Цмоць Костянтин
| Костянтин Цмоць | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
10 лютого 1914 с. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область |
| Смерть |
22 грудня 1944 (30 років) с. Юшківці, Жидачівський район, Львівська область |
| Громадянство |
 Українська держава (1941) |
| Псевдо | «Модест», «Град», «Стрілець», «Юра» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |
 УПА ОУНР |
| Командування | |
| окружний провідник ОУН Стрийщини (1939-1941) | |
Костянтин Цмоць (псевдо.: «Град», «Модест», «Стрілець», «Юра» та ін.; нар. 10 лютого 1914, с. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область — пом. 22 грудня 1944, с. Юшківці, Жидачівський район, Львівська область) — український військовик, окружний Провідник ОУН Стрийщини у 1939-1941.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 10 лютого 1914 року в селі Верхнє Синьовидне (тепер Сколівський район Львівської області). Член Пласту – 57 курінь ім. І. Мазепи (Верхнє Синьовидне).
Навчався у Стрийській ґімназії. Політв’язень польських тюрем. Одружений з Марією Білас – сестрою страченого поляками у 1932 Василя Біласа.
У 1939–1941 — окружний Провідник ОУН Стрийщини. Співробітник референтури СБ крайового Проводу ОУН у Галичині.
В 1939–1941 — двічі арештовувався НКВД і двічі виходив на волю.
Відзначився при визволенні з німецької в'язниці у Львові Дмитра Грицая та Ярослава Старуха. (Під його керівництвом група оунівців, в німецьких одностроях, показавши адміністрації письмове розпорядження видати в'язнів на переслуховування до головного корпусу гестапо, визволила їх). У квітні 1943 року він подібним чином визволив з Дрогобицької в'язниці видатного військового діяча Олексу Гасина-«Лицаря».
Був керівником охорони підпільної радіостанції «Вільна Україна» («Афродита») біля с. Ямельниці, Сколівського району Львівської обл.
Героїчно загинув 22 грудня 1944 року в лісі поблизу сіл Юшківці та Дев'ятники тепер Жидачівського району Львівської області, коли його група з 9 чоловік (Йосип Позичанюк, Богдан Вільшинський, І.Капало та ін.), яка йшла на зустріч з Р.Шухевичем, натрапила на облаву загону НКВС, що налічував близько 300 чекістів. Всі загиблі поховані у братській могилі на Юшківському кладовищі.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Дем'ян Г. Повстанська Ґолґофа. Нариси про повстанців // Хвилі Стрия. — Стрий, 1995. — С. 136–137
- Дем'ян Г. Повстанський мартиролог Сколівщини // Сколівщина. — Львів, 1996. — С. 322
- Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 38
- Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943—49. Довідник ІІ. — Нью-Йорк, 1995. — С. 105–106
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |