Я її люблю (фільм, 2013)
Я її люблю | |
|---|---|
| Жанр | драма, романтика, ЛГБТ |
| Режисер | Дарія Перелай |
| Продюсер | Дарія Перелай |
| Сценарист | Дарія Перелай |
| Оператор | Сергій Маринчак |
| Тривалість | 3 хвилини/3:32 |
| Мова | українська |
| Країна | Україна |
| Рік | 2013 |
| IMDb | ID 3162006 |
Я її люблю (англ. I love her) — українська короткометражка режисера Дарії Перелай, вперше в Україні про кохання між двома дівчатами. Варто відзначити, що «Я її люблю» одна з перших ЛГБТ-стрічок в Україні, після студентської «Березень + 9». Прем'єра в Україні відбулася 7 березня 2013 року, у столичному кінотеатрі «Жовтень»[1][2]. До цього, стрічка демонструвалася 11 разів у Європі.
Ця трихвилинна історія про двох дівчат, які відчувають себе самотніми у великому місті — це перше українське лесбійське кіно. Вулична музикантка щодня приходить грати в одному і тому ж місці. І там, на вулиці, серед тисяч перехожих, незвичайна дівчина привертає її увагу…
Інформація[ред. | ред. код]
Синопсис[ред. | ред. код]
Дівчата закохуються, зустрівшись на вулиці. Під впливом сильних почуттів музикантки до цікавої дівчини, вона пише нову пісню, яку присвячує чарівній незнайомці. Проте, вона не має достатньо мужності, щоб вийти і прямо зізнатися у своїх почуттях відкрито. Але в житті все завжди відбувається в правильному напрямку! Це доля, яка зробила так, щоб вони зустрілися та були разом. І великою несподіванкою виявилося, що невідома дівчина є глухонімою… Однак, це не заважає двом дівчатам порозумітися! Глухоніма дівчина вирішує підтримати її нову подругу-музиканта, стоячи поряд з нею, коли вона виконує свої пісні, тримаючи табличку у своїх руках, на якій вона написала: «Я люблю її». Все це відбувається в Україні, в країні, де кримінальний уряд збирався прийняти закон, що забороняє «пропаганду гомосексуальності», що означає, що подібні дії цих двох дівчат на вулиці вважатимуться кримінальним злочином, і за напис подібних слів, один з них може бути засуджений до ув'язнення терміном до 5 років[3].
Бехдель-тест[ред. | ред. код]
Стрічка входить у добірку, у яку увійшло вісім короткометражних фільмів, під назвою «Бехдель-тест». В основі тесту Бехдель лежить комікс американської художниці Елісон Бехдель, створений у 1985 році. Його використовують для перевірки фільмів на мізогінію та адекватність жіночих персонажів. Щоб пройти тест, фільм повинен відповідати трьом простим критеріям: у ньому є щонайменше дві жінки, які розмовляють між собою і фільм не про чоловіків — ця і є основні риси стрічки[4][5].
Див. також[ред. | ред. код]
- Між нами — стрічка Катерини Горностай.
- Віск — стрічка Дарії Жук.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Києві покажуть незвичне жіноче кіно // gazeta.ua/5 березня 2014
- ↑ В «Жовтні» покажуть перше українське лесбійське кіно [Архівовано 2014-12-27 у Wayback Machine.] // Національний ЛГБТ-портал України/3 березня 2013
- ↑ «Я її люблю» [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] // www.reelport.com (англ.)
- ↑ Показ авторської підбірки фільмів БЕХДЕЛЬ-ТЕСТ //artukraine.com.ua/6 березня 2014
- ↑ По-жіночому коротко [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] // museshore.com (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Я кохаю її на сайті DzygaMDB
- У Києві покажуть незвичне жіноче кіно // gazeta.ua — 5 березня 2014
