Яо Сін
| Яо Сін | ||
| ||
|---|---|---|
| 394 — 416 | ||
| Попередник: | Яо Чан | |
| Спадкоємець: | Яо Хун | |
| Народження: |
366 Династія Рання Цінь | |
| Смерть: |
416 Сіань | |
| Релігія: | буддизм | |
| Батько: | Яо Чан | |
| Мати: | Empress Shed | |
| Шлюб: | Empress Zhangd і Empress Qid | |
| Діти: | Яо Хун, Q15899838?, Q15942895?, Q16259848?, Q16904797?, Q10943327?, Q16260081?, Q16260528?, Q16260082?, Q17023788?, Q16259898?, Q15899625?, Q16260351?, Q17023789? і Consort Yaod | |
Яо Сін (кит. трад.: 姚興; піньїнь: Yao Xing; 366-416) — другий імператор Пізньої Цінь періоду Шістнадцяти держав.
Життєпис[ред. | ред. код]
Був сином засновника імперії Яо Чана. За його правління Пізня Цінь набула значної могутності. Яо Сін зумів знищити свого головного суперника — Ранню Цінь, розширивши свою владу практично на весь західний Китай. Він тимчасово захопив майже всі землі Західної Цінь, а також змусив Південну, Північну й Західну Лян визнати, хоч і формально, свій сюзеренітет.
Втім наприкінці свого правління Яо Сін почав зазнавати поразок у битвах, зокрема від повстанців під проводом генерала Хелянь Бобо, який згодом заснував власну державу — Ся. Також значної шкоди Пізній Цінь завдала міжусобна боротьба між синами та племінниками Яо Сіна, що, зрештою й призвела до падіння династії після смерті імператора.
Яо Сін був палким прихильником буддизму, тому за його правління буддизм вперше отримав офіційну підтримку в Китаї. 401 року на запрошення імператора Чанань відвідував Кумараджива.
Девізи правління[ред. | ред. код]
- Хуанчу (皇初) 394—399
- Хунші (弘始ǐ) 399—416
Джерела[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
