Швець Ірина Борисівна
| Швець Ірина Борисівна | |
|---|---|
| Народилася |
Брянськ |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | співачка, педагог |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв і Академія імені Сібеліуса |
| Заклад | Вінницька обласна філармонія і ВДПУ |
| Нагороди |
  |
Іри́на Бори́сівна Швець — українська оперна співачка (сопрано) і педагог, професор, народна артистка України (2015).[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилась в російському місті Брянську. Навчатися співу розпочала з шестирічного віку в дитячому хорі при музичній школі, в якому стала солісткою.[2]
Після закінчення школи 1981 року вступила до Брянського музичного училища за спеціалізацією «класичний вокал». Згодом разом з вчителькою переїхала до Петрозаводська, де закінчила місцеве музичне училище. 1985 року вступила до Ленінградського інституту театру, музики і кінематографу на факультет акторського мистецтва. Водночас навчалася співу на факультеті музичного театру (1989).[2][3].
Ще студенткою працювала концертмейстером, педагогом-репетитором у самодіяльній оперній студії. Тоді ж уперше виступила як співачка з оркестром Маріїнського оперного театру, виконала арію Маргарити з опери Гуно «Фауст».[2]
Згодом стажувалась у музичній академії ім. Яна Сібеліуса в Фінляндії, де вперше виконала українську народну пісню «Ой, не світи, місяченьку».[2]
Від 1990 року живе у Вінниці. Професійна оперна співачка, солістка Вінницької обласної філармонії.[4] Працювала у Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. Миколи Садовського.[3]
Гастролювала в Росії, Білорусі, Молдові, Польщі, Норвегії, Фінляндії, Болгарії, Японії, Німеччині, виступала у Посольстві України в Берліні.
Водночас є викладачем, професором кафедри вокально-хорової підготовки, теорії та методики музичної освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.[3]
2015 року удостоєна звання народної артистки України.[1]
2020 року удостоєна Премії імені Леоніда Гавриша[5].
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік — священник отець Валерій. Діти — син Назарій і донька Катерина.[2][6]
Праці[ред. | ред. код]
- ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО У ВИМІРАХ ПЕДАГОГІКИ [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Праці Ірини Швець на scholar.google.com.ua
- Каталог праць Ірини Швець [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]irbis-nbuv.gov.ua
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 367/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
- ↑ а б в г д Лариса Тимченко. Мудра та чарівна Ірина Швець // Новини культурного життя Вінниці. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ а б в Швець Ірина Борисівна [Архівовано 5 лютого 2021 у Wayback Machine.]vspu.edu.ua
- ↑ Ірина Швець (сопрано). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 19 лютого 2021.
- ↑ Названо лауреатів премії ім. Л. Гавриша за 2020 рік. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ «Бажаю щасливої творчої долі». Вінничани діляться перемогами своїх талановитих дітей та учнів [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.]vn.20minut.ua
Джерела[ред. | ред. код]
- Ірина ШВЕЦЬ: «Заповнюю життя мистецтвом» [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- #Ірина Швець [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]myvin.com.ua
- В гостях у «Світанку» Ірина Швець, народна артистка та Герард Карпенко, соліст Вінницької філармоніївідео
