Чембержі Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чембержі Михайло Іванович.JPG

Михайло Іванович Чембержі (народився 15 липня, 1944, Ізмаїл, УРСР) — український композитор, педагог, учений, громадський діяч, ректор Київської дитячої академії мистецтв. Заслужений діяч мистецтв України (1993), народний артист України (1997), професор (1995), дійсний член (академік) Національної Академії мистецтв України (2001), член-кореспондент Національної Академії педагогічних наук України (1997), член Національної спілки композиторів України, Національної спілки театральних діячів України, член Національної комісії у справах ЮНЕСКО (2009).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 15 липня 1944 році в місті Ізмаїл Одеської області. У 1967 році закінчив Одеське державне музичне училище, розпочав педагогічну діяльність у ДМШ м. Ізмаїла та Ізмаїльському державному педагогічному інституті. У 19751982 роках — викладач Інституту підвищення кваліфікації працівників культури Міністерства культури УРСР, заступник директора Київської дитячої музичної школи № 28, директор ДМШ № 32. 19821989 роках — директор Київської ДМШ № 5 ім. Л.М. Ревуцького. У 1988 році закінчив Донецьку державну консерваторію. У 19891994 роках — перший заступник начальника Головного управління культури м. Києва, голова Комітету мистецтв м. Києва. З 1994 року — засновник і перший ректор Київської дитячої академії мистецтв. У 19972001 — член-кореспондент Національної Академії мистецтв України.

У творчому доробку — дві симфонії (1980, 1987), опери «Синій птах» (1984), «Різдвяна колискова» (2001), симфонічна сюїта «Передчуття весни», оркестрові мініатюри «Київ травневий» (2001), балети «Принцеса на горошині» (1992), «Пролісок» (1996), концерт для баяна і симфонічного оркестру (1980), Bonus sermo для фортепіано та струнного оркестру (2000), хорові концерти (1991, 1992), сюїта для камерного оркестру (1999), Canzona для камерного оркестру (2000), музика до вистав («Мадам Боварі», «Маленька принцеса», «Дама-примара», «Випромінювання батьківства», «Новорічні пригоди», «Різдвяні візерунки», «Уявно хворий», «Зів’яле листя») та кінофільмів («Богдан Хмельницький», «Ностальгія» тощо), збірка солоспівів (сольфеджіо) «Моя абетка» (2002), цикли п'єс «Музичні картинки», «Мрії веселкові», «Ранкові промені»). Автор книг "Наближення до високих істин", "Ранкові роздуми про вічне".

Відзнаки та нагороди[ред.ред. код]

- Лауреат Премії СТД «Київська пектораль» (1996, 2006),

- Лауреат премії СТД «Тріумф» (2000),

- Лауреат міжнародної премії ім. Лео Вітошинського (2006),

- Лауреат мистецької премії "Київ" ім.Артема Веделя (2011).

Нагороджений:

- орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004),

- орденом «Знак Пошани» (1982),

- Золотою медаллю АМУ (2004),

- медаллю АПН України "К.Д.Ушинський" (2009),

- медаллю АПН України "Г.С.Сковорода" (2014),

- почесним знаком " Відмінник освіти України" (1999),

- почесним званням Всесвітньої федерації миру "Посол Миру" (2014).

Література[ред.ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.628;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.521.

Посилання[ред.ред. код]