Цмоць Костянтин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Цмоць
Загальна інформація
Народження 10 лютого 1914(1914-02-10)
с. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область
Смерть 22 грудня 1944(1944-12-22) (30 років)
с. Юшківці, Жидачівський район, Львівська область
Громадянство  Українська держава (1941)
Псевдо «Модест», «Град», «Стрілець», «Юра»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
 ОУНР
Командування
окружний провідник ОУН Стрийщини (1939-1941)

Костянтин Цмоць (псевдо.: «Град», «Модест», «Стрілець», «Юра» та ін.; нар. 10 лютого 1914(19140210), с. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область — пом. 22 грудня 1944, с. Юшківці, Жидачівський район, Львівська область) — український військовик, окружний Провідник ОУН Стрийщини у 1939-1941.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 10 лютого 1914 року в селі Верхнє Синьовидне (тепер Сколівський район Львівської області). Член Пласту – 57 курінь ім. І. Мазепи (Верхнє Синьовидне).

Навчався у Стрийській ґімназії. Політв’язень польських тюрем. Одружений з Марією Білас – сестрою страченого поляками у 1932 Василя Біласа.

У 19391941 — окружний Провідник ОУН Стрийщини. Співробітник референтури СБ крайового Проводу ОУН у Галичині.

В 19391941 — двічі арештовувався НКВД і двічі виходив на волю.

Відзначився при визволенні з німецької в'язниці у Львові Дмитра Грицая та Ярослава Старуха. (Під його керівництвом група оунівців, в німецьких одностроях, показавши адміністрації письмове розпорядження видати в'язнів на переслуховування до головного корпусу гестапо, визволила їх). У квітні 1943 року він подібним чином визволив з Дрогобицької в'язниці видатного військового діяча Олексу Гасина-«Лицаря».

Був керівником охорони підпільної радіостанції «Вільна Україна» («Афродита») біля с. Ямельниці, Сколівського району Львівської обл.

Героїчно загинув 22 грудня 1944 року в лісі поблизу сіл Юшківці та Дев'ятники тепер Жидачівського району Львівської області, коли його група з 9 чоловік (Йосип Позичанюк, Богдан Вільшинський, І.Капало та ін.), яка йшла на зустріч з Р.Шухевичем, натрапила на облаву загону НКВС, що налічував близько 300 чекістів. Всі загиблі поховані у братській могилі на Юшківському кладовищі.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дем'ян Г. Повстанська Ґолґофа. Нариси про повстанців // Хвилі Стрия. — Стрий, 1995. — С. 136–137
  • Дем'ян Г. Повстанський мартиролог Сколівщини // Сколівщина. — Львів, 1996. — С. 322
  • Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 38
  • Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—49. Довідник ІІ. — Нью-Йорк, 1995. — С. 105–106

Посилання[ред. | ред. код]