Равлик-ефіоп
| Равлик-ефіоп | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Arianta petrii Kimakowicz, 1890 | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Arianta aethiops petrii Kimakowicz, 1890 |
Равлик-ефіоп[1] (Arianta petrii Kimakowicz, 1890) — наземний молюск родини Равлики справжні (Helicidae) класу Черевоногих (Gastropoda) підкласу Легеневих (Pulmonata).
Опис черепашки[ред. | ред. код]
У дорослих особин висота черепашки коливається переважно в діапазоні від 13 до 15 мм, а її ширина (діаметр) — від 18 до 20 мм. Має близько 5 обертів. Черепашка майже куляста, з куполоподібним завитком. Стінки дуже тонкі та ламкі. Пупок майже повністю закритий відгорнутим колумелярним краєм устя. Поверхня черепашки нерівномірно радіально покреслена, місцями помітні спіральні лінії. Забарвлення черепашки дуже характерне — від зеленкувато-чорного до темно-бурого, верхівка може виглядати трохи світлішою.
Можливі помилки у визначенні. Нерідко тіло молюска, яке просвічує крізь однобарвну черепашку, створює ілюзію строкатого (плямистого) забарвлення.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Східні Карпати (Україна, північно-східна Румунія). Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України під помилковою назвою Arianta aethiops (Bielz, 1853) (див. нижче).
Екологія[ред. | ред. код]
Населяє високогірні ділянки Українських Карпат: полонини, субальпійську рослинність (зарості зеленої вільхи, рідше — гірської сосни), верхню межу смерекових лісів.
Зауваження щодо таксономії[ред. | ред. код]
Раніше вважали підвидом Arianta aethiops (Шилейко, 1978), зараз визнають самостійним видом (Sysoev, Schileyko, 2009). Справжній A. aethiops в Україні не зустрічається, розповсюджений у Карпатах і суміжних гірських областях Центральної Європи (Шилейко, 1978).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сверлова Н.В Наукова номенклатура наземних молюсків фауни України
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Сверлова Н.В Наукова номенклатура наземних молюсків фауни України. — Львів, 2003. — 78 с.
- Гураль-Сверлова Н. В., Гураль Р. І. Визначник наземних молюсків України. — Львів, 2012. — 216 с.
- Шилейко А. А. Наземные моллюски надсемейства Helicoidea // Фауна СССР. Моллюски. — Т. 3, вып. 6. Нов. сер., № 117. — Л.: Наука, 1978. — 384 с.
- Sysoev A., Schileyko A. Land Snails and Slugs of Russia and Adjacent Countries // Pensoft Series Faunistica. — Vol. 87. — Sofia-Moscow: Pensoft, 2009. — 454 p
Посилання[ред. | ред. код]
- Просвітницька інтернет-програма «Молюски» [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з малакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |