Симфонія

Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя») — жанр оркестрової музики, великий твір для оркестру. Класичні зразки симфонії написані для симфонічного оркестру і являють собою цикл з 4 частин, перша з яких пишеться в сонатній формі і Існують також симфонії для струнного, камерного, духового та інших складів оркестру, для оркестру з соло інструментом (симфонія-концерт), багато творів цього жанру, особливо серед написаних у XX столітті, мають відмінну від класичної будову.

Історія

Походження

Прототипом симфонії може вважатися італійська увертюра, що склалася при Доменіко Скарлатті в кінці XVII століття. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. З іншого боку попередницею симфонії була оркестрова сюїта, що складалася з декількох частин в простих формах і переважно в одній і тій же тональності.

Ґрунт для виникнення симфонії був підготовлений музикантами багатьох країн, проте з'явилась вона у творчості композиторів Мангеймської школи — співдружності чеських композиторів, які очолили придворний оркестр у німецькому місті Мангеймі. Найталановитіші з них — Ян Стаміц і Франтішек Ріхтер — були авторами перших симфоній. Вони також започаткували новий тип оркестру. Саме у творчості мангеймівців термін «симфонія» закріплюється за оркестровим циклічним твором (50—60-ті роки XVIII ст.).

Класицизм

Засновником Класичної моделі симфонії вважається Й. Гайдн. У класичній симфонії тільки перша і остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, споріднених з головною, за якою і визначається тональність всієї симфонії. Найвидатніші представники класичної симфонії — В. А. Моцарт та Л. ван Бетховен

До оркестру Гайдна і Моцарта входили такі інструменти: дві флейти, два гобої, два фаготи, дві валторни, одна-дві труби, пара литавр і струнний квінтет (перші та другі скрипки, альти, віолончелі, контрабаси); нерідко вводились і кларнети.

Романтизм

Романтична симфонія стала сполученням класичної форми з романтичною експресією та впливом пісенності на характер тематизму. Розвиваються також тенденція програмності. З'являються лейтмотиви. Головною тенденцією романтизму було розростання форми, складу оркестру і густини звучання. До найвидатніших авторів симфоній цієї епохи належать: Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон, Гектор Берліоз, Йоганес Брамс, П.І. Чайковський, А.Брукнер та Густав Малер.

З кінця 19 століття

Починаючи з другої половини 19 століття і, особливо в 20 столітті строгі форми симфонії стали руйнуватися. Стала необов'язковою чотиричастинність: симфонії можуть містити від однієї (напр. симфонії В. Сильвестрова), до одинадцяти (14-а симфонія Д. Шостаковича). Необов'язковою стає використання сонатної форми. Після 9-й симфонії Л. Бетховена композитори частіше стали вводити в симфонії вокальні партії. Проте сталою лишається масштабність та змістовність музичного матеріалу.

Класична будова

Як і в сонаті, в класичній симфонії є чотири частини. 1-а частина, в швидкому темпі, пишеться в сонатній формі; 2-а, в повільному русі, пишеться у формі рондо, рідше у формі сонати або варіаційній формі; 3-я — скерцо або менует — у формі пісні (куплетній формі); 4-а частина, в швидкому темпі — в сонатній формі або у великій формі рондо. Якщо 1-а частина написана в помірному темпі, то за нею навпаки, може слідувати швидка друга та повільна третя частина (наприклад, 9-а симфонія Бетховена).

З огляду на те, що симфонія розрахована на великі сили оркестру, кожна частина в ній пишеться ширше і докладніше, оскільки багатство виразових засобів симфонічного оркестру передбачають розгорнутіше викладення музичної думки.

Програмною симфонією називається та, яка пов'язана з певним змістом, викладеним у програмі. Наприклад, Пасторальна симфонія Бетховена, «Фантастична симфонія» Берліоза і ін. Першими ввели програму в симфонію Карл Діттерс фон Діттерсдорф, Антоніо Розетті та Йозеф Гайдн.

Симфонія в українській музиці

Першими творами, названими «симфоніями» в українській музиці вважають «Концертна симфонія» Д. Бортнянського, «Українська симфонія» невідомого автора.

Інтерес до оркестрової музики на Україні пожвавлюється у другій половині XIX ст. «Юнацьку симфонію» створює Микола Лисенко, «Українську симфонію» — Михайло Калачевський, Симфонію соль мінор — Володимир Сокальський. Спираючись на досягнення зарубіжної класики, вони пишуть яскраві й оригінальні симфонічні твори, в яких фольклорний матеріал відіграє важливу роль. Наприклад, теми усіх частин симфонії Колачевського побудовані на мелодіях українських народних пісень.

Найвидатніші досягнення українського симфонізму у 20 столітті пов'язані з іменами Льва Ревуцького, Бориса Лятошинського і Станіслава Людкевича. Плідно працювали в жанрі симфонії Гліб Таранов, Роман Сімович, Дмитро Клебанов, Андрій Штогаренко, Георгій Майборода, Микола Дремлюга, Володимир Золотухін та інші.

Серед сучасних українських авторів симфоній — Віталій Кирейко, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Борис Буєвський, Юрій Іщенко, Ігор Поклад, та інші.

Автори симфоній

Автори симфоній

Йозеф Гайдн	104 симфонії
Вольфганг Амадей Моцарт	41 (68) симфоній
Людвіг ван Бетховен	9 симфоній
Франц Шуберт	9 симфоній
Роберт Шуман	4 симфонії
Фелікс Мендельсон	5 симфоній
Гектор Берліоз	кілька програмних симфоній
Антонін Дворжак	9 симфоній
Йоганес Брамс	4 симфонії
Петро Чайковський	6 симфоній (а також симфонія "Манфред")
Антон Брукнер	10 симфоній
Густав Малер	10 симфоній
Кароль Шимановський	4 симфонії
Ян Сібеліус	7 симфоній
Сергій Рахманінов	3 симфонії
Ігор Стравінський	5 симфоній
Сергій Прокоф'єв	7 симфоній
Дмитро Шостакович	15 симфоній (також кілька камерних симфоній)
Борис Лятошинський	5 симфоній
Чарлз Айвз	4 симфонії
Вітольд Лютославський	4 симфонії
Альфред Шнітке	9 симфоній
Гія Канчелі*	7 симфоній
Кшиштоф Пендерецький*	7 симфоній
Валентин Сильвестров*	7 симфоній
Євген Станкович*	5 симфоній

* - Нині живі композитори, які можуть збільшити кількість написаних ними симфоній.

• Використано матеріали зі статті в польській Вікіпедії
• Використано матеріали зі статті в російській Вікіпедії.

Див. також

• Симфонічна музика
• Симфонічний оркестр

Література

• Глебов Игорь. 55 советских симфоний, Л., 1961;
• Гужва О.П. Українська симфонія у часі-просторі культури // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв, 2007 №4
• Іванченко В. Г. Українська симфонія XX століття: чинники та носії змісту. Донецьк, 2002. - 276 с.;
• Зинкевич Е. Динамика обновления. Украинская симфония на современном этапе в свете диалектики традиции и новаторства. К., Музична Україна, 1986.
• Попова Т., Симфония, М.-Л., 1951
• Б. С. Штейнпресс. Симфония // Музична енциклопедія, М., 1973—82
• Brown, Howard Mayer. 2001. "Symphonia". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers.
• Kloiber R., Handbuch der klassischen und romantischen Symphonie, Wiesbaden, 1964.