Чолій Євген Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Евген Ярославович Чолій
Eugene Czolij2.jpg
Інші імена Евген Чолій
Народився 1959
Монреаль, Канада
Громадянство Канада Канада
Національність українець
Проживання Монреаль, Канада
Діяльність правник
Відомий президент Світового Конгресу Українців
Попередник Аскольд Лозинський
Дружина Анна
Діти Меланія, Степан, Софія
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Євге́н (Евген) Яросла́вович Чолі́й (фр. Eugène Czolij, * 1959[1], Монреаль) — канадський правник українського походження. Член палати адвокатів Квебеку1982), діяч української діаспори, з 2008 р. — президент Світового Конгресу Українців.

Професійна діяльність[ред.ред. код]

У 1981 році закінчив Монреальський університет, де здобув фах юриста[2].

Старший партнер однієї з найбільших адвокатських фірм Квебеку — «Лавері, де Біллі», яка нараховує понад 170 адвокатів. Член Палати адвокатів Квебеку з 1982 року. В його юридичній практиці — корпоративні та комерційні судові справи, позови акціонерів, справи банкрутства великих корпорацій, банкові судові справи та колективні позови. Як професійний юрист виступає перед Верховним судом Канади, судами різних рівнів Квебеку та перед арбітражними й адміністративними трибуналами.

Включений до списку провідних правників Канади Best Lawyers in Canada 2013 та 2014 років як один з провідних спеціалістів у галузях корпоративного та комерційного права, справах банкрутства та фінансового оздоровлення[2].

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Виступ Євгена Чолія на конференції в ООН
Євген Чолій (крайній ліворуч) під час мітингу біля пам'ятної дошки В.Стусу, Донецький університет, 2007 р.

Євген Чолій розпочав свою діяльність в організаціях української діаспори зі Спілки української молоді (СУМ), в якій він був головою управи в Монреалі у 19831989 роках, головою крайової управи з 1989 до 1992 року, а в 19921996 був головою Світової управи СУМ. Саме під його головуванням СУМ відновила свою діяльність в Україні.

З 1993 року — член ради директорів Світового Конґресу Українців, в 19931998 був головою Конференції українських молодечих організацій при СКУ. Двічі (19992003 і 20062008) був членом Статутного комітету СКУ, вніс важливі зміни до Статуту. З 2003 року — перший заступник президента СКУ і членом Екзекутивного комітету СКУ. Працював спостерігачем на виборах Президента України 2004 та очолював комісію спостерігачів на парламентських виборах 2006 року, координував роботу з відзначення 75-ї річниці Голодомору. У 2008 році обраний його президентом на п'ятирічний термін.

Був головою відділу Конгресу українців Канади (КУК) в Монреалі — 19941999 рр., пізніше — головою централі КУК — 19982004, нині входить до його ради директорів. Як голова централі КУК готував пропозиції до уряду Канади та виступав перед парламентськими комісіями, представляючи позицію українців Канади. Входив до Ради президентів Канадської етнокультурної ради (19992004 роки), яка за участі Чолія в 2003 році визнала Голодомор 1932—33 років геноцидом українського народу.

Також входить до рад директорів монреальського відділу Ліги українців Канади (з 1985), Української всесвітньої координаційної ради1999), Фундації інституту імені митрополита Андрея Шептицькоого (з 2005). Був членом ради директорів Товариства українських канадських професіоналістів і підприємців у Монреалі (19841988) та крайової управи Ліги українців Канади (19901992 та 19961999).

2006 року обраний президентом Української народної каси Дежарден у Монреалі та членом ради директорів Української кооперативної ради Канади. З 2009 — член ради представників від східного Монреаля Федерації кас Дежарден Квебеку, яка є найбільшою кооперативною фінансовою інституцією Канади.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Золота ювілейна медаль королеви Єлизавети ІІ,
  • Орден України «За заслуги» ІІІ ступеня,
  • Шевченківська медаль Конгресу Українців Канади.

Сім'я[ред.ред. код]

Належить до другого покоління емігрантів, батько Ярослав Олексійович народився в селі Черче на Івано-Франківщині, емігрував з України в 1944 році зі своїми батьками в чотирнадцятирічному віці. Брат Євгена — Богдан — є священиком[3].

Дружина — Анна.

Троє дітей — Меланія, Степан, Софія.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]