Ядро інтегрального оператора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ядро́м інтегра́льного опера́тора (ядро Фредгольма[1]) — функція двох аргументів , яка визначає деякий інтегральний оператор рівністю

де  — простір з мірою , а належить деякому простору функцій, визначених на .

Приклади[ред. | ред. код]

  • Ядро називають -ядром, якщо воно задовольняє умові:

де  — вимірна на функція.

Такі ядра є основним предметом розгляду теорії інтегральних рівнянь.

  • Ядро, що задовольняє умові:
при

називають ядром Вольтерри.

  • Симетричне ядро — ядро, для якого виконується тотожність .
  • Якщо виконується тотожність , де  — комплексно спряжене до , таке ядро називають ермітовим.
  • Якщо ядро допускає розклад вигляду:

де  — дві системи лінійно незалежних інтегрованих з квадратом функцій (-функцій), таке ядро називають ядром Пінкерле[ru] — Гурса[ru] або PG-ядром.

Пов'язані визначення[ред. | ред. код]

Теорема Мерсера[ред. | ред. код]

Теорема Мерсера[en] про розкладання ядра стверджує:

Якщо симметричне -ядро неперервне і має лише додатні власні значення (або принаймні скінченне число від'ємних власних значень) , то справедливе подання:

де ортогональна система -функций. При цьому ряд збігається абсолютно і рівномірно.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Трикоми Ф. Интегральные уравнения. — М. : Издательство иностранной литературы, 1960. — 300 с.
  • Полянин А. Д., Манжиров А. В. Справочник по интегральным уравнениям. — М. : ФИЗМАТЛИТ, 2003. — 608 с. — ISBN 5-9221-0288-5..
  • Полянин А. Д., Манжиров А. В. Справочник по интегральным уравнениям: Точные решения. — М. : Факториал, 1998. — 432 с. — ISBN 5-88688-024-0..

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Математическая энциклопедия / Под ред. И. М. Виноградова. — М. : Мир, 1985. — Т. 5. — С. 660.