Традиційні китайські ієрогліфи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Традиційні китайські ієрогліфи, повні ієрогліфи — поряд зі спрощеними, один з двох видів китайської ієрогліфіки.

Традиційні китайські ієрогліфи в сучасній графіці з'явилася за часів династії Хань, й утвердилися в орфографічній нормі з V століття за часів правління південних та північних династій. Термін «традиційні» використовується для протиставлення цього виду графіки до іншого стандартизованого варіанту ієрогліфіки — спрощених китайських ієрогліфів, що з'явилися внаслідок реформи, проведеної в 1950-х роках урядом КНР.

Традиційні ієрогліфи офіційно вживані на Тайвані, в Гонконзі та Макао, а також широко використовуються в зарубіжних китайських громадах (за винятком Сінгапуру та Малайзії). Спрощена ієрогліфіка використовується в КНР, Малайзії та Сінгапурі. Між китайськими громадами продовжується дискусія щодо системи письма.

Китайська термінологія[ред.ред. код]

Слово «ханьдзі» (= «китайський ієрогліф») у традиційному написанні
Слово «ханьдзі» у спрощеному написанні

У китайській мові стосовно традиційних ієрогліфів використовується декілька найменувань.

Уряд Китайської Республіки (Тайвань) офіційно називає традиційну ієрогліфіку «стандартною» або «загальноприйнятою» (кит. 正 体 字). Проте за межами Тайваню цей термін використовується для розрізнення стандартних (як спрощених, так і традиційних) ієрогліфів від варіативних та локальних ієрогліфів (кит. 异体 字).

Китайці, які проживають за межами Тайваню, називають традиційні ієрогліфи «складними» (кит. 繁体字). Крім того, люди, що користуються спрощеною ієрогліфіки, іноді називають традиційні ієрогліфи «старими» (кит. 老 字), а ті, хто користується традиційною ієрогліфікою, — «повними» (кит. 全体 字).

Багато китайців, які послуговуються традиційною ієрогліфікою, вважають, що традиційні ієрогліфи не слід вважати «складними», оскільки вони є вихідною формою китайського письма й ніколи зумисне не ускладнювалися, а спрощена ієрогліфіка не може бути визнана стандартною через те, що вона не використовується всіма носіями китайської мови.

З іншого боку, прихильники спрощеного написання заперечують проти називання традиційних ієрогліфів стандартними, оскільки вважають сучасним стандартом нову спрощену систему, прийняту переважною більшістю носіїв китайської мови. Вони також зауважують, що традиційна ієрогліфіка не може вважатися вихідною, оскільки протягом століть зазнала значних змін (багато ієрогліфів з часів династії Хань стали більш деталізованими).

Деякі представники старшого покоління називають традиційні ієрогліфи «правильними» (кит. 正字), а спрощені — ієрогліфами «з модернізованим написанням» (кит. 简 笔 字) або «зі скороченим написанням» (кит. 减 笔 字) («Спрощений» та «скорочений» в путунхуа є омонімами та вимовляються як jiǎn).

Друкований текст[ред.ред. код]

Окрім Тайваню та інших громад, де офіційно прийнято традиційне написання, традиційні ієрогліфи використовуються в публікаціях, що видаються в КНР та Сінгапурі та спеціально призначені для читачів, які проживають за межами материкового Китаю.

У рукописному тексті багато людей використовують неформальні, часто індивідуальні, спрощення. У більшості випадків при наявності вибору використовується альтернативний ієрогліф (кит. 异体 字), що складається з меншого числа рисок (наприклад, 体 замість 体). Деякі з цих спрощень вельми поширені: наприклад,台 tái у слові 台湾 Táiwan замість стандартного 台.

У старому Китаї існували дві основні сфери застосування альтернативних ієрогліфів:

  • Аби уникнути вживання ієрогліфів імені важливої ​​особи у неформальному контексті, виказати повагу до згадуваної людині шляхом збереження знаків її імені. Ця дія називалося «уникненням образи» (кит. 避讳)
  • При повторенні однакових знаків — щоб показати, що повторення було навмисним, а не сталося через помилку редактора.

Використання в інших мовах[ред.ред. код]

Традиційна ієрогліфіка використовується для корейської мови у Південній Кореї (Ханча), а також, в помірно спрощеному вигляді, в японській (кандзі). Японська реформа написання заторкнула меншу кількість ієрогліфів у порівнянні з китайською. Багато спрощень збігаються, але деякі ієрогліфи були спрощені іншим чином, тож виник третій варіант написання (наприклад, кит. , яп. ).

Комп'ютеризація[ред.ред. код]

Раніше традиційна китайська ієрогліфіка найчастіше кодувалася за допомогою стандарту Big5 (en:Big5), більш пристосованого до традиційного написання.

Дедалі більшою популярністю користується Юнікод, який однаково добре відображає як спрощену, так і традиційну ієрогліфіку і не надає переваги жодній з систем. Існують різні редактори методу введення, що дозволяють вводити китайські ієрогліфи, проте деякі символи Юнікоду не можуть бути введені за допомогою більшості IME (наприклад, символ U+20C8E, ієрогліф, що використовується в шанхайському діалекті замість 吗 — (伐 з коренем 口).

Консорціум Всесвітньої павутини рекомендує використовувати для установки традиційної ієрогліфіки на веб-сторінці значення атрибута lang zh-Hant:[1]

<html lang="zh-Hant" xml:lang="zh-Hant" xmlns="http://www.w3.org/1999/xhtml">

Примітки[ред.ред. код]

  1. Richard Ishida (20 вересня 2006). «W3C i18n article: Language tags in HTML and XML». W3C (en). Архів оригіналу за 2012-03-18. Процитовано 11 листопада 2008. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]