладуть гній або компост 10-16 кг, 100-150 г подвійного суперфосфату, 80-120 г сіркокислого калію (60-80 г хлористого калію) або 400-500 г попелу.

Після посадки в саду за першого року сливу обрізають з метою правильного формування крони. Молоді дерева деяких сортів вже у перші роки після посадки виганяють довгі (до 1 - 2 м) однолітні пагінці, тому для регулювання росту потребують обрізання. Дерева сливи формують так само, як деревоподібну вишню.

У зимостійких сортах залишають штамб заввишки 40 - 60 см, у менш зимостійких - заввишки 20 - 30 см. Чим нижче штамб, тим дерева стійкіші до несприятливих умов зими.

Поліпшувати зимостійкість квіткових бруньок сливи можна шляхом покращення ґрунтового та водного режимів. У посушливі роки необхідні полив і мульчування ґрунту. У вологі — посів у міжрядді покровних культур, які здатні поглинати надлишок вологи.

У перші роки росту дерева сливи рекомендується обрізати якомога менше. Вирізають гілки, які в подальшому можуть загущувати крону. Вкорочують тільки ті однолітні гілки, яким потрібно надати правильного напряму, а також урівняти їх за силою росту з основними скелетними розгалуженнями, підпорядкувати бічні розгалуження основній гілці, щоб не дати їй розгалужуватися.

Зрізають також верхівки сильних пагонів з підмерзлою корою, з недорозвинутими зближеними бруньками. Ступінь вкорочування гілок у рослин, плодоносних на однолітній деревині, має бути мінімальною, щоб не викликати дуже сильного росту й появи великої кількості гілок, які загущують крону.

Особливістю сливи є утворення сильних, конкурентноздатних пагонів, які відгалужуються під гострим кутом.

Такі пагони потрібно вирізати на кільце. Крім того, у сливи часто трапляється відростання міцних пагонів. Ці утворення необхідно своєчасно усувати. Тому обрізати дерева сливи рекомендується щорічно.

При вирощуванні сливи формують два давно узвичаєних типи крони: лідерну и вазоподібну. Лідерна крона має центральний провідник з 5 - 8 скелетними гілками. В нижньому ярусі залишають 3 - 4 скелетні гілки. В наступному ярусі скелетні гілки першого порядку закладаються з інтервалом 40 - 60 см. У дерева сливи з кроною вазоподібної форми центральний провідник відсутній. Його видаляють час закладання нижнього ярусу з 3 - 4 гілок, які виконують усі функції лідера. У дерев сливи більш зимостійких сортів вазоподібну крону влаштовують на висоті 40 - 60 см. Малозимостійкі сорти рекомендується вирощувати на низьких штамбах - заввишки 10 - 20 см. При формуванні вазоподібної крони розгалуження пагонів-стволів закладають на висоті 50 - 100 см від їхньої основи й скеровують убік. Загальну кількість таких пагонів доводять до 6 - 8, щоб утворити помірно загущену крону.

Вазоподібні крони достатньо добре освітлюються сонцем, добре прогріваються, чим зумовлюється формування високоякісних плодів.

Період росту сливи, для якого характерне слабке плодоношення, триває 6 - 7 років після посадки. В цей час формується остов дерева із сильними однолітніми приростами.

Плодоносить слива протягом 10 - 15 років.

У третій період — затухання життя дерева — йде відсихання окремих гілок, знижується врожайність. Кора у старих дерев відшаровується через опіки та морозовини, з'являється камедетечія.

Тривалість проходження вказаних періодів життя дерева значною мірою зумовлюється агротехнічним станом саду.

Через зимові пошкодження у сливи — замерзання окремих гілок, коренів та плодових бруньок, опіки в зоні кореневої шийки.

Слива чуйна до літньо-осінньої ґрунтової посухи, особливо в роки значного плодоношення, коли з плодами виноситься велика кількість вуглеводів, через що дерева не здатні добре підготуватися до зими. При цьому тканина дерева не визріває та пошкоджуються, навіть у відносно не суворі зими.

Сорти[ред.ред. код]

Численні сорти С. об'єднують у 4 помологічні групи: угорки, ренклоди (споживають переважно свіжими і консервують), мірабелі (дрібні овочі, перев. для виготовлення конфітур, консервів тощо), яєчні (великі переважно жовтого кольору). В Україні районовано такі сорти С. д.: Ганна Шпет, Единбурзька, Кірк, Персикова, Рання синя, Ренклод, Ренклод Альтана, Угорка звичайна, Угорка італ., Угорка ажанська, Угорка опішнянська, чорнослив та ін.

Деякі популярні сорти сливи:

Червона куля. Зимостійкість сорту висока. Період плодоношення у нього настає на другий-третій рік після посадки; він добре плодоносить. Плоди великі (40 г), округлі, червоні із сивим нальотом, дозрівають під кінець липня. М'якуш дуже соковитий, ароматний, дуже смачний.

Скороплідна. Дерево росте швидко, але утворює невелику округло-розкидисту крону. Зимостійкість сорту висока. Період плодоношення настає на другий-третій рік після посадки й дає рясні плоди. Плоди більші за середні розміри (31 г), округлі, яскраво-червоні, з великим нальотом, дозрівають у кінці серпня. М'якуш дуже соковитий, ароматний, кисло-солодкий, вельми смачний. Сорт самонеплідний, опилювачі — Оленка, Червона куля.

Оленка. Дерево великої висоти, з піднятою кроною. Сорт зимостійкий. Плоди вище за середні розміри (36 г), округло-яйцевидної форми малиново-фіолетового кольору, з восковим нальотом. М'якуш соковитий, тане в роті, солодкого смаку.

Скороплідна червона. Зимостійкість сорту висока. Вступає в плодоношення на 3-4 рік після посадки. Плоди більші за середні розміри (11-13 г), рожевого кольору. Плоди дозрівають у другій половині серпня. Смак плодів задовільний. Частково самоплідний, опилювачі — Угорка московська, Ренклод тамбовський, Ренклод колгоспний.

Особливості[ред.ред. код]

  • Слива найбільш вологолюбна з плодових культур, але болота не зносить;
  • Слива потребує азотних добрив (або родючих ґрунтів);
  • Більшість найліпших сортів сливи самонеплідні, тому необхідно саджати поряд різні сорти;
  • Сливу ліпше вирощувати на низькому штамбі 10-20 см;
  • Сливі ліпше надавати форму віяла;
  • Слива потребує обрізки для прорідження крони й гарного приросту;
  • Щоб захистити сливу від зараження грибком, обрізати її треба тоді, коли вона вже покрилась листям;
  • Слива часто утворює гострі кути гілок, їх потрібно збільшувати за допомогою розпірок;
  • Посадку сливи проводять навесні;
  • Часті врожаї значно послаблюють зимостійкість сливи;

Шкідники[ред.ред. код]

Плоди сливи пошкоджує плодожерка. Це личинки, схожі на яблуневу плодожерку, але менше й червоного кольору. Можна використовувати феромонні пастки для самців сливової плодожерки. Однак за великої кількості шкідника, єдиний радикальний захід — оприскування інсектицидами. Спершу — в кінці травня,а потім — не менш, ніж за 30 днів до збирання врожаю, інтервал оприскування — два тижні.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.