Квебек (провінція)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||
| Девіз: Je me souviens (Я пам'ятаю) | |||||
 |
|||||
| Офіційна мова(и) | французька | ||||
| Столиця | Квебек | ||||
| Найбільше місто | Монреаль | ||||
| Лейтенант-губернатор | П'єр Дюшен (фр. Pierre Duchesne) |
||||
| Прем'єр-міністр | Жан Шаре (фр. Jean Charest) (PLQ) |
||||
| Представників в парламенті - Палата Громад - Сенат |
75 24 |
||||
| Площа - Загалом - Суші - Води (% від заг.) |
2 місце 1 542 056 км² 1 183 128 км² 176 928 км² (11,5%) |
||||
| Населення - Загалом (2006) - Густота |
2 місце 7,651,531 4,90/км² |
||||
| ВВП (2005) - Загалом - На душу нас. |
$274.863 млрд. (2-га) $36,175 (9-та) |
||||
| В конфедерації з | 1 червня, 1867 (1) | ||||
| Часовий пояс | UTC-5, -4 | ||||
| Інтернет-сторінка | www.gouv.qc.ca | ||||
|
Зв'язок |
|
||||
Квебе́к (фр. Québec) — франкомовна провінція на сході Канади, абсолютну більшість якої складають етнічні квебекуа.
Столиця — м. Квебек (у документах часто згадується як Національна столиця - фр. Capitale nationale).
Інші міста: Монреаль (Montréal), Лава́ль (Laval), Шербрук (Sherbrooke), Ґатіно́ (Gatineau), Труа́-Рів'є́р (Trois-Rivières), Сагне́ (Saguenay), Рімускі́ (Rimouski), Рів'єр-дю-Лю;
Населення провінції — 7 598 100 (2005). Квебек найбільша за територією серед усіх провінцій Канади (поступається лише території Нунавут) — та друга (після Онтаріо) за чисельністю населення Канади. Найщільніше заселено провінцію по гирлі річки Сен-Лоран (фр. Saint-Laurent), найбільш рідко — на її півночі, де населення майже немає.
З 1974 французька - єдина державна мова Квебеку. За інформацією Квебекського інституту статистики станом на 2001 рік: 80,9% населення визнають рідною мовою французьку, 7,8% — англійську, 10% — інші мови; 1,4% вважають рідними кілька мов одночасно. [1]
Хартія французької мови (відома також як «Закон 101») захищає у Квебеку французьку мову. Провінційна організація Квебекський офіс французької мови (фр. Office québécois de la langue française) слідкує за дотриманням цього закону та за мововжитком у провінції.
Зміст |
[ред.] Територіальний поділ
Квебек складається з 17 адміністративних регіонів :
|
[ред.] Парламентська система
Провінційний парламент, який складається з 125 депутатів, носить назву Національна асамблея Квебеку (фр. Assemblée nationale du Québec). У провінції діє британська парламентська система: депутати обираються за мажоритарним принципом; партія, більшість кандидатів якої стали депутатами, стає правлячою і формує уряд. Міністри обираються лише із депутатів правлячої партії, не складають депутатських повноважень і залишаються діючими членами парламенту.
Друга за кількістю депутатів партія стає офіційною опозицією; ця має право на представництво у всіх парламентських комітетах та комісіях.
Максимальна тривалість Асамблеї — 5 років. Прем'єр-міністр сам визначає дату наступних виборів (як правило, за 3-4 роки після попередніх). У разі, якщо більшість депутатів не підтримає урядовий проект бюджету, уряд мусить обов'язково піти у відставку, а прем'єр-міністр — негайно зобов'язаний оголосити нові вибори.
Дивіться також : Список прем'єр-міністрів Квебеку.
[ред.] Політичні партії
| Назва | Французькою | Вимовляється | Політична орієнтація |
|---|---|---|---|
| Квебекська партія | Parti québécois | Парті́ кебекуа́ | Сувереністи (індепандантисти), соціал-демократи |
| Ліберальна партія Квебеку | Parti libéral du Québec | Парті́ лібера́ль дю Кебе́к | Федералісти, центристи |
| Демократична дія Квебеку | Action démocratique du Québec | Аксьо́н демократі́к дю Кебе́к | Автономісти, право-центристи |
| Солідарний Квебек | Québec solidaire | Кебе́к соліде́р | Сувереністи (індепандантисти), ліві |
[ред.] Історія
[ред.] Нова Франція
У 1534 році Жак Картьє досліджує береги річки Сен-Лоран й оголошує їх власністю короля Франції. Проте, колонізація країни починається лише у 1608 році, із заснуванням міста Квебек. Канада (сучасні Квебек та Онтаріо) стає частиною колонії Нова Франція (Nouvelle France), до складу якої входять також долина ріки Міссісіпі (включаючи сучасні Луїзіану, Міссурі й Огайо), Акаді (Acadie, тепер - Нью-Брансвік та Нова Шотландія), Нова Земля (тепер - Ньюфаундленд), береги Великих Озер (у тому числі форт Детруа - теперішній Детройт) й острів Св. Жана (тепер - Острів Принца Едварда). Але Франції не вдалося гідно колонізувати більшість цих володінь. Французькі поселенці мешкали лише біля Сен-Лорану (предки сучасних квебекуа) та у Акаді (де потім сформувався ще один франкомовний народ - акадійці). Захоплена Англією у 1759, стала провінцією Квебек в 1763-90.
[ред.] Британське панування
У 1791-1841 роках Квебек називається Нижньою Канадою. Після поразки повстання Патріотів провінцію об'єднали із Верхньою Канадою у єдину провінцією Канада.
[ред.] Канадська Конфедерація
У 1867 році разом з трьома іншими провінціями (Онтаріо, Нью-Брансвік та Нова Шотландія) Квебек стає засновником теперішньої канадської держави - Канадської Конфедерації.
Протягом англійського панування франко-канадці зазнавали певної дискримінації: - при рівній кваліфікації, франкомовний робочий отримував меншу заробітну платню, ніж англомовний; - у армії та у більшості федеральних установ користувалися винятково англійською; - очевидці повідомляють, що у 1950-ті роки у престижних магазинах продавщицям заборонялося спілкуватися з клієнтами французькою. Загалом же, переважна частина франко-квебекців жила значно бідніше від своїх англомовних співвітчизників.
З кінця XVIII століття й до 60х років ХХ століття квебекське суспільство фактично було теократичним. Католицька церква контролювала майже всі сфери громадського життя. Школи, лікарні, соціальні служби й навіть університети знаходилися під контролем духовенства.
[ред.] Тиха революція та рух за незалежність
У 1960-ті роки, після смерті консервативного прем'єр-міністра Моріса Дюплессі, відбувається так звана «Тиха революція» (фр. Révolution tranquille). За короткий період суспільство різко змінюється. Населення залишає церкви. Молодь не хоче повторювати долю батьків - жити бідно й бути громадянами другого сорту у власній країні. Уряд Жана Лесажа (Ліберальна партія Квебеку) розпочинає числені реформи. Створено мережу недорогих коледжів та університетів. Зроблені перші кроки для захисту французької мови й національних прав квебекців. У той самий час, поширюються національні виступи квебекців.
На початку 1960х з'являється терористична організація - Фронт визволення Квебеку (Front de Libération du Québec) - мета якої - незалежність Квебеку й перетворення його на соціалістичну державу. У 1970 році організація викрадає британського дипломата й квебекського міністра труда Ляпорта, якого потім вбивають. У відповідь федеральний уряд вводить у Квебек війська (ці події увійшли до історії як «Жовтнева криза»). «Фронт» перестав існувати й останні підпільники знаходять притулок на Кубі. «Фронт» так ніколи й не набув серйозної популярності.
У 1968 році, під час візиту до Канади, французький президент Шарль де Голль звертається до монреальців із закликом: «Хай живе вільний Квебек!». Англо-канадська громадськість часто перебільшує значення цього вигуку, вважаючи, що саме він спровокував появу рухів за незалежність. Насправді ж, ідея незалежності Квебеку з'явилася значно раніше й на момент візиту генерала вже мала численних прихильників.
У 1976 році на виборах перемагає сувереністська Квебекської партії ([Парті кебекуа] - фр. Parti québécois) під керівництвом Рене Левека (René Lévesque). У 1980 році вона проводить референдум щодо «суверенітету-ассоціації», тобто встановлення системи, за якої Квебек стане рівноправним союзником англомовної Канади й зможе грати певну роль на міжнародній арені. Левек програє референдум: 40% «за», 60% «проти». У 1985 прийшли до влади ліберали і пом'якшили обмеження, накладені на англомовне населення. Право вето було поширене на всі провінції Канади. Квебекська партія зазнала поразки від Ліберальної партії Квебеку на виборах 1985-го року. Але у 1994 сувереністи знов повертаються до влади. У 1995 році відбувається новий референдум: цього разу - за незалежність. Під час референдуму за незалежність висловлюється 49,4% жителів провінції.
Більшість нових громадян Канади (вчорашніх іммігрантів) проголосували проти незалежності. Численні квебекські інтелектуали вважають причиною такої тенденції незнання іммігрантами історії та культури Квебеку, а також - їх недостатнє володіння французькою мовою. Тому після 1995 року уряд збільшив зусилля, спрямовані на інтеграцію іммігрантів.
[ред.] Сучасний період
У 2003 році Квебекська партія знов програє вибори. До влади приходить уряд Жана Шаре (Ліберальна партія Квебеку). Під час виборчої компанії Шаре обіцяє знизити податки. Для цього він намагається зменшити витрати уряду. На цьому шляху на нього чекають невдачі. Чи не кожний крок нового уряду викликає багатолюдні демонстрації протесту. Зокрема, спроба зменшити розміри студентської стипендії призводять у 2005 році до страйку у більшості університетів та коледжів Квебеку (після запеклих переговорів, Шаре вимушених відновити стипендії). Все це, а також певна кількість помилок та прорахунків, викликає масове незадоволення лібералами.
Андре Буаклер, лідер Квебекської партії з 2005 року, обіцяв проведення нового референдуму, як тільки "буде реальний шанс його виграти". Чимала мешканців провінції вважали, що у разі повернення Квебекської партії до влади, новий референдум скоріш за все матиме місце.
Наприкінці 2005 та у першій половині 2006 року здавалося, що перемога Квебекської партії - лише питання часу. Буаклер мав величезну популярність, а їхні головні конкуренти - квебекські ліберали - чи не найнижчий рейтинг за всю історію партії. Проте Буаклер зробив низку тактичних помилок, що лише поглибило внутрішні конфлікти у партії.
В результаті, на березневих виборах 2007 року ліберали обрали найбільшу кількість депутатів, що дало їм статус правлячої партії і право формувати уряд. На другому місці опинилася колись майже маргінальна партія молодого політика Маріо Дюмона - Демократична дія Квебеку. Вона отримала статус офіційної опозиції. Квебекська партія опинилася на третьому місці, отримавши найгірший результат за всю свою історію.
Проте після відставки Андре Буаклера і обрання лідеркою партії Полін Маруа, рейтинг Квебекської партії піднімається у гору.
[ред.] Результати парламентських виборів 26 березня 2007
Останні парламентські вибори відбулися 26 березня 2007 року. Результати: Ліберальна партія Квебеку (фр. Parti libéral du Québec) отримала 33,08% голосів і обрала 48 депутатів. Зберегла статус правлячої. Демократична дія Квебеку (фр. Action démocratique du Québec) отримала 30,80% голосів і обрала 41 депутатів. Квебекська партія (фр. Parti québécois) отримала 28,32% голосів і обрала 36 депутатів.
[ред.] Результати парламентських виборів 8 грудня 2008
Ліберальна партія Квебеку - 66 депутатів і 42% голосів : залишається правлячою партією і формує мажоритарний уряд. Квебекська партія - 51 депутат і 35% голосів : стає офіційною опозицією. Демократична дія Квебеку - 7 депутатів і 17% голосів : шеф та засновник партії Маріо Дюмон подає у відставку. Солідарний Квебек - 1 депутат (перший у історії партії) і 4% голосів.
Активність виборців виявилася рекордно низькою: 57,15 %.
На результати повпливало розчарування виборців бездіяльністю Демократичної дії Квебеку у парламенті. Крім того, за умов світової економічної кризи ліберали здавалися найменш нестабільною і найбільш довідченою політичною силою.
[ред.] Економіка
Особливості: величезні водні ресурси (наприклад, затока Джеймса (Baie James)); Виробництво: залізо, сталь, золото, цинк, зернові, картопля, папір, текстиль, риба, кленовий сироп (70% світового виробництва), тощо.
[ред.] Зовнішні посилання
Уряд Квебеку - Gouvernement du Québec
Національна асамблея Квебеку - Assemblée nationale du Québec
|
|
||
|---|---|---|
| Провінції | Альберта · Британська Колумбія · Квебек · Манітоба · Нова Шотландія · Новий Брансвік · Ньюфаундленд і Лабрадор · Онтаріо · Острів Принца Едварда · Саскачеван |  |
| Території | Нунавут · Північно-західні території · Юкон | |
 |
Це незавершена стаття з географії Канади. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
