Юлія Антонія
| Юлія Антонія | |
|---|---|
| IVLIA CEASARIS | |
| Народилася |
104 до н. е. невідомо |
| Померла |
бл. 39 до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | Мати Марка Антонія |
| Суспільний стан | патриція[d] |
| Рід | Юлії Цезарі |
| Батько | Луцій Юлій Цезар III |
| Мати | Фульвія |
| Родичі | Гай Юлій Цезар |
| Брати, сестри | Луцій Юлій Цезар[1][1] |
| У шлюбі з |
1.Марк Антоній Кретік 2. Публій Корнелій Лентул Сура |
| Діти |
1.Марк Антоній 2. Гай Антоній 3.Луцій Антоній (усі від першого шлюбу) |
Юлія Антонія, іноді Юлія Цезар (лат. IVLIA CEASARIS), (104 до н. е. — † бл. 39 до н . е.) — римська матрона, мати Марка Антонія, далека родичка Юлія Цезаря.
Походження[ред. | ред. код]
Юлія Цезар була дочкою Луція Юлія Цезаря III, консула 90 до н. е. і його дружини. Як точно звали цю жінку невідомо, судячи з непрямих джерел, ім'я її було Фульвія.
Перший шлюб[ред. | ред. код]
Близько 85 до н. е. Юлія виходить заміж за Марка Антонія Кретіка, представника однієї з найзначніших плебейських родин. У 83 до н. е. вона народжує першого сина — Марка Антонія, народного трибуна 50 до н. е., консула 44 до н. е. Потім, бл. 81 до н. е. — Гая Антонія, міського претора 44 до н. е., і, бл. 80 до н. е. — Луція Антонія, консула 41 до н. е.
У 74 до н. е. Марк Антоній Кретіка стає претором, після чого, в ранзі пропретораа, їде на Крит, де отримує від сенату імперій в боротьбі проти піратів. Проте в результаті його невмілих дій Середземне море не тільки не було очищено від піратів, а й сам Крит піддався нападам. Швидше за все, в тому ж році Марк Антоній Кретіка вмирає на Криті.
Ще за її життя Юлію стали називати Юлія Антонія, змінивши її когномен, щоб мати можливість відрізняти її від інших жінок роду Юліїв.
Другий шлюб[ред. | ред. код]
Не пізніше 71 до н. е. Юлія вдруге виходить заміж за Публія Корнелія Лентула Суру, консула 71 до н. е. Її чоловік був страчений Цицероном без суду і слідства 5 грудня 63 до н. е., звинувачений в участі в змові Катіліни. Дітей у них не було.
Юлія в історії[ред. | ред. код]
Після смерті Лентула Сури Юлія більше не виходить заміж і зосереджується на пристрої своїх вже дорослих синів. Велику допомогу в цьому їй надає її родич Цезар.
Практично єдиний, хто згадує про неї — це Плутарх («Порівняльні життєписи. Антоній»). Він характеризує Юлію наступним чином:
«… [Антоній Кретіка] був одружений з Юлією з дому Цезарів, і шляхетністю натури, так само як і цнотливістю, ця жінка могла посперечатися з будь-якою зі своїх сучасниць».(«Антоній, 2»)
До смерті Цезаря Юлія живе в Римі В 43 до н. е. вона рятує від проскрипцій свого брата, Луція Юлія Цезаря IV:
"Його [Антонія] дядько, Цезар, за яким гналися вбивці, шукав притулку у своєї сестри. Коли кати вломилися в будинок і вже готові були увірватися в її спальню, вона стала на порозі і, розкинувши руки, вигукнула: «Вам не вбити Луція Цезаря, поки жива я, мати вашого імператора!» Так вона врятувала брата від вірної смерті ". («Антоній, 24»).
Під час Перузійської війни Луція Антонія і Фульвія проти Октавіан, в 41 до н. е., Юлія залишає Рим, хоча Октавіан і не наполягає на цьому і ставиться до неї з великою пошаною. Юлія їде до Марка Антонія і повертається в Італії лише після примирення тріумвірів в 39 до н. е. Можливо, що вона була присутня на зустрічі Марка Антонія з Секстом Помпеєм в Мізенах, де відмовляла Антонія мати справу з Помпеєм, оскільки не довіряла йому.
У тому ж році, швидше за все, вона і вмирає.
Література[ред. | ред. код]
- Плутарх, "Порівняльні життєписи. Антоній "