Шлаковата
Шлаковата, також шлакова вата — волокнистий матеріал, одержуваний з розплаву металургійних шлаків, наприклад доменного. Один з різновидів мінеральної вати. Використовується у вигляді плит та інших виробів як звукоізоляційний і теплоізоляційний матеріал.
Історія[ред. | ред. код]
Виробництво шлаковати вперше було розпочате у 1840 році в Уельсі за пропозицією Едварда Паррі, однак воно було визнане шкідливим для робітників і тому воно було припинене приблизно на 30 років, поки не відновилося у 1871 році у Німеччині на заводі Георгсмарієнгютте (Georgsmarienhütte) в місті Оснабрюк.[1][2] У 1870-х роках шлаковату пропонувалося використовувати для теплоізоляції парових котлів, паропроводів, водопроводів гарячої води, льодовень, а також для фільтрації хімічних речовин.[3] У США виробництво шлаковати з комерційною метою було розпочате у 1897 році.[4]
У Західній Європі з середини 1940-х років виробництво шлаковати поступово витиснилося виробництвом кам'яної вати. У США, навпаки, протягом 1900-1930-х років домінувало виробництво кам'яної вати, але потім заводи, що виробляли мінеральну вату, перейшли на використання переважно шлаку через те, що шлак був дешевшою сировиною.[5]
Властивості[ред. | ред. код]
На відміну від кам'яної мінеральної вати, шлаковата разом з волокнистим продуктом складається зі значної кількості неволокнистого продукту — дрібних часточок, доля якого може становити від 20 до 50 %.[6] Така складова має погані ізолюючі властивості й не робить внесок у цінність продукту.[4] Щільність — 142—188,9 кг/м³.[4] Діаметр волокон — 3,5-7 мкм. Хімічний склад шлаковати визначається хімічним складом шлаку, з якого вона виготовляється. Сучасна шлаковата складається в основному з оксидів CaO, MgO, SiO2, Al2O3, що утворюють силікати кальцію, магнію й алюмінію (алюмосилікати). Крім того, шлаковата містить незначну кількість деяких інших оксидів.[7] Коефіцієнт теплопровідності — 0,08 Вт/(м·K).[8]
| Складові шлаковати | SiO2 | TiO2 | Al2O3 | CaO | MgO | Na2O | K2O | SO3 | MnO |
| Вміст, % | 38,4 | 0,50 | 10,60 | 38,0 | 9,9 | 0,4 | 0,5 | 1,8 | 0,7 |
Виробництво[ред. | ред. код]
Шлаковата виготовляється з рідкого шлаку, що є побічним продуктом, наприклад, доменного процесу. При зливанні рідкого гарячого шлаку з ковша крізь нього продувається пара або повітря, внаслідок чого утворюються волокна, що мають некристалічну (склоподібну) структуру завдяки швидкому охолодженню.[4]
У Західній Європі обсяги виробництва шлаковати поступаються обсягам виробництва кам'яної вати, натомість у США виробництво шлаковати домінує над виробництвом кам'яної вати (дані 2001 року).[4][5]
Посилання[ред. | ред. код]
- Шлакова вата // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 214. — ISBN 978-966-7407-83-4.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wool, Mineral. // The New International Encyclopædia. — Volume XX. — 1905. P. 643. (англ.)
- ↑ Swapna Mukherjee. Applied Mineralogy: Applications in Industry and Environment. — Delhi: Springer, 2012. P. 4. ISBN 978-94-007-1161-7 (англ.)
- ↑ Van Nostrand's Eclectic Engineering Magazine [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Volume 18. 1878. P. 130. (англ.)
- ↑ а б в г д Clinical Environmental Health and Toxic Exposures. / Editors John Burke Sullivan, Gary R. Krieger. — Second edition. — Philadelphia, Lippincott Williams & Wilkins, 2001. P. 1228. (англ.)
- ↑ а б Man-made Vitreous Fibres. / IARC Working Group on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans — Volume 81. — Lyon, France, World Health Organization, 2002. P. 53. ISBN 92 832 12811 9 (англ.)
- ↑ Handbook of Applied Thermal Design. / Eric C. Guyer, editor in chief — Castlton, Hamilton Printing Co, 1999. P. 36. (англ.)
- ↑ а б Review of the U.S. Navy's Exposure Standard for Manufactured Vitreous Fibers. — National Academies Press, 2000. P. 15-16. ISBN 0-309-56330-5 (англ.)
- ↑ Rajendra Karwa. Heat and Mass Transfer. — Jodhpur: Springer, 2015. P. 107. ISBN 978-981-10-1556-4 ISBN 978-981-10-1557-1 (eBook) (англ.)
- ↑ B. Sirok, B. Blagojevic, P. Bullen. Mineral Wool: Production and Properties. — Elsevier, 2008. P. 29. ISBN 978-1-84569-406-7 (англ.)
| |||||||||||||||||