Atlas (сімейство ракет-носіїв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старт Atlas V в 2005 році
Старт міжконтинентальної балістичної ракети Atlas B
Запуск першого американського пілотованого орбітального корабля

«Атлас» — сімейство американських ракет-носіїв для запуску військових і комерційних корисних навантажень, розроблених на базі першої американської МБР «Атлас», що надійшла на озброєння США в кінці 1950-х років. Спочатку проект був запропонований фірмою Convair, на бойове чергування МБР встала, коли Convair належала General Dynamics.

Зараз права на всю серію «Атлас» належать Lockheed Martin.

25 жовтня 1962 року, в розпал Карибської кризи ракети SM-65 Atlas були переведені в близьку до максимальної бойової готовності DEFCON-2.

МБР «Атлас» не довго перебували на озброєнні — так, останній підрозділ було знято з бойового чергування в 1965 році, вони були замінені на ракети Atlas II і Мінітмен. Жодна з ракет не була знищена: всі вони були збережені і використовувалися потім для запуску супутників або міжпланетних зондів.

Сімейство носіїв має велику історію запусків, у тому числі пілотованих, що почалися з першого американського орбітального польоту Джона Гленна 20 лютого 1962.

В 1986, після катастрофи «Челленджера», в США протягом досить короткого часу відбулися ще й аварії одноразових ракет-носіїв «Титан» і «Дельта», у зв'язку з дефіцитом ракет, що виник з консервації була знята ракета «Атлас», вироблена в 1965 році, і успішно запущена після 21 року зберігання.

Різні конфігурації РН Atlas II стартували 63 рази у період з 1991 по 2004 рік. Atlas III була використана тільки в 6 запусках, між 2000 і 2005 роками.

Атлас-5 знаходиться в експлуатації, ряд її запусків запланований на 2011–2012 роки.

Ракети сімейства використовувалися в різних конфігураціях, зокрема, використовувалися різні другі ступені і розгінні блоки, такі, як «Центавр» і «Аджена».

Більше 300 запусків «Атласів» було здійснено з бази ВПС США на мисі Канаверал у Флориді і 285 з авіабази Ванденберг в Каліфорнії.

Еволюція РН сімейства «Атлас»[ред.ред. код]

Міжконтинентальна балістична ракета[ред.ред. код]

Третій за рахунком і перший успішний випробувальний пуск МБР SM-65 Atlas відбувся 17 грудня 1957 року. Всього було виготовлено близько 350-ти бойових ракет. Після виведення МБР «Атлас» з експлуатації, близько 200 з них були використані в якості космічних ракет-носіїв.

Ранні модифікації «Атласов» вироблялися не тільки для використання у військових цілях. Так, 18 грудня 1958 року, «Atlas B» № 10B вперше була використана в якості космічної ракети-носія для запуску супутника в рамках проекту SCORE (англ. Project SCORE) (англ. Signal Communication by Orbiting Relay Equipment), який вважається першим прототипом супутника зв'язку, і першим випробуванням супутника створеного безпосередньо для практичного застосування. На наступний день SCORE передав записане по радіо на зв'язковий магнітофон супутника Різдвяне послання президента Ейзенхауера.

У «Атласу» (аж до серії Атлас III включно) застосовувалися незвичні для того часу технології:

  • несучі тонкостінні паливні баки з нержавіючої сталі з мінімальним використанням силового набору, при цьому стійкість і жорсткість баків вимагається для польоту ракети забезпечувалася тиском газу наддуву. Дане рішення дозволило істотно заощадити на масі конструкцій, проте, воно вимагало особливого поводження з ракетою при виготовленні, обслуговуванні, транспортуванні та пуску — наддув баків азотом був необхідний навіть на незаправленому ракеті, щоб уникнути її руйнування під впливом власної ваги.
  • полутораступенчатая конфігурація, замість поділу ступенів. Всі три РРД працюють на паливної парі рідкий кисень — гас запускалися на стартовому столі, при цьому два зовнішніх двигуна (прискорювачі) вимикалися і скидалися на активній ділянці траєкторії на другій хвилині польоту, тоді як центральний (маршовий) двигун, паливні баки і інші елементи конструкції залишалися у складі ракети. Така схема збереглася аж до Атласу II включно.

РН «Атлас» використовувалися також для здійснення пілотованих місій в рамках першої американської пілотованої космічної програми «Меркурій». Всього, виконано 4 пілотованих орбітальних польота в 1962–1963 роках.

Починаючи з 1960 року, на РН «Атлас» стала широко використовуватися верхня ступінь «Аджена» на самозаймистих компонентах палива. Військово-повітряні сили США, NRO і ЦРУ використовували цю зв'язку для запуску супутників радіоелектронної розвідки. NASA задіяло цей носій в програмі «Рейнджер» для отримання перших зображень поверхні Місяця з близької відстані і для запуску Марінера-2, першого американського космічного апарату вчинила політ до іншої планети. Кожен із супутників-мішеней «Аджена» (англ. Agena target vehicle) використаних в місіях з відпрацювання зближення і стикування за програмою Джеміні, також запускався на РН «Атлас».

З 1963 року, на ряді «Атласів» став застосовуватися верхній ступінь «Центавр» заправлена ​​рідким воднем в якості пального. За допомогою РН «Atlas-Centaur» НАСА були запущені автоматичні апарати для посадки на Місяць за програмою Сервейор і більшість марсіанських «Марінерів».

Балістичні ракети в модифікаціях Atlas E/F використовувалися для запуску в 1978–1985 роках супутників системи NAVSTAR модифікації «Block I» (всього 11 запусків, 10 з них успішних). Останній пуск «Атласу» в оригінальній конфігурації був здійснений 24 березня 1995 з бази Ванденберг — на орбіту був виведений метеорологічний супутник USA-109.

Ракети-носії[ред.ред. код]

Atlas-Vega[ред.ред. код]

«Атлас-Вега» включала в себе «Атлас» в якості першого ступеня і верхній ступінь на довгозберігаємих компонентах палива.

Ця РН планувалася НАСА на початку робіт по планетарним місіям і далекому космосу, до того, як «Атлас-Центавр» стала доступна. Роботи над РН вже велися, коли НАСА стало відомо, що ЦРУ і ВВС розробляють практично ідентичний носій (Atlas-Hustler, пізніше названий Atlas-Agena) для секретної програми «CORONA» по запуску розвідувальних супутників. Проект «Атлас-Вега», відповідно, був припинений.

Ракета-носій: Atlas E — спочатку повністю боєготовна модифікація МБР SM-65 Atlas, що відрізняється від Atlas F системою управління. Стояла на бойовому чергуванні з 1960 по 1966 роки, після зняття з озброєння, МБР були перероблені і використовувалися понад 20 років, як космічні ракети-носії.

Atlas-Able[ред.ред. код]

Докладніше: Atlas-Able

Атлас-Ейбл (Atlas Able) — ракета-носій сімейства Атлас. Використовувалася для запуску зондів серії Піонер до Місяця. Жоден з чотирьох запусків не був успішним.

SLV-3 Atlas[ред.ред. код]

Atlas-Agena[ред.ред. код]

Докладніше: Atlas-Agena

«Атлас-Аджена» була використана в 119-ти орбітальних пусках в період з 1960 по 1978 роки. РН Atlas-Agena застосовувалася для виведення ряду супутників MIDAS (англ. Missile Defense Alarm System) СПРН в 1961–1963 роках, семи КА Canyon (англ. Canyon (satellite)) в 1968–1977 роках і ряду супутників видової розвідки KH-7 (англ. KH-7 Gambit) в період з 1963 по 1967 роки.

Також, за допомогою «Атлас-Аджени» були виведені супутники-мішені «Аджена» (англ. Agena target vehicle) для декількох місій Джеміні з відпрацювання зближення і стикування КА.

Atlas-Centaur[ред.ред. код]

Докладніше: Atlas-Centaur

Atlas-Centaur американська ракета космічного призначення спроектована і побудована відділом General Dynamics Convair. Вона була отримана шляхом модифікації балістичної ракети SM-65 Atlas. Вона була використана в 61 орбітальному запуску в період з 1962 по 1983 рік.

Atlas Centaur/LV-3C[ред.ред. код]
Atlas Centaur/SLV-3C[ред.ред. код]
Atlas Centaur SLV-3D[ред.ред. код]

Atlas H[ред.ред. код]

Докладніше: Atlas H

Atlas G[ред.ред. код]

Докладніше: Atlas G

Сучасні «Атласи»[ред.ред. код]

Сімейство РН Атлас EELV
Еволюція РН Атлас

Серія «Atlas II» виконала 63 польоти з останнім запуском 31 серпня 2004. Вона вважається однією з найнадійніших ракет-носіїв у світі. Новітня версія Атласу, Atlas V, від первинних Атласів залишила лише одну назву, тому що не використовує практично жодних «фірмових» інженерних рішень Атласу. Вона більше не використовує ні «надувні» баки, ні скидаємі РРД. Корпус блоку першого ступеня виготовлений з фрезерованих панелей з «вафельною» структурою. Такі баки важчі, але з ним легше працювати при їх переміщенні і транспортуванні, це також усуває необхідність у постійній підтримці надлишкового тиску.

За іронією долі, хоча спочатку ракети Атлас створювалися як зброя проти Радянського Союзу/Росії, Atlas III і Atlas V використовують ракетні двигуни РД-180, розроблені і виготовлені на російському заводі НВО Енергомаш. У США намічається виробництво цих двигунів за ліцензією компанією Pratt & Whitney. Це необхідно для отримання дозволу на використання цих ракет для державних корисних навантажень.

Atlas II[ред.ред. код]

У травні 1988 року, Військово-повітряні сили США вибрали компанію General Dynamics (зараз належить Lockheed Martin) в якості розробника Atlas II. 7 грудня 1991, в першому пуску «Atlas II» вивів на цільову геостаціонарну орбіту супутник Eutelsat.

Atlas IIA[ред.ред. код]
Atlas IIAS[ред.ред. код]

Відрізняється наявністю 4 твердопаливних прискорювачів Castor 4A, що встановлюються на РН по «пакетній» схемі.

Atlas III[ред.ред. код]

Atlas III використовувався в 2000–2005 роки. «Atlas III» — перший член сімейства сконструйований по «тандемній» схемі поділу ступенів. Двоступінчата РН складається з знову розробленої подовженою (за рахунок бака окислювача) першого ступеня використовує один російський РРД РД-180 і верхнього кріогенного ступеня «Центавр» з одним або двома двигунами RL-10A.

Atlas IIIA[ред.ред. код]

У Atlas IIIA використана 2-й ступінь «Центавр» в конфігурації SEC з одним двигуном PWR RL-10A, що дозволяє виводити корисне навантаження масою до 8640 кг на НГО і до 4055 кг на ГПО.

Atlas IIIB[ред.ред. код]

У Atlas IIIB використана 2-й ступінь «Центавр» в дводвигуновому конфігурації Common Centaur — подовженою на 1,7 метра (до 11,68 м) версії РБ (щодо застосованих в Atlas II) з РРД PWR RL-10A. РН з такою верхнім ступенем дозволяє виводити корисне навантаження масою до 10218 кг на НГО і до 4500 кг на ГПО, володіючи при цьому, за рахунок наявності другого двигуна, більш високою надійністю на етапі її роботи.

Atlas V[ред.ред. код]

Atlas V був розроблений в Денвері компанією ULA, спільним підприємством Локхід Мартін і Боїнг. Виробництво РН планується перенести в Декейтер, шт. Алабама. Перший пуск з використанням «Атласу 5-ої серії» здійсненоно 21 серпня 2002 року.

Atlas V Heavy[ред.ред. код]

Американська ракета-носій. Надважка версія носія Atlas V з трьома паралельними 3,8 м в діаметрі бустерами, які встановленим розгінним блоком Центавр, який може бути опціонально як одномоторний (SEC) або ж двомоторний (DEC), і встановлюватися під 5 метровий головний обтікач. У 2004 році роботи не було дозволено будувати Atlas V важкі об'єкти на будь-якому мису Канаверал або Vandenberg AFB.

Джерела[ред.ред. код]